В Чехословаччині також протягом 6G років (звичайно, під контролем КПЧ) виникали кваліфіковані дослідницькі групи з незалежно мислячими індивідами. Групу продуктивних економістів очолив Ота Шик (Ota Sik); соціологів очолив Павел Махонін (Pavel Machonin), знаменитим політологом був Зденек Млинарж (Zdenлk Mlynвr) (також необхідно згадати Любомира Брокла (Lubomfr Brokl), Петра Пітарта (Petr Pithart) та інших); серед філософів утворилася група під головуванням Радована Ріхти (Radovan Richta). Звичайно, наукова дискусія щодо реформ мала свої межі. Зрозуміло, що ніколи не виносилося на дискусію питання функціонування політичної системи. В Чехословаччині та НДР в 6G роках обговорювалися питання модернізації індустріального суспільства. Цей дискурс розвивався навколо понять «науково-технічна революція» та «продуктивна сила науки» [19]. «Значну роль при формулюванні стратегій реформ в соціалістичних країнах могла б грати інституційована наука. Вже в 19б8 р. науковці в ЧССР ставили питання про наслідки та вплив, науково-технічної революції, - поняття, прийняте в соціалістичних країнах, - на політичну та суспільну систему в соціалізмі» [2G, s.39]. Відповідь, вироблена групою Ріхти (Richta), була такою: «В науково-технічній революції наука є продуктивною силою par excellence та змушує до все сильнішої та, зрештою, універсальної інтеграції економічного, соціального та культурного життя. Будь-який бар'єр, будь-яка монополія при їх вторгненні в життя суспільства раніше чи пізніше стане гальмівним баластом» [22, s.117].

Такими були справи у 50-ті та 60-ті роки. Щодо років 80-х, то тут необхідно називати інші імена. В СРСР на початку 80-х років великий інтерес викликали новаторські ідеї, вироблені в стінах відділу соціальних питань при Інституті економіки та організації індустріального виробництва при Новосибірському відділенні Академії Наук (соціолог Тетяна Заславська). З Інституту економіки соціалістичних світових систем в Москві (директором на той час був Олег Богомолов) також виходили вже з кінця 70-х років аналітичні розробки, що доволі критично оцінювали стан сучасного державного соціалізму [див.: 23; 24]. В чехословацькому суспільстві також виник такий центр для підготовки реформ - Інститут прогнозування.

Роль Інституту прогнозування

Після гострих дискусій у найвищому керівництві партії було прийнято рішення про утворення Кабінету прогностики при президії Академії Наук. Датою заснування стало 1 лютого 1984 р. Через два роки з цієї установи утворився Інститут прогностики. Його офіційним завданням було надавати комплексний аналіз стану суспільства та пропонувати варіанти подальшого розвитку. Його першому та єдиному директорові Валтру Комареку (Valtr Komarek) вдалося, незважаючи на складнощі різного роду, зібрати для виконання цього завдання висококваліфіковану команду, що підготовлювала аналіз чехословацького суспільства у 80- х роках та прогнозувала його розвиток до року 2010. Втім, ці довідки були відкинуті керівництвом КПЧ та були опубліковані тільки після листопада 1989 р. Згідно з висновками Інституту, з XVIII конгресу КПЧ в 1990 р. необхідно було розпочати всеохоплюючі реформи. Як ми знаємо, до цього справа не дійшла. 14 листопада 1989 р. Інститут прогностики було розпущено2.

Інститут до осені 1989 р. був свого роду потужним генератором ідей. На піці його діяльності в 1989 р. в ньому працювало майже 120 наукових співробітників. Пізніше частина цих співробітників увійшла до мозкового центру Громадського форуму. Інші стали помітними фігурами в новостворюваній опозиції або нових політичних партіях. Інститут очевидно став як експериментальним майданчиком, так і місцем виникнення антиеліти.

5. Розвиток лівої опозиції у 80-х роках. Становище некомуністичних опозиційних лівих сил

У 80-х роках ситуація в таборі опозиції змінилася. В 70-х роках опозицію очолювали люди, що мали глибокий зв'язок з Празькою весною та були прихильниками трансформації суспільства в напрямі демократичного соціалізму. Це видно і на прикладі «Хартії 77» [26]. В наступному ж десятилітті швидкий розвиток та зріст політичного напруження в суспільстві призвели до диференціації опозиції, диференціації, яка не досліджена і до сьогодні. В той час як «Хартія 77» привертала до себе увагу громадськості, інші угруповання знаходилися в тіні.

Взагалі ж ліві ідеї втратили свій вплив на дисидентські групи 80-х років, як, наприклад, надзвичайно популярний в 70-х роках єврокомунізм. Одна з небагатьох груп, що становила виняток, була «Оброда», що відкрито віддавала перевагу традиціям демократичного соціалізму. Проаналізуємо розвиток цієї групи.

Оброда

Клуб за соціалістичну перебудову (Klub za socialistickou prestavbu) - Оброда, що об'єднував передусім колишніх комуністів-реформаторів (діячів 1968 р., що їх було виключено з комуністичної партії в ході чисток), виник лише наприкінці 1988 р. [див.: 27, s.82-88]. Проте задовго до 1988 р. тодішні комуністи- реформатори з 1968 р. систематично збиралися, щоб обговорити політичний стан в Чехословаччині. За своєю програмою найбільш близьким до Оброди було соціал-демократично орієнтоване Товариство дослідження демократичного соціалізму (Spolecnost pro studium demokratickeho socialismu) та соціально- демократичне крило Руху за громадські права (Hnutf za obcanskou svobodu - HOS).

Уявлення про ідеальний соціалізм

Ескіз програмного проекту «Оброди» був створений у грудні 1988 р. під назвою «Для подальшого розвитку чехословацького соціалізму». В програмному проекті подавалося систематичне дослідження розвитку Чехословаччини після Другої світової війни. Були проаналізовані