Біженці із західних губерній Російської імперії крізь призму харківської преси (1915-1918 рр.)

Лихачова Тетяна

Перша світова війна стала важким випробуванням для Російської імперії. В той же час окрім звичних проблем, якими супроводжується ведення війни, країні довелось зіткнутись з невідомими до тих пір питаннями, що їх викликала поява біженців із західних областей. Справа в тому, що залишаючи під натиском супротивника території Прибалтики, Білорусії, Галіції та Царства Польського в 1915 р., російські війська керуючись наказом, який був отриманий зі Ставки, сприяли масовому

переселенню місцевого населення у внутрішні губернії Російської імперії. Влада вдалась до подібних заходів з одного боку через побоювання поповнення ворожих армій солдатами за рахунок населення регіонів, з іншого, щоб позбавити супротивника потенціальної робочої сили.

Зазначимо, що в рамках власного кола наукових зацікавлень окремим питанням окресленої тематики приділили увагу вітчизняні історики, серед яких О. А. Захарова, Н. І. Загребельна, І. Т. Лісевич, та російські - А. Ю. Бахтуріна, А. М. Курцев. Останній дослідник є автором статей, що безпосередньо присвячені біженцям. В рамках дослідження біженців-поляків проблематика вивчалась такими польськими авторами, як В. Найдус та І. Спустек, і на сучасному етапі - М. Коженєвським та А. Патеком.

Широкий резонанс біженська тематика одержала у тогочасному суспільстві. Саме тому вона активно обговорювалась на шпальтах багатьох періодичних видань. Більш того, при установах «Південобіженця» в м. Бердичеві Київської губернії, які були спеціально утворені при посаді головноуповноваженого з улаштування біженців Південно-Західного фронту (заснувані в 1915 р.) був розпочатий випуск власної газети з аналогічною назвою. Не стала виключенням в цьому сенсі й харківська преса. Розглядаючи її, зосередимо увагу на журналі «Известия Харьковской городской думы» (1907-1917 рр.), а також газетах «Харьковские губернские ведомости» (1838-1916 рр.) та «Южный край» (1880-1918 рр.).

Зазначимо, що «Харьковские губернские ведомости» (перша харківська державна газета) - офіціальне періодичне видання, що знаходилось під наглядом губернатора. В свою чергу, «Южный край» був суспільно-політичною газетою, яку започаткував А. А. Іозефович. «Известия Харьковской городской думы» включають звіти засідань Харківської міської думи.

Харківська преса живо відгукувалась на події та проблеми, якими жила країна і губернія, тому сьогодні вона безперечно є цінним джерелом для вивчення багатьох питань. Однак, на жаль, повні комплекти періодичних видань не збереглися в жодній з наукових бібліотек Харкова. Як уже зазначалосьавторка статті ставить за мету за матеріалами харківської преси висвітлити проблеми, які пов'язані із біженцями, що були найбільш актуальними того часу. Цим питанням не приділялась окрема увага в історичній літературі, та в той же час є роботи, що присвячені схожим сюжетам [3].

Отже, в періодиці не оминули увагою біженців із західних губерній країни. Погоджуючись з висновками російського дослідника А. М. Курцева, зазначимо, що їх загальна кількість становила більше 3.3 млн. чол. [4, с. 129]. Найчисельнішу групу серед них складали росіяни (термін того часу «росіяни» мав на увазі також українське і білоруське населення). Другими за чисельністю були поляки - 600-700 тис. осіб [14, с. 137-138].

Відомості про біженців починають з'являтись в липневих випусках часописів у 1915 р. В статті під назвою «Допомога біженцям» (газета «Харьковские губернские ведомости») повідомлялось, що їх опікуванням на той час займався Харківський відділ Комітету великої княгині Тетяни Миколаївни, який, в свою чергу, цілковито відмовився від надання допомоги німцям-колоністам. В середині липня в Харкові знаходилось більше 6 тис. біженців, які залишили райони бойових дій, й очікувалось прибуття ще 10 тис. чол. [12, 1915. 16.07.]. Згодом, коли їх наплив збільшився, було підраховано, що кожен повіт може прийняти до 150 тис. вихідців із західних губерній. На утримування кожного з них вимагалось по 15 коп. на день або загалом 700 тис. крб. на місяць [12, 1915. 14.09.]. Зверталась увага й на національний склад постраждалих [13, 1916. 07.07., 11.07., 16.07.]. Взагалі, в 1915 р. на шпальтах «Южного края» щоденно розміщувались відомості щодо кількості та національності прибулих.

Безсумнівно, серед усіх видів допомоги, яку отримували біженці, визначне місце відводилось житловому питанню. Тимчасовим притулком для вихідців із західних губерній з 23 липня стало приміщення цирку Міссурі (до того часу воно порожнювало чотири роки). В одній із статей бачимо детальний опис умов проживання. Будівля цирку розділялася на декілька секцій, в яких розміщувались біженці згідно з їхньою національністю. Надається опис харчового раціону. Годували два рази на день: на обід - борщ, без м'яса, але на салі і з достатньою кількістю картоплі, капусти та буряка, ввечері готували суп з гречки або пшона. «Їжа доволі смачна», - повідомляє читачам кореспондент. Крім цього біженці отримували хліб, чай та цукор, діти - додатково молоко й половину французької булки. Щоденно цирк відвідувався двома лікарями, які працювали безкоштовно, та впродовж всього дня там чергували фельдшер і чотири санітари. Всього в приміщенні знаходилось більше 1 тис. чол. [12, 1915. 09.08.; 13, 1915. 09.08.].

В той же час висновки кореспондентів «Южного края» були менш оптимістичними. Вони зазначали, що біженці розміщені в незадовільних умовах, протікає дах, відсутнє освітлення [13, 1915. 21.07.]. Люди мешкали в усіх приміщеннях цирку: