Проте, продовження панування в незалежній Україні та на значній частині пострадянського простору колишньої номенклатури, що маніпулюючи суспільною свідомістю і прикриваючись демократичною риторикою, зберегла свою владу, зумовлює необхідність подальшого дослідження проблеми. Поглибленого вивчення потребують, зокрема, проблеми взаємовідносин влади та суспільства у 1920-1930-і роки в руслі соціальної історії, впливу риторики компартійного керівництва на поведінку мас тощо. Окремому аналізу слід піддати матеріальний стан та стиль життя номенклатури. Це дасть змогу виявити спонукальні мотиви, що змушували не лише простих людей, а й представників керівної верхівки суспільства терпіти політичне насилля і навіть славити "вождя народів". Окремо зауважимо, що дослідження будь-яких проблем, пов'язаних з історією України 1920-1930-х рр., просто неможливе без звернення до діяльності очільників КП(б)У та УРСР, їх ролі у розвитку політичних, соціально- економічних, національних та інших процесів. Неупереджений аналіз наслідків діяльності більшовицької номенклатури має стати запорукою демократизації суспільства і допоможе якомога скоріше позбутися пут тоталітаризму.

Аналізуючи події недавнього минулого також зауважимо, що сучасній національно-свідомій українській еліті украй важливо не допустити повторення прикрих помилок і прорахунків, що їх припустилися лідери Української національно-демократичної революції 1917-1921 рр. Ці прорахунки, як відомо, привели до утвердження на теренах України більшовицького тоталітарного режиму. Повчальні уроки історії 20-30-х рр. ХХ ст. мають стати діловим надбанням і критичною пересторогою для якомога ширшого кола державно- політичної і наукової громадськості.

Summary

The article sums up scientific searches of the author in researching problems of forming and functioning URSR party-soviet nomenclature in 1917-1938. This is author's conception of organized-theoretical preconditions, major stages, features and law of designing State machinery of the Bolshevist power in URSR in 19171938 years. The article suggests the number of theories and polemic regulations concerning separate traditional views about the party-soviet government in URSR and its results

Г. Г. Єфіменко

ПРИЗНАЧЕННЯ КЕРІВНИЦТВА РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В 1917-1919 РР.: СПІЛЬНІСТЬ СТРАТЕГІЇ ТА ВІДМІННІСТЬ У ТАКТИЦІ

Керівництво радянської України в 1917-1919 рр., як і в наступні роки, було призначене ЦК РКП(б). Воно не було самостійним в ухваленні скільки-небудь важливих рішень. Зрозуміло, що як при виборі представників для українського субцентру влади, так і при визначенні своєї політики щодо України більшовицькі керманичі керувалися певними принципами. Беззаперечно, що вони бажали отримати контроль над Україною, але навіщо, з якою метою? Що було визначальним у їх ставленні до України, а відтак, і у виборі керівних кадрів? Відповідь на це питання без емоцій не лише допоможе з'ясувати суть тогочасних подій, але й сприятиме неупередженому аналізу подальшої більшовицької політики в Україні, наслідки якої ми відчуваємо і сьогодні.

І перший, і другий прихід більшовиків в Україну виявився для них невдалим. Незважаючи на те, що втрата контролю над Україною в 1918 р. була зумовлена передусім зовнішніми чинниками, Кремль у 1919 р. не допустив до впливових посад тих діячів, що визначали політику радянської УНР в 1917-1918 рр. Дослідженню змін у кадровому "наповненні" радянської України більшовицьким центром та виявленню закономірності у підходах до кадрових призначень і присвячена ця стаття.

Аналіз як дожовтневих більшовицьких гасел, так і дій більшовицьких керманичів після захоплення влади, спонукає до висновку, що російськими шовіністами вони не були, втім, як і захисниками "інтересів пролетаріату". Підкреслимо, що цей висновок стосується насамперед тих діячів РКП(б), хто мав вирішальний вплив на ухвалення рішень. У даному дослідженні при з'ясуванні мотивів та дій Крем-

Summary

The article sums up scientific searches of the author in researching problems of forming and functioning URSR party-soviet nomenclature in 1917-1938. This is author's conception of organized-theoretical preconditions, major stages, features and law of designing State machinery of the Bolshevist power in URSR in 19171938 years. The article suggests the number of theories and polemic regulations concerning separate traditional views about the party-soviet government in URSR and its results

Г. Г. Єфіменко

ПРИЗНАЧЕННЯ КЕРІВНИЦТВА РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В 1917-1919 РР.: СПІЛЬНІСТЬ СТРАТЕГІЇ ТА ВІДМІННІСТЬ У ТАКТИЦІ

Керівництво радянської України в 1917-1919 рр., як і в наступні роки, було призначене ЦК РКП(б). Воно не було самостійним в ухваленні скільки-небудь важливих рішень. Зрозуміло, що як при виборі представників для українського субцентру влади, так і при визначенні своєї політики щодо України більшовицькі керманичі керувалися певними принципами. Беззаперечно, що вони бажали отримати контроль над Україною, але навіщо, з якою метою? Що було визначальним у їх ставленні до України, а відтак, і у виборі керівних кадрів? Відповідь на це питання без емоцій не лише допоможе з'ясувати суть тогочасних подій, але й сприятиме неупередженому аналізу подальшої більшовицької політики в Україні, наслідки якої ми відчуваємо і сьогодні.

І перший, і другий прихід більшовиків в Україну виявився для них невдалим. Незважаючи на те, що втрата контролю над Україною в 1918 р. була зумовлена передусім зовнішніми чинниками, Кремль у 1919 р. не допустив до впливових посад тих діячів, що визначали політику радянської УНР в 1917-1918 рр. Дослідженню змін у кадровому "наповненні" радянської України більшовицьким центром та виявленню закономірності у підходах до кадрових призначень і присвячена ця