УДК 94:336.244(470)(092)"18/19"

М. М. Полюляк

ДІЯЛЬНІСТЬ Д.І. МЕНДЕЛЄЄВА ТА МИТНО-ТАРИФНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В КІНЦІ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.

Стаття присвячена діяльності видатного вченого Д.І. Менделєєва. В арсеналі наукової спадщини Д.І. Менделєєва для нас предметом особливої уваги є його дослідження про митно-тарифну політику та засоби її здійснення. В протистояння між прихильниками політики фритредерства (вільної торгівлі) і протекціонізму (державного захисту вітчизняному виробництву). Д.І. Менделєєв зайняв позиції твердого захисника вітчизняного виробництва. Д.І. Менделєєв доводив, що протекціонізм, а не фритредерство має бути головним. Росія повинна зрозуміти й прийняти раціональний протекціонізм, тому що вони історично всюди випробуваний й виправданий.

Ключові слова: Д.І. Менделєєв, митно-тарифна політика, фритредерство, протекціонізм, раціональний протекціонізм.

Дмитро Іванович Мєнделеєв - видатний вчений-хімік. Всі знають таблицю Менделєєва, чули про докторську дисертацію, присвячену виробництву горілки, створення бездимного пороху, судна «Єрмак». Д.І.Менделєєв дійсно був величезною постаттю світової науки, але ця стаття присвячена тому, що визначає велику наукову спадщину чудового російського вченого зі світовим ім'ям, що увібрало в себе багатогранність геніального натураліста й хіміка, прогресивного мислителя й педагога, невтомного суспільного діяча й великого патріота в галузі митної політики.

В арсеналі наукової спадщини Д.І. Мєнделеєва для нас предметом особливої уваги є його дослідження про митно-тарифну політику та засоби її здійснення. Вони пронизують економічні праці вченого, є з'єднуючою ланкою в системі його економічних поглядів. До числа таких досліджень треба, у першу чергу, віднести: "Материалы для пересмотра общего таможенного тарифа Российской империи по Европейской торговле. Связь частей общего таможенного тарифа. Ввоз товаров" (1889 г.), [1] "Добавление к докладной записке, относящейся к связи частей таможенного тарифа" (1890 г.) [2], фундаментальна праця "Толковый тариф или исследование о развитии промышленности России в связи с ее общим таможенным тарифом 1891 года" (1892) [3], підсумкову роботу "Заветные мысли" (1905 р.) [4].

В український історичний науці постаті Д.І. Мєнделеєва та його спадщині не приділялося багато уваги, ми спробуємо виправити цю несправедливість. В Росії дослідженням історичної спадщини Д.І. Мєнделеєва щодо митно-тарифної політики займаються вчені Російської митної академії (м.Люберци). Праці проф. М.М. Блінова [10], Ю.Г. Кісловського [9], доцента Я.В. Бутова [8] дають можливість створити уяву про систему поглядів Д.І. Мєнделеєва на згадане питання.

Праці вченого відрізняє скрупульозний аналіз величезного фактичного матеріалу, статистичних даних, наявність історичних порівнянь із широкими теоретичними й методологічними узагальненнями. Розробка нового митного тарифу 1891 року стала значним, якщо не вирішальним, моментом утвердження в російській митній політиці пріоритету протекціоністського напрямку, мала величезний суспільний резонанс. Судження Д.І. Мєнделеєва про митний тариф характеризують його погляди на проблеми економічного й соціального розвитку Росії в останній чверті XIX - початку XX століть, шляхи й засоби їхнього рішення.

Це був складний, переломний післяреформений період, для якого характерне наростання протистояння між новою капіталістичною формацією і залишками кріпосництва.

Завершення промислового перевороту в провідних галузях виробництва на рубежі 80-х років, створення широкої залізничної мережі в Росії, не позбавило її економіку від сировинної спрямованості, слабкого розвитку машинобудівної промисловості, насамперед верстатобудування, і відставання від передових країн Заходу.

У зв'язку із цим країна мала потребу в ефективній державній політиці, яка б почала стимулювати економічне зростання, технічний прогрес. Ці проблеми опинилися в епіцентрі боротьби різних суспільних сил. Залежно від підходів до їхнього рішення, позначився суспільний вододіл між прихильниками капіталістичного (промислового) шляху розвитку Росії й захисниками аграрної (сільськогосподарської) спрямованості її економіки. Це підсилило протистояння між прихильниками політики фритредерства (вільної торгівлі) і протекціонізму (державного захисту вітчизняного виробництва). Особливо це відбилося в дискусіях і суперечках про характер і спрямованість митного тарифу.

Як відомо, тарифна політика Росії з початку XIX ст. була вкрай непослідовною й суперечливою. Після звільнення в 1844 р. з посади міністра фінансів графа Канкрина - самобутнього економіста, твердого протекціоніста - митний тариф став поступово переглядатися у фритредерскому напрямку.

У тарифах, прийнятих з 1850 по 1868 р., відмінялися або значно знижувалися ставки мита на ввезені товари, при цьому не враховували - чи вироблялися або могли вироблятися в країні такі товари. До чого призвели ці поступки вимогам фритредерства? Вони створили іноземним імпортерам кращі умови на російському ринку, а молоду російську та українську промисловість позбавили митного захисту й охорони, якими користувалися закордонні виробники у своїх країнах. Це при тому, що в 90-ті роки в багатьох країнах Заходу підсилюються протекціоністські тенденції, характерним стає "наступальний" протекціонізм, спрямований на захоплення зовнішніх ринків. Ця політика була закріплена в митному тарифі Німеччини, прийнятому урядом Бісмарка в 1879 р., протекціоністський тариф був прийнятий США в 1890 р. (його автор, конгресмен Мак-Кінлі, незабаром став президентом країни). Уряди західноєвропейських держав (Франції, Бельгії й ін.) стали щедро субсидіювати своїх експортерів, заохочувати демпінгове ввезення товарів на російський ринок. Таку ж політику експансії й захоплення зовнішніх ринків здійснювала Англія

Згубні наслідки тарифної капітуляції Росії й наступальної митної політики її торговельних партнерів спричинили відставання російської промисловості, наповнення російського ринку іноземними товарами, низьку прибутковість зовнішньої торгівлі і, як наслідок, зниження рівня народного добробуту.

Узагальнюючи оцінку цих наслідків для країни, Д.І. Мєнделеєв відзначав: «Крепостная, т.е. в сущности экономическая, зависимость миллионов русского народа от русских помещиков уничтожилась, а вместо нее наступила