існування тут античного храму [23, c. 177-190]. Розкопки культових комплексів на Березані [12, c. 145-149], Бейкушському поселенні [22, c. 22-29] і у Великій Чорноморці [17, c. 40-44] показали тісний зв'язок раннього культу Ахілла з магією і хтонічними обрядами. Художні вироби, на яких зображений Ахілл, дають змогу говорити про культурний взаємовплив між греками Ольвії, з одного боку, і римлянами і варварами, з іншого.
Таким чином, кожна група джерел відображає певні сторони культу Ахілла. З огляду на фрагментарність інформації, яка в них міститься, тільки комплексний підхід дозволяє робити аргументовані і зважені висновки щодо особливостей розвитку культу Ахілла Понтарха в Ольвії і культу Ахілла у Північному Причорномор'ї в цілому.
Культ Ахілла відігравав величезну роль в історії Ольвійського полісу і всього Північно-Західного Причорномор'я протягом майже тисячоліття - з VI ст. до н.е. до ІІІ ст. н.е. Вивченням культу Ахілла займалося багато визначних вчених. Окремо слід виділити праці В. В. Латишева, І. І. Толстого, А. С. Русяєвої.
Увагу дослідників у різні часи привертали проблеми походження, поширення і характеру культу Ахілла у Північному Причорномор'ї. До першої проблеми можна віднести питання про те, коли і звідки культ грецького героя Ахілла було перенесено у Північне Причорномор'я; чи мав цей грецький культ місцеве, варварське підґрунтя, коли саме в уяві греків відбулося ототожнення чорноморського острова Левка з міфічним островом Блаженних. Проблема поширення культу Ахілла у Північному Причорномор'ї включає такі питання: куди культ Ахілла був первісно перенесений і як розповсюдився по Північному Причорномор'ю; який саме чорноморський острів мали на увазі давні автори, коли писали про „острів Ахілла"; сюди ж стосуються питання про особливості культу Ахілла на окремих його святилищах та час функціонування цих святилищ.
При висвітленні характеру культу Ахілла розглядаються питання про те, у якій якості первісно вшановувався Ахілл у своїх чорноморських святилищах: як герой чи як бог?; про хтонічні і морські функції Ахілла; про відмінності в обрядах поклоніння і суспільній ролі героя Ахілла і бога Ахілла Понтарха.
Звичайно, даний перелік не вичерпує, а лише окреслює коло проблемних питань, що піднімалися в історіографії. Досі маловисвітленими залишаються питання про обрядову частину культу Ахілла, про причини, час і обставини запровадження культу Ахілла Понтарха, соціальну базу його поширення і значення в історії Ольвії римського періоду. Отже, висвітлення вищевказаних питань лежить в основі нашого дослідження.
Ахілл - один з найпопулярніших грецьких героїв. Його культ був поширений по всій Елладі. У процесі великої грецької колонізації культ Ахілла проникає у Північне Причорномор'я. Перші сліди шанування Ахілла на острові Левка (Зміїний), Березані та поселеннях
Нижнього Побужжя Уявляються ще в VI столітті до н.е. [18, c. 24] На Левці і Тендрівській косі існували святилища Ахілла загальнопонтійського значення. Тут Ахіллу поклонялися прдставники багатьох полісів Причорномор'я й Середземномор'я [11, c. 152-161]. Але найбільшу роль культ Ахілла відіграв в історії Ольвії і Нижнього Побужжя, особливо у ІІ - середині ІІІ ст. н.е., коли Ахіллу було присвоєно сакральний епітет Понтарх, а його культ став головним культом Ольвійського полісу [24 , c. 71].
За кількома винятками, усі памятники культу Ахілла Понтарха відносяться до групи лапідарних написів. На сьогодні відомо 43 таких написи, у яких або читається ім'я Ахілла Понтарха, або ж напис відноситься до даної групи на підставі формули присвяти (присутній термін „xapiornpiov"). Написи датуються кінцем І - серединою ІІІ ст. н.е. [28, c. 59-60]. Ці присвяти встановлювалися у різних місцях Нижнього Побужжя, а також на Березані і Тендрі від імені ольвійських магістратів - колегій архонтів, стратегів й агораномів, а також жреців. Майже всі присвяти зроблені за стандартною формулою: спочатку АуыОт] тихЛ- потім поіменний перелік магістратів відповідної колегії або ім'я жреця, потім - мета присвяти. Таким чином, немає сумніву у тому, що культ Ахілла Понтарха був офіційним культом Ольвійського полісу.
Поряд з присвятами Ахіллу Понтарху у ІІ-ІІІ століттях подібні присвяти встановлювалися й іншим божествам: Зевсу Ольвію, Аполлону Простату і Гермесу Агорею. Але в той час, як присвяти Аполлону Простату робилися тільки від імені стратегів, Зевсу Ольвію - тільки від жреців, Гермесу Агорею - тільки від агораномів, присвяти Ахіллу Понтарху робилися від імені усіх чотирьох колегій магістратів. Архонти ж встановлювали присвяти тільки Ахіллу Понтарху. Отже, культ Ахілла Понтарха у ІІ-ІІІ століттях стає головним культом Ольвійського полісу.
Важливо і те, що формули присвят Ахіллу Понтарху аналогічні формулам присвят Зевсу Ольвію, Аполлону Простату і Гермесу Агорею. Оскільки три останні є богами, то є всі підстави вважати, що Ахілл Понтарх у ІІ - ІІІ століттях також шанується як бог.
З таким висновком добре узгоджується і ряд інших фактів. Зокрема, довгий перелік подяк Ахіллу «за мужність, непорушність кордонів, мир і могутність держави», «за достаток плодів», «за достаток питної води», «за благополуччя міста», «за здоров'я» дедикантів [IOSPE,I2, №№ 130, 140,141,142,144; НО, № 86] свідчить про помітне розширення його функцій у порівнянні з догетським періодом. Крім того, яскравим підтвердженням шанування Ахілла як бога у ІІ - ІІІ століттях є присвята Ахіллу Герою з Березані [6, c. 96-99; 24, c. 71]. Очевидно, автор присвяти вважав за необхідне підкреслити героїчну сутність Ахілла, оскільки у