В.А. Папанова

ОСОБЛИВОСТІ ПОМИНАЛЬНО-ПОХОВАЛЬНОГО ОБРЯДУ

НЕКРОПОЛЯ ОЛЬВІЇ

На некрополі Ольвії в останні роки була відкрита ділянка сімейних поховань, яка датується кінцем V - початком I ст. до н.е. [1.-С.26-98; 2.-38-39; 3.-С.82-83]. На цій ділянці вперше розкопані комплекси, пов'язані з поминальним обрядом класичного та елліністичного часу, які були розташовані компактно.

Відповідно до давньогрецького поминального обряду живі повинні були задовольняти потреби померлих у їжі та питті. Вважалось, що якщо біля могил припинялись жертвоприношення, то душі померлих виходили із могил і ставали блукаючими тінями, які докоряли живим за їх нечестивий вчинок і мстили їм за це. З ідеєю умилостивлення пов'язаний і обряд тризни. Виконання поминального обряду- тризни змушувало душу повернутись назад до могили і таким чином відновити мир між померлими та живими. Тризни з кров'ю або без крові виконувалися зразу ж після поховання та у дні відвідування могил у вигляді: жертвоприношень і узливань біля поховального вогнища; маленького багаття біля могили із жертвоприношенням та узливанням; узливання та жертвоприношення без багаття. Крім того, вони супроводжувались спаленням благовонних трав. Безкровні жертвоприношення у вигляді фруктів, овочів, млинців, печива та рідини - вина, меду, молока, води, олії у різних сумішах були пов'язані, перш за все, з обрядом героїзації померлого [4.-С.13; 5.-V, 31]. Живі не мали права торкатися до жертовної їжі та питва, яку залишали на місці тризни [6].

На сімейно-родовій ділянці ольвійського некрополя для виконання тризн використовували спеціальні культові споруди: вівтарі, ями, канавки.

На цій ділянці розкопані три типи вівтарів. Перший тип вівтарів - це жертовники- столи, зроблені із вапнякових плит. На їх поверхні були зроблені від одного до трьох чашоподібних заглиблень, які за своєю формою нагадували внутрішню частину чаш- фіал, що використовувались для культових цілей [7.-С.33; 8.-С.91]. Частина вівтарів для стоку рідини із чаш мала спеціальні продовгуваті заглиблення [1.-С.83, мал.8]. Таких вівтарів на ділянці розкопано чотири. Цей тип вівтарів застосовувався і як оберіг могил. Наприклад, у закладі підбійної могили 3/1995 вівтар лежав чашою донизу і це доводить, що він був використаний вдруге [9.-С.157].

Другий тип вівтарів - вівтарі, складені із оброблених та напівоброблених вапнякових каменів. Незвичайний вівтар цього типу знаходився біля трьох могил. Він був складений із обробленої вапнякової плити та трьох жертовників-столів, використаних удруге. На ньому стояли залишені після узливання червонофігурна пеліка боспорського типу та ойнохоя, які датуються серединою IV ст. до н.е. [9.-С.157,159, мал.2].

Ці типи вівтарів використовувались не тільки для узливань, а разом з поховальною спорудою символізували житло та земне життя [10.-С.104]. Вівтарі, крім того, відігравали певну роль у культах Гекати та хтонічних богів [11.-С.108-109].

Третій тип - вівтарі, споруджені із глини. Глиняний вівтар у вигляді східців, який використовували для спалювання жертовної їжі стояв над могилою IV ст. до н.е. (поховання 5/1992). Крім того, біля нього здійснювали і узливання. Для цього під його південно-східним кутом вкопали в землю ніжку амфори, яку з'єднали із жертовною канавкою, що мала стік до могили, а на схід від нього була споруджена доріжка із амфорних стінок [9.-С.157,159, мал.1].

На ольвійському некрополі узливання біля могил влаштовували не тільки над вівтарями, а й над спеціальними спорудами - ямами-ботросами та жертовними канавками [1.-С.43-44,77, мал.22]. Однією з особливостей ольвійського некрополя, як відзначав видатний дослідник Ольвії професор Б. Фармаковський, є наявність великої кількості ботросів [12.-С.38]. На ділянці сімейних поховань розкопано п'ять ям- ботросів, причому у дві з них впадали стоки із жертовних канавок. Над ботросами та жертовними канавками робили узливання та залишали в них жертовну їжу, яку не спалювали [13.-XI,24; 14.-IX,410a; 4.-С.22]. Аналогічні ями-ботроси відомі на березанському [15.-С.48; 10] та афінському некрополях [16.-С.100].

Над ямами здійснювали не тільки ритуальні дії, присвячені померлим, а й богам, які мали хтонічні епіклези, тобто Деметрі-Хтонії, Корі-Персефоні, Гермесу Психотомпу або Хтонію, Діонісу-Плутону та Гераклу [17.-С.54-61; 18.-С.54; 19.-С.32- 33, 35, 69, 114, 147, 152], а також виконували магічні обряди, пов'язані з культом богині Гекати [13.-XI, 20-50]. Так над ямою здійснювала магічний обряд і Мідея [20.-X, 10201080; 21.-VII, 234-237]. Ритуальні ями відомі у багатьох народів Європи, Африки та Малої Азії [22; 23; 24].

Іноді для узливань замість ям використовували амфори та їх горловини або нижні частини з відбитими ніжками, як, наприклад, у похованнях 5/1992 та 11/1992 [1.-С.34,75, мал.11]. У ролі ботросів були використані і амфори, які стояли у закладах підбійних могил 6/1995 та 15/1995 IV ст. до н.е., а їх горловини піднімались над засипом вхідних колодязів [9.-С.158]. Амфори з відбитим дном застосовувались для узливань і в некрополях Кеп у III - I ст. до н.е. та Афін [25.-С.30; 26.-С.61].

Узливання та жертвоприношення відбувалися і над спеціальними канавками, які характерні для давньогрецького поховального обряду VIII - IV ст. до н.е. [16.- Р.73, fig.9]. На ділянці сімейних поховань некрополя Ольвії відкрито дев'ять жертовних канавок. Три із них були затрамбовані піском та шматками глини [1.-С.23-44, 77, мал. 22; 9.-С.158]. Цікавий комплекс був представлений у жертовній канавці №4 (1992 р.). У її західному куті лежала амфора типу Менди та стояли три горловини від амфор, які були використані як ботроси [1.-С.43,78, мал.23;