Вважається, що чехословацьке суспільства з кінця 40-х років було перебудовано згідно з концептом класичного сталінізму без врахування попередньої національної історії. Цей поворот був здійснений насильно, проте подальший розвиток суспільства відбувався не без опору. Більшість громадян налагоджували своє практичне життя згідно з іншими принципами, аніж ті, що офіційно пропагувалися та нав'язувалися. З цієї точки зору це було «загниваюче суспільство», що, звичайно, влада не визнавала. Втім, дії керівництва країни de facto були також шизофренічними: офіційно комунізм декларувався як найвища мета, в практичній же політиці метою було наздогнати та перегнати Захід. Передусім це стосувалося сфери приватного споживання. Єдиним винятком в цьому світі, що розвивався у двох напрямах, була чехословацька спроба реформ в 196S р., єдина після 1917 р. в усій Східній Європі спроба все ж таки реалізувати програму соціально справедливого суспільства. Празькі реформатори єдині спробували знайти небільшовицький соціалістичний шлях.

В Чехословаччині періоду нормалізації все інтенсивніше розвивалася іманентна орієнтація на цінності західного суспільства споживання. Приватні позиції та світові орієнтації громадян восени 19S9 р. порівняно з ситуацією 196S р. були набагато сильніше орієнтовані на модель ліберальної ринкової економіки. Вони навіть були сильніше переконані в капіталізмі, ніж мешканці Західної Європи. Лідери дисидентських груп осені 19S9 р., проте, більше схилялися до програм реформ 196S р., і тому знаходилися далі від пануючих світових орієнтирів більшості населення, ніж вони самі це усвідомлювали.

Виходячи з означеного вище, ми можемо спробувати охарактеризувати деякий вплив «реального соціалізму» (або «зрілого соціалізму») на політичний та соціальний розвиток країни після листопада 19S9 р. Авторові даної статті особливо очевидними здаються дві тенденції:

- Переоцінка власної дієздатності партійною більшістю та, передусім, недооцінка ролі опозиції. Більшість була неготова визнати конструктивну роль підпорядкованої меншості в формуванні політики, просто відкидала аргументи меншості з посиланням на свою чисельну перевагу, створену в минулому, що викликало неприємні спогади про владну пиху старих керівників в державному соціалізмі.

- Частково вульгарний економізм в спілкуванні з населенням, що власне був іманентним продовженням марксистсько-леніністського економізму. Так, стверджувалося, що сучасною метою була не соціальна ринкова економіка, а власне ринкова економіка, без необхідних пояснень. Те, що західноєвропейські суспільства з їх схильністю до соціально-орієнтованої політики також пройшли становлення не без опору робітничого класу, очевидно, нікого з переможної більшості не цікавило.

Виходячи з наведеного аналізу стосунків більшості та меншості, необхідно зазначити ще одне. Через вплив недавнього минулого, можливо, будуть активовані посилання на ще давніші традиції: політична опозиція і в першій чехословацькій республіці мала скоріше ворожу до держави орієнтацію. Це стосувалося і позиції комуністичних лівих сил в 30-ті роки, і правих в особі руху Генлейна (Henlein-Bewegung) в Судетській області.

Отже, необхідно подумати, чи не треба і лівим позбутися колишніх минулих історичних гріхів. Вони керуються моделлю громадянського суспільства, проте прагнути такого «повороту системи» недостатньо. Можливо, для керівників опозиції було б корисним ще раз подумати над словами соціолога та «1968-ка» Л. Брокла (L. Brokl), сказаними в лютому 1994 р.: правий уряд без сумніву рухається по стратегічній траєкторії. «В майбутньому і опозиція повинна навчитися здійснювати свою (ліву) політику поза цією траєкторією» [54, s.6].

Джерела та література

Juchler, Jakob (1994): Osteuropa im Umbruch. Politische, wirtschaftliche und gesellschaftliche Entwicklungen 1989-1993. Gesamtьberblick und Fallstudien, Zьrich.

Machonin, Pavel (1993): Czech Sociological Review, I, (2/1993).

Jessen, Ralph (1995): Die Gesellschaft im Staatssozialismus. Probleme einer Sozialgeschichte der DDR, in: Geschichte und Gesellschaft, 21.

Mozny, Ivo (1991): Proc tak snadno ... Nлkterй rodinnй dщvody sametovй revoluce, Praha.

Hanf, Thomas (1991): Modernisierung der Gesellschaft als soziokulturelles Problem, in: Berliner Journal fьr Soziologie, Sonderheft 1991, S. 73-82.

Bude, Heinz. (1993): Das Ende einer tragischen Gesellschaft, in: Joas/Kohli 1993.

Otahal, Milan (1994): Opozice, moc, spolecnost 1969/1989, Praha.

Narodni archiv Praha (frьher Statni ьstredni archiv), Ыstredni vybor Komunistickй strany Ceskoslovenska, fond 02/1, sv. 358, a.j. 204.

Slejska, Dragoslav / Herzmann, Jan a kol. (1989): Sondy do verejnйho minлni (jaro 1968, podzim 1989).

Schneider, Eleanora (1994): Prager Frьhling und samtene Revolution. Soziale Bewegungen in Gesellschaften sowjetischen Typs am Beispiel der Tschechoslowakei. Aachen: IZE (Internationales Zentrum fьr vergleichende Sozial-Цkonomische Entwicklungsforschung).

Hьbl, Milan (1990): Cesty k moci, Praha.

Archiv der Gegenwart vom 12. Juni 1989, S. 33416.

Вестник министерства иностранных дел СССР, 1989, №14 (1 августа).

KrejCI, Oskar (1991): Proc to prasklo? T. 2: Moskva a „sametova revoluce". in: Tvorba, 1991, Nr. 2.

Gorbacov, Michail (1995): Zdenлk Mlynar Reformatori nebyvajl st'astni. Dialog o „perestrojce", Prazskйm jaru a socialismu, Victoria Publishing, Praha.

Proks, Petr (1993): Konec jednoho experimentu, krize a pad totalitnlho rezimu v Ceskoslovensku 1968-1989, Praha.

Duda, Gyorg. (1994): Jenц Varga und die Geschichte des Institutes fьr Weltwirtschaft und Weltpolitik in Moskau 19211970. Zu den Mцglichkeiten und Grenzen wissenschaftlicher Auslandsanalyse in der Sowjetunion, Berlin.

Brus, Wlodzimierz / Laski, Kazimierz (1992): Od Marksa do rynku, Warszawa.

TeЯman, Kurt (1962): Probleme der technisch-wissenschaftlichen Revolution, Berlin.

GlaeЯner, Gert Joachim (1994): Demokratie nach dem Ende des Kommunismus, Opladen, 1994.

Bernal, John D. (1956): Science in History, London

Richta, Radovan und and. (1971): Zivilisation am