Англійський королівський двір став дуже привабливим для видатних вчених, поетів, музикантів того часу, яки несли в його атмосферу ідеї ренесансної Європи. Видатні гуманісти того часу, Еразм Ротердам- ський та Томас Мор, спілкувалися с королем та його дружиною Екатериною Арагонською. У структурі королівського двору були посади королівського художника - "Painter", хранителя королівської картинної галереї - "Picture Keeper". Придворним живописцем Генріха стає Ганс Гольбейн Молодший. Портрет Генрі - ха VIII, роботи Ганса Гольбейна Молодшого, що був написаний у 1537 році, дає яскраве уявлення про зовнішність монарха. Король зображений на весь зріст: могутні плечі, широко розставлені ноги мали відображати його силу та могутність. Багатий одяг, оздоблений хутром, розшитий коштовностями, камінням та золотом, свідчить про зверхзаможність монарха. Відзначимо, що портрет був написаний, коли королю виповнилось 46 років і він перебував у розквіті сил.

У структурному відношенні королівський двір складався з різних дворів. Кожен член королівської родини мав свій двір, моделлю для створення якого був двір короля. Одним з найбільш впливових дворів з членів королівської родини був двір королеви. Династичні шлюби та шлюбна політика монархів вже стали предметом окремих досліджень з історії раннього нового часу. Постать Генріха VIII, як одного з монархів цієї доби, не була винятком [32; 33; 34; 35, р.653-665; 20, р.665-674; 21, р.775-805; 22, р.891-899]. Його династичні шлюби та шлюбна політика, особисті пристрасті створили особливу атмосферу інтриг та боротьби "кланів" в середині королівського двору епохи Генріха VIII. При дворі формувались придворні "партії", які очолювали представники найбільш відомих та впливових родин. Саме під їх керівництвом точилась таємна боротьба, за вплив на особу монарха або наближення до нього, плелись двірцеві інтриги. В ран- ньотюдорівський період найбільш впливовими аристократичними кланами були Норфолки, Саффолки та Сомерсети, вже за часи правлення Генріха VII, почали набирати силу при королівському дворі Сеймури, Бекони, Кавендіши, Рассели. Становище, роль при дворі, трагічні долі супутниць короля дозволяють виявити деякі риси характеру монарха та проаналізувати заплутаний клубок родинних, зовнішньополітичних, внутрішніх інтриг, а також особисті запити, потреби короля. Всі шлюби монарха супроводжувала закулісна боротьба, а з допомогою дружин короля представники політичної еліти пробували вирішити важливі для них питання. Перший шлюб був укладений у 1509 року. Катерина Арагонська вирізнялась релігійністю, мала хорошу освіту, володіла грецькою та латиною, її поважали при дворі. Приводом для розлучення з Катериною стала відсутність спадкоємця по чоловічій лінії, а також шлюб Катерини з братом Артуром. Пристрасть до придворної дами А. Болейн та інтриги клану Норфолків підштовхували Генріха VIII до рішучих дій. Анна Болейн вперше була представлена дворові у 1522 році, документи згадують її першу появу при королівському дворі [36, vol.III, №1559]. Витончена А. Болейн пройшла найбільш впливову школу дворового етикету, французьку. В 1532 році доктор теології Томас Кранмер дає Генріхові VIII дозвіл на розлучення та заручає його з новою фавориткою. А. Болейн не виправдала надій короля, який мріяв про спадкоємця. Наступною дружиною Генріха VIII стала ставлениця Сеймурів - Джейн. Саме Сеймури тепер в фаворі у короля. На полотні придворного живописця Г.Гольбейна Молодшого Д. Сеймур має вигляд стриманої, трохи суворої жінки. Вона помирає 14 жовтня 1537 року під час пологів, але при цьому дарує Генріхові VIII бажаного спадкоємця - майбутнього короля Едуарда VI. В 1540 році Генріх VIII одружився з Анною Клевською. Це був династійний шлюб, метою якого було закріплення антигабсбурзького союзу. Генріх VIII був незадоволений цим шлюбом, не маючи особливих почуттів до нової дружини, в 1540 році Анна Клевська була оголошена вдовою та віддалена від королівського двору. У 40-і роки фортуна знов посміхнулася Норфолкам: король звернув увагу на племінницю герцога - Катерину Говард, але незабаром молода дружина була спіймана на шлюбній зраді. К. Говард стратили у 1542 році. Ще один невдалий шлюб став ударом для короля [36, vol.XVI, №1339]. Останньою дружиною Генріха VIII стала Катерина Пар її врятувала від ешафота смерть самого монарха. Отже, англійський королівський двір був свідком бурного особистого життя монарха, доля більшості дружин Генріха VIII трагічна, ці події вийшли за межи Англії та сталі предметом емоційного обговорення королівських дворів Європи.

За Генріха VII зовнішнє життя королівського двору було досить скромним, що сприяло зростанню його авторитету, поваги в суспільстві. Двірцеві служби, які обслуговують королівську родину також входили до складу королівського двору. Саме на них покладався обов'язок забезпечити функціонування двору, життєві потреби короля. На посади королівського двору призначав, здебільшого, особисто король або чиновники високого рангу, на відміну від доби середньовіччя, коли більшість посад були спадковими та передавались як почесний сімейний обов'язок. За ранніх Тюдорів сталися зміни і в соціальному складі придворних. Саме в цей період титули та посади отримують не тільки представники дворянства та нового дворянства, а й не дворянських станів. Новим явищем стало включення до структури придворних представників державних органів влади, серед яких були королівські фаворити, що займали високі урядові посади. Система фаворитизму, періоду зародження абсолютної монархії, стала невід'ємною рисою королівського двору. Вона передбачала наявність найближчого оточення - постійного