УДК 94:323.15(=113.6)(470)"1781"

Ю. Г. Маліцька

АКУЛЬТУРАЦІЯ ЕСТОНСЬКИХ ШВЕДІВ У МУЛЬТИКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПІВДНЯ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (1781 Р. - I ПОЛОВИНА ХІХ СТ.): МІЖЕТНІЧНІ ВІДНОСИНИ ІЗ СУСІДАМИ

Вперше в сучасній історичній науці проаналізовані особливості контактів перших колоністів регіону, естонських шведів, із сусідами - запорізькими козаками, татарами, турками, ногайцями, іспанцями, греками, корсиканцями, слов'янами та німцями. в контексті їх інтеграції та акультурації у мультикультурне середовище Південного краю Російської імперії.

Ключові слова: акультурація, Південний край Російської імперії, шведські колоністи, міжетнічна інтеграція, мультикультурне середовище.

Етнічна палітра сучасного Півдня України, що формувалася довготривалий час, є уособленням конструктивного взаємовпливу різних культур та ментальностей. Період зовнішньої міграції другої половини ХУІІІ-ХІХ ст. має свої особливості, обумовлені перебуванням більшої частини території України у складі Російської імперії [1-2]. Національна політика імперії була спрямована на утвердження мирного співіснування різних етносів та конфесій на основі їх лояльного ставлення до монархічної системи [3, с.90- 98; 4]. Етнічний склад колоністів, що запрошувалися для освоєння та модернізації Півдня Росії, був надзвичайно різноманітним: серби, поляки, греки, меноніти, німці, євреї, італійці, франкомовні швейцарці, естонські шведи. Протягом століть етнокультурна ситуація у Північному Причорномор'ї та Приазов'ї є прикладом господарського та суспільного співіснування цілого регіону [5]. У 1782 р. на територію Херсонського повіту прибула невелика група шведів, вихідців із естонського острова Дагьо (Хійумаа) на Балтиці, які заснували першу колонію регіону Старо-шведську [6, с.21-26].

Попри різноманітність літератури з історії даної колонії, проблема акультурації естонських шведів вперше у всесвітній науці поставлена на дослідницький рівень та введена до наукового обігу значна кількість джерел. Метою даної статті є вивчення особливостей міжетнічних контактів шведів із сусіднім населенням регіону в контексті їх акультурації у мультикультурному середовище. Мета реалізовується за умови залучення теоретичного підґрунтя етнопсихології, соціології та мікроісторичної концепції дослідження історії локальних етнічних груп. Завданнями статті є 1) вивчення контактів шведів із запорізькими козаками та кочівниками; 2) виявлення нетривалих контактів шведів із іспанцями, греками, корсиканцями; 3) простеження особливостей взаємовідносин шведів із слов'янським населенням та православним монастирем; 4) дослідження шведсько-німецьких відносин. Основним критерієм класифікації сусідів є хронологічна послідовність виникнення контактів, їх глибина, тривалість та ступінь впливу на шведських колоністів.

Акультурація є безпосередньою взаємодією груп осіб, приналежних до різних культур, яке сприяє зміні первинних культурних характеристик однієї чи обох груп. Згідно теорії канадського соціолога Дж.Беррі міжетнічна інтеграція охоплює як збереження певної культурної цілісності групи, так і устремління стати невід'ємною частиною більшого суспільства. Інтеграція охоплює збереження культурної ідентичності, входження до домінуючого суспільства при вибірковому прийняття моделей поведінки сусідніх спільнот [7, с.183-193,291-296]. Вільно обрана інтеграція успішно реалізується недомінуючими групами виключно за умов, що домінуюче суспільство відкрите і прагне до культурного різноманіття [9, с.13-50]. Однією із умов вдалої міжкультурної інтеграції є налагодження сприятливих зв'язків певної етнічної групи із сусіднім оточенням.

Результатом першої російсько-турецької' війни 1768-1774 рр. було підписання Кучук-Кайнарджийського договору, згідно якого Росія встановила контроль над Північним Причорномор'ям [10, с.159-161]. Подальша необхідність у присутності Запорізької Січі для охорони російських кордонів відпала. Згідно указу Катерини II від 8 березня 1781 р. [11, с.134-135] у 12 км. північніше від колишньої турецької фортеці Кази- Кермен, на прикордонній території, були оселені естонські шведи, а на протилежному березі Дніпра була колишня фортеця Іслам-Кірмен. Першим поселенням на відстані 16 верст від фортеці Кази-Кермен, на правому березі Дніпра, у глибокій балці "Пропасній", був притулок зігнаних із коша запорожців, які промишляли в околицях розбоєм [10, с.157-161]. Тож геостратегічні здобутки імперії обумовили особливості етнічних контактів перших колоністів регіону.

Запорізькі козаки та кочівники (турки, татари, ногайці) були першими з ким, естонські шведи налагодили відносини. Уявлення про козаків шведи мали ще з часу їх переселення, коли останні охороняли мігрантів. Життя у близькості із козаками мало свої особливості: треба було пильнувати за майном та незаміжніми шведськими жінками. Козакам було наказано здійснювати всіляке сприяння новим поселенцям, і часто-густо так і траплялося. На острові Дагьо переселенці були досвідченими рибалками, але потрібен був час, аби адаптувати морські риболовні навички до умов Дніпра. Саме козаки навчили шведів ловити рибу та натягувати привезені морські риболовні сітки у річці. Окрім рибальства, старі козаки навчили мігрантів використовувати український реманент, вирощувати просо, баштани, гречиху, боротися зі шкідниками. Вони наймалися до поселенців в якості наглядачів за баштанами чи пастухів. Не меншу загрозу для шведів становили цигани, які полювали на молодих людей у степу для того, аби продати їх на рабовласницькому базарі у Криму [12, с.45-46]. Взимку 1787 р., перед Різдвом, ногайці напали на шведське поселення, підпаливши будинки. Священик поселення Йоган Адольф Європеус (Johan Adolph Europaeus), вчинивши опір та захищаючи своє помешкання, зазнав фізичного нищення від нападників [12, с.50-51]. Відносини шведів із козаками були суперечливими: з одного боку вони допомогли шведам у сільськогосподарській адаптації, навчили вирощувати деякі культури, тим самим підтримавши їх у перші роки, орендували у колоністів землю під пасовиська, а з іншого боку шведи час від часу мали оборонятися від їх пограбувань. Кочівники принесли не мало лиха шведам на ранньому етапі їх життєдіяльності, але тим не менше саме татар шведи вважали найчеснішими людьми. Швед знав,