У фінансових питаннях, в тому числі по відношенню до королівського двору, Т. Вулсі прагнув дотримуватися політики Генріха VII - політики економії. Це не відповідало інтересам і планам Генріха VIII. Т. Вулси сподівався вернути прихильність монарха та подарував йому Хємптон-Корт. Король особисто буде слідкувати за ходом будівництва. Півтора століття Хємптон-Корт буде залишатися резиденцією англійських королів. Останньою причиною, яка вплинула на рішення Генріха VIII позбавитись Т.Вулсі, стало те, що він не зміг також розв'язати проблему взаємовідносин короля і папи, вирішити питання про розлучення Генріха VIII з Катериною Арагонською. Т.Вулсі був відлучений від влади та звинувачений в державній зраді.
Новим фаворитом короля став Т. Кромвель, хитрий та виверткий. Т. Кромвель був справжнім макіавеллістом, яким малювала цей тип державного діяча філософія доби Відродження. За його наказом "Державець" Н. Мак'явеллі був виданий англійською мовою [2, р.128-129]. Т. Кромвель навіть сам редагував матеріал. Особистою заслугою Т. Кромвеля деякі історики називають редагування Біблії [40, р.100- 111]. Здібна та безмежно користолюбна людина, він був готовий виконати будь-яке бажання короля. З цих рис його характеру і скористався Генріх VIII. За допомогою Т. Кромвеля він вирішив питання особистого життя: шлюборозлучний процес та одруження на своїй фаворитці А. Болейн. Історик А. Діккенз відмічає здібності Т. Кромвеля як видатного адміністратора. [41, р.11]. За Т. Кромвеля розширилася матеріальна база королівського двору, а значить, зросла самостійність монарха. За активної участі Т. Кромвеля Ген - ріх VIII здійснив низку реформ державного управління, королівський двір за його часів став справжнім інститутом влади. Т. Кромвель багато зробив, для того щоб створити механізми, які дозволяли перетворити постать короля у центр усієї системи державного управління. Король мав право втручатися у роботу будь- якого органу та самостійно вирішувати будь-які питання управління на всіх його етапах. Радники та фаворити короля ставали безпосередніми виконавцями волі монарха та провідниками обраного політичного курсу, але у випадку невдач вони потрапляли до розряду королівських ворогів та зрадників держави і розплачувалися за це не тільки службовим становищем, але іноді й життям. Падіння Т. Кромвеля почалося тоді, коли його політика перестала відповідати інтересам короля. Початок падіння історики пов'язують із втратою впливу на короля А. Болейн та невдалим проектом шлюбу з А. Клевською, який готував Т. Кромвель [11, р.376-378].
Останні роки правління монарха при дворі панувала атмосфера підозри, мстивості, надмірної жорстокості. Яскравою ілюстрацією атмосфери, що панувала при дворі Генріха, відмічає