Єремєєв Павло

Військові плани монголів щодо Половецького степу та їх трансформація в ході дальнього рейду Субедея і Джебе (напередодні першого русько-монгольського зіткнення)

Як відомо, почавшись з погоні за хорезмшахом Мухамедом ІІ, похід туменів Субедея і Джебе переріс у грандіозний рейд, під час якого монголи пройшли через Кавказ, розгромили аланів та половців, а згодом розбили русько-половецьке військо на річці Калка. Після цього вони попрямували у Приволзькі степи, де були розбиті волзькими булгарами і повернулися у Середню Азію. Постає питання про цілі, що ставили перед собою монголи, вдираючись у Дешт-і-Кипчак через Кавказ.

Загальні причини монголо-половецької ворожнечі більш-менш зрозумілі. Монголи вважали себе законними правителями усього світу, а свою державу розглядали як «Всесвітню-імперію-в-процесі становлення», до якої мав бути включений і Половецький степ [2, с. 108 - 115; 6, с. 44, 180; 16, с. 278]. Відкрита ж ворожнеча почалася після того, як половці в 1216 році прийняли кровних ворогів Чингізхана - меркитів [4, с. 143 - 144; 9, с. 115 - 116; 11, § 198].

Однак якими були військові плани монголів щодо дій у Половецькому степу під час дальнього рейду Субедея і Джебе? Ця тема практично не була предметом окремого дослідження. Загальні ж праці з історії монгольських завоювань реконструюють плани монголів щодо Половецького степу під час дальнього рейду Субедея і Джебе по- різному: як розвідувальний набіг (Е. Хара-Даван [15, с. 113 - 115], Г. В. Вернадський [3, с. 259], С. Переслєгін [7, с. 444] та ін.), як самостійний удар експедиційного корпусу в тил половцям (Л. М. Гумільов [5, с. 144]), як виконання частини нереалізованого в цілому плану удару по половцях одночасно зі сходу та з півдня (Р. В. Бабенко [1, с. 60-65]).

Невирішеним залишається питання про час та конкретні обставини прийняття монголами військових рішень щодо Половецького степу, про те, чи змінювалися плани монголів щодо Дешт-і-Кипчак в ході рейду.

Разом з тим, як буде показано нижче, дослідження наявних джерел дає підстави для достатньо вірогідних висновків з цих питань. Автор пропонує власну реконструкцію появи та трансформації плану дій Субедея і Джебе в Дешт-і-Кипчак.

Як відомо, рейд почався в квітні 1220 року з Середньої Азії. Рашид- ад-дін у своїй «Збірці літописів» (початок XIV ст.) наводить наказ Чингізхана Субедею і Джебе на початку їх рейду, згідно якому вони мали захопити хорезмшаха Мухамеда ІІ (це було їх головним завданням), по можливості, підкорюючи його володіння. А далі в наказі говориться: «ви повернетесь через Дешт-і-Кипчак і приєднаєтесь до нас ... в Монголії» [10, с. 209].

На думку автора, на дані Рашид-ад-діна з цього питання можна покладатися, адже він був допущений до тих документів, що були дозволені для читання тільки Чингізидам і до нас не дійшли. Крім того Рашид-ад-дін був не просто середньовічним енциклопедистом, але і справжнім ученим, що вперше на Сході прийшов до думки про критичне використання джерел. Важливо те, що Рашид-ад-дін намагався скласти свій «Збірник літописів» наскільки міг неупереджено, що відзначається дослідниками його спадщини [16, с. 420 - 421].

Як видно з цитованого вище фрагмента, похід навколо Каспію був спланований вже на початку рейду Субедея і Джебе. Але, судячи з тексту наказу, на тому етапі планувалося не захоплення Половецького степу, а набіг і розвідка в цих землях. У наведеному вище фрагменті нічого не говориться про підкорення кипчаків, сказано лише «повернетесь через Дешт-і-Кипчак». При цьому, тут не має планів дій у Північному Причорномор'ї, Криму, для чого, після переходу через Кавказ було необхідно повернути на захід. Після переходу через Кавказькі гори планувалося одразу повертатися, тобто, йти на Схід.

Звичайно, дії заплановані для виконання Субедея і Джебе видаються надто ризикованими. Однак в монгольській військовій системі існувала практика набігів і дальніх рейдів, під час яких побіжно проводилась і розвідка для майбутніх великих походів. Так, вже в 1205 році, під час першого, багато в чому пробного набігу на тангутів, монгольська армія розвідала всі дороги в Сі Ся [16, с. 262]. В цьому контексті, на думку автора, слід сприймати і початкові плани дій Субедея і Джебе в Половецькому степу.

Після смерті хорезмшаха (кінець 1220 р.), Субедей і Джебе отримали завдання підкорити Ірак, Азербайджан, Аран та Ширван [9, с. 225]. Даних про зміну планів щодо Дешт-і-Кипчак на цьому етапі немає.

Однак скоро плани Субедея і Джебе змінилися. Про це свідчить цзюань 120 «Юань-ши» («Життєопис Ізмаїла»): «Імператор направив гінця поквапити Джебе, щоб він поспішив каральним походом на кипчаків» [17, с. 521]. В іншому місці «Юань-ши», в 1-му життєписі Субедея (цзюань 121), знаходимо: «Субедей надав доповідь трону й прохав дозволу покарати кипчаків. Згода на це була отримана» [17, с. 499-500].

З цих даних «Юань-ши» можна зробити декілька надзвичайно важливих висновків. По-перше, про те, що плани щодо Дешт-і-Кипчак справді були змінені. Це є додатковим підтвердженням тези, що спочатку підкорення Половецького степу не планувалося. По-друге, з наведених фрагментів видно, що автором плану був Субедей. Саме він направив Чингізхану прохання про дозвіл здійснити операцію в Дешт-і-Кипчак.

Автор вважає ймовірним, що в Життєписі Ізмаїла з «Юань-ши» міститься натяк на те,