УДК 94(420)" 1485/1603"

О. М. Маклюк

КОРОЛІВСЬКИЙ ДВІР В РАННЬОТЮДОРІВСЬКІЙ АНГЛІЇ ЯК ЗАСІБ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ВЛАДИ

Стаття присвячена аналізу історії Королівського двору в Англії раннього нового часу. Автор представив зміни ролі королівської влади, її персоніфікацію в епоху ранніх Тюдорів. Королівський двір епохи Генріха УІІ й Генріха ҐІІІ характеризується як особливий інститут влади. Королівський двір стає центром політичного й культурного життя в Англії першої половини ХҐІ століття. Автор дійшов висновку, що Королівський двір у Тюдорівській Англії стає інститутом, що формує певний імідж королівської влади в Європі. Ключові слова: "королівський двір" (господарство), король, фаворити, придворні партії, ранній абсолютизм, парламент, Таємна рада, Реформація, публічна влада, ранньотюдорівський період.

Останнім часом у вивченні політичної історії ми спостерігаємо активізацію наукового інтересу до проблем функціонування владних структур. У цьому контексті винятковий інтерес становить політична історія Англії, з її багатовіковою еволюцією державно-правових конституційних структур та поступальним розвитком політичних інститутів. Пріоритетними сферами у дослідженнях істориків довгий час залишалися центральні органи управління, станово-представницькі структури, органи місцевого управління та інші; королівський двір, як складний суспільно-політичний інститут знаходився поза увагою дослідників. Вивчення королівського двору також створює базу щодо аналізу політичних відносин, для визначення характеру королівської влади.

Наприкінці XV - на початку XVI ст. всю систему державного управління в Англії намагається консолідувати королівська влада, а центром політичного та культурного життя стає королівський двір. Саме тому великого значення набуло дослідження політичної еліти, яка у ранній новий час зосереджувалась навколо королівського двору та реально здійснювала управління державою. Відзначимо, що питання історії королівського двору включають багато аспектів: це аналіз всіх королівських служб, які обслуговували двір монарха, його апартаментів та членів королівської сім'ї, історія церемоніалу при дворі, персонального складу, дворового етикету, проблеми внутрішньої боротьби при дворі між представниками політичної еліти та інші. Всі ці питання не можливо розглянути в рамках однієї наукової роботи, тому головною метою статі є аналіз королівського двору, як одного з головних засобів, що сприяв репрезентації влади монарха нового часу, створював її певний імідж.

Слід зазначити, що пошуки інтегруючої, цілісної моделі вивчення європейського королівського двору ще тільки ведуться. В історичній науці більш досліджене становлення французького двору, проблеми функціонування англійського королівського двору довгий час знаходились поза увагою науковців. Заповнити цю прогалину перший спробував історик А. Ньютон, який вважав, що саме "ИоивеИоИ" був реальним інститутом управління, в межах якого починали формуватися інші державні установи, через який проходили всі політичні рішення [1]. Іншої точки зору професор Кембріджського університету - Д. Елтон. Він представив систему реформування державного апарату доби ранніх Тюдорів, в цьому контексті аналізує королівський двір. На його думку, королівський двір зберігає у ранній новий час тільки функції обслуговування монарха, реальною силою в управлінні, завдяки реформам Т. Кромвеля, стає бюрократія, яка консолідується навколо такого інституту, як Таємна Рада [2; 3; 4; 5, р.905-908]. Сучасні англійські дослідники підкреслюють, що у різних роботах Д. Елтон висловлює інколи взаємовиключні думки, з одного боку, наголошує, що королівський двір перестав бути інститутом державного управління, з іншого - називає його точкою перехрестя інтересів королівської влади та політичної еліти. [6, с.101]. Учень Д. Елтона, професор Д. Старки, піддав різкій критиці концепцію "адміністративної революції в управлінні" за часів Т. Кромвеля. Він наголошував на тому, що королівський двір у XV! ст. продовжує зберігати впливову політичну роль [7, р.29-58; 8, р.175-204]. Дискусія між Д. Елтоном та Д. Старки дала повштох для подальшого вивчення проблеми. Вчені різних напрямків розглядають особливості політичної стратегії управління державою наприкінці XV - на початку XVI століть, аналізують тему спадкоємності політики та традицій королівських дворів Генріха VII і Генріха VIII. Історик Д. Лоудз у монографії "Тюдорівський двір" підкреслює, що це був складний, особливий інститут влади, який став ні тільки центром політичного, але і культурного життя [9].

Різні аспекти розвитку королівського двору часів Генріха VII стали об'єктом розробок історика С. Ганна [10, р.23-49]. Особливий інтерес серед дослідників, в контексті проблеми, що нами розглядається, викликає "персональна історія". Відмітимо, що біографічний підхід до вивчення королівського двору залишається головним в історіографії. В дослідженнях Р. Локьєра , С. Краймза, Д. Вілльямсона, надається оцінка правлінню Генріха VII, характеризується середовище та найближче оточення монарха [11; 12; 13; 14]. Особистості Генріха VIII присвячена праця Д. Скерзбрика [15], в монографії аналізується також питання ролі короля у формуванні королівського двору "нового типу". Роботи Д. Баглі, Г. Міллера, Дж. Бернарда та інших істориків 80-х-90-х років свідчать також про зростаючий інтерес до політики Генріха VIII [16; 17; 18]. Неординарність особистого життя монарха і зараз залишається предметом досліджень істориків. Дискусії, пов'язані з фігурами дружин англійських королів, в першу чергу Генріха VIII, їх роль в системі королівського двору та і взагалі в політичному житті Англії також є частиною історіографії [19; 20, р.665-674; 21, р.775- 805; 22, р.891-899]. Входять в коло інтересів зарубіжних істориків проблеми фаворитизму при дворі Генріха VIII . Особливу увагу дослідники приділяють фаворитам англійських королів, вивчається їх роль та статус при дворі, дослідникам вдалось висвітити основні події їх державної діяльності, дати психологічний аналіз особистостей [23;