Оборони, які були об'єднані в збройні сили Федерації БіГ, та Армія Республіки Хорватія, яка діяла на території Федерації БіГ на підставі угоди між президентами Хорватії Франьо Туджманом та Боснії і Герцеговини Алією Ізетбеговичем. Одночасно з операцією «Звільнена сила» хорвати та мусульмани, скориставшись результатами натівських бомбардувань, почали 10 вересня 1995 р. спільний наступ у Західній Боснії. Ці події докладно описані в книзі російського журналіста О. Мяло. 11 вересня 1995р. західно-боснійське місто Баня-Лука була піддана масованому обстрілу крилатими ракетами "Томагавк" морського базування з ракетного крейсера ВМС США "Нормандія". Були розбиті командні пункти протиповітряної оборони, резервуари з питною водою, зруйнований республіканський телецентр та радіоретранслятор [6, с. 279]. Були пошкоджені лінії електропередачі та силові підстанції. Сам американський дипломат Р. Холбрук згадував пізніше: «До середини вересня всі намічені НАТО цілі були обстріляні. 13 вересня відбулася зустріч С. Мілошевича з представниками США та НАТО, під час якої стало очевидним, що серби бажають за будь-яку ціну припинити бомбардування. Проте Холбрук вважав, що треба продовжити бомбардування навіть по другому колу та старих цілях, якщо вони бажають більших поступок від Белграду» [14, с.5].
Військові літаки країн НАТО допомагали з повітря просуванню мусульмано-хорватських військ. Хорватська армія, як союзник Федерації БіГ, задіяла в Західній Боснії, Східній Герцеговині та Посавині не менш як 70 тис. солдат та офіцерів, 160 танків, 100 БТРів, 250 гармат та 30 бойових літаків. Під час наступу антисербська коаліція захопила понад 8000 кв. км. з містами Яйце, Ключ, Дрвар, Мрконич Град, Шипово та стратегічно важливі висоти в гірському масиві Озрен. Сербська армія відступала, кидаючи важке озброєння. Західну Боснію покинуло 50 тис. сербських родин [6, с. 279].
Мусульмано-хорватський масований наступ продовжувався і тривав цілих 32 доби. Таким чином США давали можливість військам Федерації БіГ захопити більше сербської території, щоб зробити сербів на переговорах поступливішими.
Наслідки спільних дій НАТО та мусульмано-хорватських військ на території Боснії і Герцеговини стали катастрофічними для Республіки Сербської.
За 15 діб повітряних ударів ВПС НАТО здійснили 3600 повітряних атак. В операції "Звільнена сила" взяло участь 320 літаків з військових баз в Італії, а також кілька десятків літаків з американських авіаносців, які курсували в Адріатичному морі [4, с.462]. Від бомбових ударів загинуло 400 сербів, серед яких 60 % були цивільними особами. Було здійснено 750 повітряних атак по 56 тотальних та 359 малих цілях. Російська газета «Правда» наводить інформацію, що було знищено 100 військових та цивільних об'єктів. Протиповітряна оборона Республіки Сербської вразила 2 безпілотних літака-робота "Predator" (Хижак) та два винищувача-бомбардувальника НАТО - французький "Міраж-2000" та американський F-16 [11, с.3].
У Белграді 14 вересня 1995 р. відбулася зустріч Помічника Державного секретаря США Р. Холбрука з Президентом СРЮ С. Мілошевичем та Президентом Чорногорії Моймиром Булатовичем. Її ініціювало керівництво СРЮ з метою припинити повітряні удари військової авіації країн НАТО по позиціях боснійських сербів. Уперше американські представники погодилися, щоб на цій зустрічі були присутні президент невизнаної Республіки Сербської Р. Караджич та сербський генерал-полковник Р. Младич. Младич, як і завжди робив до цього, почав говорити про історичні права сербського народу. Тоді Холбрук сказав історичну фразу, звернувшись до Мілошевича: "Пане президенте, я приїхав сюди вирішувати важливі питання, а не слухати лекції на історичні теми. Жодних історичних промов, або я їду звідси". Мілошевич тоді змушений був перервати Младича. Він та Булатович тоді сказали: "Югославія наповнюється біженцями через наступ хорватів та мусульман. Ми змушені будемо втрутитися, щоб захистити сербське цивільне населення". Після кількох годин переговорів Холбрук погодився на припинення вогню, проте вів переговори дуже повільно, затягуючи час [15].
14 вересня 1995 р. адмірал Л. Сміт "призупинив" повітряні удари по території Республіки Сербської на 12 годин для зустрічі Р. Холбрука та Р. Караджича. З 15 вересня удари призупинили ще на 3 доби [4, с. 464]. Надалі повітряні удари авіації НАТО були зупинені на невизначений час.
Проте останні воєнні події кардинально змінили хід війни. Стратегічна ініціатива в війні остаточно перейшла на бік мусульмано-хорватської коаліції. Проте командування Республіки Сербської, відчуваючи, що настав останній бій, відчайдушно контратакувало. Російський військовий історик А. Іонов так описує ці події. У ніч з 23 на 24 вересня підрозділи Сербської Добровольчої Гвардії «Тигри» під командуванням Желько Рожнятовича "Аркана", а також найбільш боєздатні частини Армії Республіки Сербської - 65-й Охоронний полк, 16-та Країнська моторизована та 43-та моторизована бригади - атакували Оперативну групу «Північ» мусульманської армії, яка просувалася на Любію та Прієдор. Операцією особисто керував генерал-полковник Ратко Младич. За шість днів важких боїв чотири бригади армії БіГ, які входили в оперативну групу «Північ», були відкинуті на 15 кілометрів і змушені перейти до оборони [8]. Бої почали набувати затяжного характеру, що не входило в плани Сполучених Штатів, які намагалися повністю взяти на себе дипломатичне врегулювання Боснійського конфлікту. Югославія погрожувала втрутитися у воєнний конфлікт, якщо Хорватія не зупинить наступ своєї регулярної армії в Босанській Крайні (Західна Боснія). У цих складних умовах почалася нова дипломатична зустріч делегацій зацікавлених країн.
Васильєва та Гаврилов повідомляють, що 26 вересня 1995 р. в Нью-Йорку відбулася п'ятигодинна зустріч Міністрів закордонних справ Хорватії Мате