УДК 94(410):327

Т. Ю. Кандуба

ЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УРЯДІВ ТОНІ БЛЕРА

Стаття досліджує етичні засади зовнішньої політики Тоні Блера. Моралізм є важливою складовою ідеології "третього шляху" нових лейбористів, а також особистих переконань їхнього лідера. Моралізм мав безпосередній вплив на інтервенціонізм, боротьбу з міжнародним тероризмом та рішення взяти участь у війні в Іраку.

Ключові слова: Т. Блер, зовнішня політика, лейбористи, етичні засади

Існує кілька переконливих пояснень актуальності вивчення зовнішньої політики британського лейбористського уряду Т. Блера. Наприклад, далеко не всім державним лідерам випадає честь дати своє ім'я моделі політики, що підкреслює її неординарність. В цьому сенсі Тоні Блер опинився в дуже поважній "компанії": В. Черчілль, Ш. Де Голль, Р. Рейган, М. Тетчер. Однак ми хотіли би акцентувати етичні аспекти міжнародної стратегії так званих "нових лейбористів", які, на наш погляд, значною мірою визначили згадану вище оригінальність так званого блеризму. Певним академічним "поштовхом" до такого інтересу може бути дивне, на перший погляд, співпадіння або близькість підходів до міжнародних проблем лейбористського лідера Великої Британії та неоконсервативного президента Сполучених Штатів Америки Дж. Буша- молодшого.

Не можна сказати, що українські історики та політологи, на відмінну від британських та американських, приділяють зовнішній політиці нових лейбористів велику увагу. Найбільш повним та систематичним дослідженням сучасної зовнішньополітичної діяльності Об'єднаного Королівства є робота київського історика Н. Яковенко [1]. Євроінтеграційна складова зовнішньої політики Лондона стала предметом вивчення знову ж таки київських дослідників В. Копейки та В. Крушинського [2; 3].

Разом з тим в самій Англії, в Європі та США політика Блера викликала й викликає не аби який інтерес. Безпосередньо етичним аспектам інтервенціонізму присвячене дослідження британських авторів Н. Вілера та Т. Дунна "Моральна Британія?" [4]. Центральне місце в книзі Дж. Кемпфнера "Війни Блера" займає питання мотивації однієї з ключових засад блеристської стратегії - інтервенціонізму. Кемпфнер пропонує оригінальне, але й змістовне визначення політичного кредо Блера - "гуманітарний воїн" [5].

Мета даної статті - розкрити етичні засади зовнішньої політики урядів Т. Блера, з'ясувати їхній вплив на визначення принципів та пріоритетів міжнародної стратегії нових лейбористів. Для реалізації зазначеної мети були використані офіційні документи уряду, лейбористської партії, виступи, статті лідерів країни, в тому числі самого Тоні Блера та його головного соратника-опонента, Робіна Кука [6].

Ідеями християнського та етичного соціалізму майбутній прем'єр захопився ще під час навчання в Оксфорді. Соціальний моралізм Блера в багатьох аспектах перекликається із комунітаристським рухом в Сполучених Штатах, ідейними батьками якого були британськи мислителі початку ХХ століття. Розвити тему соціального моралізму Блеру допомогло й те, що його попередник на посаді лідера лейбористів Джон Сміт також поділяв ідеї християнського соціалізму, не один раз виступав з критикою індивідуалізму "нових правих".

Після обрання лідером партії Тоні Блер активно взявся за реформування її ідейно-теоретичних засад, політичної стратегії та тактики. Теоретичною основою складного завдання стали насамперед академічні розвідки професора соціології Кембриджського університету Ентоні Гідденса. На них базовані принципи модернізації, викладені Блером в брошурі "Третій шлях: нова політика для нового сторіччя" [7]. Основна ідея "третього шляху" досить проста: якщо перший шлях - це шлях заснований на принципах індивідуалізму, неолібералізму й тетчеризму, а другий - традиційно орієнтований на одержавлений лейборизм, то "третій шлях" - це рух до справедливого, базованому на цінностях коммунітаризму, суспільному устрою. Вже на партійній конференції в 1995 р. Т. Блер дає тлумачення соціалізму не тільки як політичної та соціально-економічної системи, але й засобу утвердження моральних цінностей, бажання допомогти ближньому.

На виборах до британського парламенту 1 травня 1997 р. лейбористська партія на чолі з Блером одержала блискучу перемогу, зайнявши в нижній палаті парламенту 419 місць з 659. Ця перемога, як вважають численні аналітики і що повністю підтвердилося подальшим розвитком країни, не була простою зміною влади. До керівництва Британією прийшла нова модернізована лейбористська партія, невипадково за домінуючим в ній угрупуванням закріпилася назва "нові лейбористи".

Що стосується зовнішньої політики, в цілому створюється сприятливий фон для реалізації амбіційних планів "нових лейбористів", укріплення ролі Британії в міжнародних відносинах. В цій сфері "третій шлях" являє собою спробу внести новий сенс в інтерпретацію сучасного світу, який бачиться таким, що постав на руїнах традиційної для ХХ століття боротьби між капіталізмом і соціалізмом. "Третій шлях", на думку Тоні Блера, ґрунтується на основних цінностях, якими керуються більше століття прогресивні політики: демократії, свободи, справедливості та інтернаціоналізму. "Третій шлях" покликаний сприяти динамічній економіці, заснованій на знаннях, які використовують щоб примусити ринкове господарство служити інтересам суспільства; сильному громадянському суспільству; базованому на партнерстві та децентралізації, зовнішній політиці, заснованій на міжнародному співробітництві. Однак певний час практичний вигляд зовнішньої політики "третього шляху" залишався недостатньо чітким.

Тільки через рік перебування на посаді міністр закордонних справ Робін Кук починає активно інкорпорувати "етичний аспект" до зовнішньополітичної програми "третього шляху". В цьому ж напрямі працює міністерство оборони на чолі з Джорджем Робертсоном. Але, незважаючи на сказане, попервах нові лейбористи порівняно мало уваги приділяли адаптації своєї ідеології до міжнародної політики. Невипадково, тривалий час існує глибоко укорінений скептицизм з боку британського істеблішменту щодо можливостей значного зрушення у веденні іноземних справ. Дуглас Херд, міністр закордонних справ