Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент







розташовували в Новґородській землі. П.Й.Шафарик вагався: відносити їх до слов'ян чи фінів171? С.Закшевський розміщував їх серед весі, звертаючи увагу на можливу тотожність fresiti = wariazi, waregowie. Він також припускав тотожність фрезитів і кривичів172. Б.Горак та Д.Травнічек вважали їх кримськими фризами, як відлам ґотів173. Більш переконливою виглядає гіпотеза І.Геррмана, за якою fresiti (від freigesessenen, freisassen) позначають людей, що живуть на власній землі, тобто вільних людей174. Така назва німецького редактора для далеких полян цілком логічна. Єпископ Пруденцій зафіксував у Бертинських анналах (Annales Bertiniani) прибуття 18.V.839 р. в Інґельгайм біля Майнця посольства візантійського василевса Феофіла. Із цим посольством поверталося на батьківщину і посольство кагана Русі, яке через протидію ворогів не могло скористатися старим чорноморським шляхом. Поява кагана Русі є свідченням звільнення полян від хозарської залежності, що стало відомо при дворі франкського імператора175.

Serauici [серавичі]: щодо локалізації цього племені також не бракує різноманітних версій (р.Зерев, притока Ужа на Волині176; околиці Зар (Zar) між р.Бобром і Нейсе Лужицькою177; як letauici, тотожні з литовцями або латишами178; на р.Сериці в Ізборській землі179; на р.Іжорі180). Із цього ряду можна виділити версії К.Цейсса181 та Л.Нідерле182, які ототожнювали serauici з сіверянами, що з огляду на розміщення племені в контексті назв виглядає більш умотивованим.

Lucolane [луколяни, лучани]: розміщувалися від району чеського відламу лучан у середній течії Огри183 на захід від чехів до Лукомор'я в гирлі Дніпра184. І.Геррман розмістив їх на півдні в межиріччі Південного Бугу та Дністра185, а Б.Томенчук - у нижній течії Дніпра186. Керуючись розташуванням племені в контексті назв, луколян можна розмістити на середньому Дніпрі південніше полян-фрезитів.

Ungare [унґри, уґри, угорці]: ідентифікація ungare з угорцями не викликає сумнівів. Зрозуміло, що у середині ІХ ст. угорці ще перебували десь поблизу чорноморського узбережжя у степах між нижніми течіями Дніпра, Південного Бугу та Дністра. Близько 839 р. угорські загони як союзники болґар з'явилися на Дунаї187. Племена №48-58 І.Геррман розмістив уздовж торгового шляху Краків - Бауцен - Ерфурт - Прага - Краків188. Напевно, варто погодитися з пропонованим Б.Томенчуком уточненням цього маршруту як головного центральноєвропейського шляху, який зв'язував річкові системи Вісли, Одри, Ельби з Дунаєм189.

Vuislane [вісляни]: щодо локалізації віслян сумнівів не виникає (верхня Вісла з притоками Ніда, Нідиця, Камінна, Дунаєць, Раба, Скава, нижній і середній Віслок, нижній Сян)190.

Sleenzane [слензяни]: етимологія назви виводиться від р.Сленза (Slкza), яка тепер носить назву Логе (Lohe), та гори Слез (Slez, тепер Sobotne). Це лехітське плем'я добре локалізується на верхній Одрі191.

Lunsizi [лужичі, лужиці (lusici, lunsizi), лужичани]: також добре знане плем'я, локалізоване північніше мільчан в області Нижні Лужиці. Лужичани входили до об'єднання сорбів192.

Dadosesani [дадосечани, дзядошани, дядошани]: відомі з різних джерел, локалізуються в Нижній Сілезії між нижнім Бобром та Одрою193.

Milzane [мільчани]: також добре знане одне із серболужицьких племен, осади якого локалізуються на захід від Ґвізди і Лаби у Верхніх Лужицях194.

Besunzane [безунчани, бежунчани]: назва, імовірно, походить від місцевості Бежунець, Бежунь195. Точна локалізація цього серболужицького племені залишається дискусійною196.

Uerizane [веричани]: щодо локалізації цього невеликого племені також триває дискусія (його пов'язують з р.Спревою, пропонують називати wkrzani або вважають одним із дрібних чеських племен197). Заслуговують на увагу версії, які пов'язують їх із серадзянами198 або з р.Вартою (wierczanie - wirczanie - вірчани)199.

Fraganeo [фраґани]: за П.Й.Шафариком - fergunna (Hercynia silva, тобто збірна назва смуги гір і лісів від витоків Дунаю до Карпат, радше Крушні гори200). Fergunia, ґотське fairguni - гора, узгір'я. За К.Цейссом, прагани, пражани, тобто жителі Празької округи201. Цю ідею підтримували Новотний202, В.Халупецький203, В.Ванечек204. За В. фон Кельтшем205, frawengo (від Maegdhaland короля Альфреда) у південно-західній Вели- копольщі. За А.Кралічеком, тотожні «амазонкам» Ібрагіма ібн Якуба206. Закшевський розміщував їх у Краківській землі207. Цю версію підтримав Б.Горак, ототожнивши їх із варяґами (waregomi), які жили у Краківській землі208. Із цих версій найбільш умотивованою виглядає запропонована П.Й.Шафариком - крушняни чи горяни.

Lupiglaa [лупиґляни, ґлупчиці]: плем'я локалізували над р.Луп'я, у районі Єґлави на Мораві, у землі Любуській або у Чехії. Пропонували розшифровку назви як «glupie glowy» - «дурні голови»209. Найбільш обґрунтована локалізація - місцевість Ґлупчиці у Верхній Сілезії в басейні рік Одра, Особлонґа і Страдуні210.

Opolini [ополяни]: переконливо локалізуються у верхній течії Одри в районі Ополя211.

Golensizi [ґолендзичі, ґолендзяни, ґоленшичі]: це плем'я локалізується в

районі Олави на кордоні Польщі і Чехії212.

***

Таким чином, підсумовуючи огляд локалізації слов'янських племен за «Баварським географом», можна стверджувати:

уздовж східних кордонів імперії франків із півночі на південь точно локалізуються 13 племен: північні ободрити, велети (лютичі), глиняни, битинці, смолен- ці, моричани, гаволяни, сорби-серби, таламинці, богемці-чехи, морави, болґари, мерехани;

уздовж одерського шляху: східні ободрити;

уздовж шляху між Лабою, Одрою та Віслою: мільчани, феснучі (?), дошани, ґлоп'яни;

уздовж основної артерії «бурштинового шляху»: черв'яни, бужани, житичі, стадичі, шеббіроси (?), уличі, нерв'яни, тиверці (двічі), придунайські болґари (ептарадичі, вілероси), дако-романці (саброси (?), знеталичі (?)), хозари;

уздовж другого відгалуження «бурштинового шляху»: лендзяни, таняни, черв'яни, присяни, волиняни, пруси, візняни (?);

уздовж шляху з Хозарії через Київ до Чорного моря: хозари, руси, древляни, поляни, сіверяни, луколяни, уґри;

уздовж шляху Вісла - Одер - Ельба: вісляни, слензяни, лужичани, дядошани, мільчани, бежунчани, веричани, крушняни чи горяни, ґлупчиці, ополяни, ґолендзяни.

Зрозуміло, що локалізація частини племен №14-58 залишається дискусійною.

Населення


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15