экономическая зависимость всего русского народа от иностранных капиталистов. Вольный труд возбуждался, но ему поприща открыто не было. Железные дороги строились, но на них возился только хлеб, вывозимый в явный убыток за привозимые иностранные потребности тех же железных дорог. Центры тяжести перемещались от непроизводительных классов в производящие, только не русские, а иностранные, ибо эти миллиарды рублей, ушедшие за иностранные товары, и этот русский хлеб - кормили не свой народ, а чужие. Просвещение развивалось, а ему производительного приложения не оказывалось в ином месте, кроме канцелярий и резонерства. Отсюда, по моему мнению, вполне объясняется то поголовное отчаяние, в которое впала масса русских людей» [4, с.89]. Загострення проблем економічного й соціального характеру створювало загрозу національної безпеки Росії, викликало занепокоєння передових державних і суспільних діячів, учених, економістів, вимагало вживання радикальних заходів.
В 1887 році уряд ухвалив рішення щодо перегляду митного тарифу по європейському (західному) кордону. До цієї роботи Д.І. Мєнделеєв був залучений у вересні 1889 року. За дорученням міністра фінансів І.А. Вішнеградського він підготував і в грудні того ж року представив доповідну записку "Связь частей общего таможенного тарифа " [5, с.101]. У жовтні наступного року були написані додатки до цієї записки. Матеріали були написані Д.І. Мєнделеєвим в якості члена Ради торгівлі й мануфактур та члена спеціальної урядової митної комісії. У цих записках Д.І. Мєнделеєв виступив прихильником промислового шляху розвитку Росії, доводив необхідність зміни в цих цілях митного тарифу.
Суть пропозицій зводилася до наступного:
1. Забезпечити за допомогою митного тарифу розвиток і захист таких видів вітчизняних виробництв, які доставлять народу міцний заробіток, а країні необхідні товари.
Ставки мита в Росії можуть служити стимулом для початку виробництва товарів в Росії.
З огляду на обмежені можливості Росії у використанні вільних капіталів і фахівців необхідно обрати деякі, але корінні промислові справи, які повинні, разом з нині існуючими, закласти фундамент майбутнього промислового розвитку економіки Росії (такі, як кам'яновугільна, залізна, машинобудівна, суднобудівна й садова галузі).
Митне обкладання ввезених товарів повинне бути доцільним. Непомірне підвищення ставок мита тягне посилення контрабанди, зменшення ввозу й споживання. Є певна величина обкладання, що відповідає найбільшому митному доходу. Але це не означає, що вона одночасно сприяє запровадженню даної промисловості в країні. А тому, між вимогами фіскальної політики й заступництва досить часто можуть відбуватися протиріччя, для дозволу яких необхідний цілеспрямований перегляд тарифу. Тому що при розвитку промисловості або створенні його нових галузей усередині країни створюються нові джерела доходів держави й підвищення курсу рубля (акцизи й інші промислові, торговельні податки, податі й збори), та митний дохід не повинен розглядатися без зв'язку його з іншими державними ресурсами. Навіть якщо розвиток всієї промисловості або її окремої галузі внаслідок митного захисту приведе до того, що ввезення іноземного товару й відповідно митний дохід від нього припиняться, то держава отримає від непрямих доходів кошти, що перевищують митні втрати.
Вітчизняну сировину необхідно вивозити за кордон у переробленому виді. Необхідно змусити тарифними мірами промисловців здійснювати заводську переробку природної сировини через те, що "запад Европы беден сырьем".
Думки, викладені Д.І. Мєнделеєвим у названих вище доповідних записках, багато в чому визначили його активну діяльність у комісіях і нарадах по виробленню нового митного тарифу 1891 року. Узагальненню результатів цієї діяльності, обґрунтуванню своїх поглядів по концептуальних і прикладних аспектах митної політики Д.І. Мєнделеєв присвятив капітальну працю «Толковый тариф или исследование о развитии промышленности России в связи с ее общим таможенным тарифом 1891 года» [4]. Головний зміст цієї книги, як пояснював учений, становить не технічні подробиці окремих виробництв, а економічні умови їхнього розвитку в Росії й зв'язок їх з новим митним тарифом [3, с.15]. Керуючись цією ідеєю, він назвав свою книгу "розумним тарифом" і бачив своє завдання в тому, щоб пояснити спосіб промислового розвитку країни при сприянні митними заходами [3, с.47].
У його думках про зміст і призначення митного тарифу червоною ниткою проводиться думка про те, що митний тариф є невід'ємним атрибутом політики держави, найважливішим засобом її реалізації. На цій підставі він стверджував, що «руководство тарифным делом должно бать поставлено в ближайшую связь со всею остальною политикою страны и его разумность, устойчевость и целесообразность может служить мерилом дальнозоркости правительства» [7, с.15].
Виділяючи в цьому зв'язку головну рису загальнодержавної політики, Д.І. Мєнделеєв підкреслював, що «Политические причины суть первые в таможенных отношениях». Ґрунтуючись на виявленні цих причинно- наслідкових зв'язків між митною політикою й іншими сферами розвитку держави, Д.І. Мєнделеєв доводив, що протекціонізм, а не фритредерство має бути головним. Росія повинна зрозуміти й прийняти раціональний протекціонізм, тому що він історично всюди випробуваний й виправданий. Фритредерство є тільки приватною формою загального поняття. У тій або іншій формі протекціонізм як прояв державності, що становить еволюційну форму загального життя людства, неодмінно буде жити й володіти розумом людей, що розуміють велике значення самобутнього внутрішнього економічного розвитку країни [3, с.700].
Відкрито заявляючи про свою позицію захисника протекціонізму, Д.І. Мєнделеєв попереджав про неприпустимість абстрактної абсолютизації якого-небудь одного напрямку в промисловій і торгово- тарифний політиці. Він виходив з того, що митний тариф завжди буде справою часу, умов і обставин країни, до якого