в роботі органів самоврядування: прагнення отримати плату за роботу, зробити кар'єру, отримати чини, нагороди, зайняти гідне положення в суспільстві, встановити ділові відносини із впливовими людьми. «Звичайний торговець викликає недовіру, а гласний думи - це особа, якій довіряє населення» [15, c. 184].
Прагнення використати сприятливу ситуацію і підсилити роль торговельно-промислової верстви в органах місцевого самоврядування було одним з основних напрямків активності південноросійської буржуазії напередодні та в період революції. Модернізаційні процеси в економіці Півдня Росії, швидкий темп розвитку індустрії, високий рівень концентрації виробництва, бурхливі політичні процеси, пов'язані з буржуазною демократичною революцією 1905-1907 рр. суттєво змінили ставлення підприємців до органів міського та земського самоврядування, які стали розглядатися ними не тільки як засіб захисту приватних і комерційних інтересів, а й служили формою вираження громадських інтересів. Проте, через слабке представництво останніх та при значному домінуванні в органах місцевого самоуправління дворянства і чиновництва, голос найбільш прогресивної частини підприємницької верстви залишився непочутим.
З іншого боку, революційні події 1905-1907 рр. продемонстрували неспроможність буржуазії, представленої в місцевих самоврядних органах, використати їх для прогресивних змін в політичному устрої та обмеження влади самодержавства. Місцеве самоврядування було формою представництва інтересів переважно великої буржуазії, яка постійно відчувала залежність своєї комерційної та громадської діяльності від політики офіційної влади, а тому не могла собі дозволила піти в опозицію до правлячого політичному режиму. Більш радикальна частина буржуазних верств, яка могла у випадку широкого представництва в місцевих органів управління пройнятися духом революційних зрушень та бути рушійною силою опозиційного руху - дрібні та середні підприємці, крамарі, міщани, в більшості випадків через майновий ценз, законодавчі умови виборів та постійний контроль з боку каральних органів самодержавства, опинилися поза межами місцевого самоврядування.
Література
1. Адрес-календарь Одесского градоначальства на 1905 г. - Одесса, 1905.
2. Берлин П. А. Русская буржуазия в старое и новое время. - М., 1922.
3. Горнозаводской листок. - 1905. - № 4.
4. Горнозаводской листок. - 1905. - № 8.
5. Городовое положение // Свод законов Российской империи: В 5 кн. - СПб., 1912. - Кн. 1. - Т.2.
6. Двуреченська О.С. Органи міського самоврядування Катеринослава: формування, структура та напрями діяльності (кінець ХУЛІ - початок ХХ ст.). - Дніпропетровськ, 2006.
7. Дніпропетровськ: віхи історії . - Дніпропетровськ, 2001.
8. Доклад горного инженера Н.Ф. фон-Дитмара по 8-му вопросу программы: об отношениях горнопромышленных предприятий юга России к местным земским самоуправлениям. - Харьков, 1906.
9. Известия Екатеринославского городского общественного управления. -
1908. - № 1-27.
10. Известия Екатеринославского городского общественного управления. -
1909. - № 1-21.
11. Історія міста Дніпропетровська. - Дніпропетровськ, 2006.
12. Крутіков В.В. Гірничопромислова буржуазія України в початковий період революції 1905-1907 рр. // Дослідження з історії Придніпров'я: соціальні відносини та суспільна думка. - Дніпропетровськ, 1991.
13. Лохматова А. Катеринославське земство. - Запоріжжя, 1999.
14. Нардова В.А. Нарастание оппозиционности органов городского самоуправления в канун Первой российской революции 1905-1907 гг. // Новое о революции 1905-1907 гг. в России. - Л., 1989.
15. Толстой И. И. Дневник. 1906-1916. - СПб, 1997.
16. Труды XXIX съезда горнопромышленников Юга России. - Т. 1. - Харьков, 1905.
17. Шандра І. О. З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії в системі державних та громадських установ (1874 - 1918 рр.): Дис. ... канд. іст. наук. - Луганськ, 2007.
18. Шацилло К.Ф. Русский либерализм накануне революции 1905-1907 гг. - М., 1985