США були однією з перших країн, які визнали незалежну Україну (25 грудня 1991 p.). З того часу США і Україна стали стратегічними партнерами. За період з 1992 р. по березень 1996 p., згідно з офіційними американськими даними, загальна допомога США Україні становила 1 млрд. 182 млн. дол. Співробітництво між США і Україною розвивалося в багатьох сферах: політичній, військовій, економічній. США активно підтримували демократичні Й ринкові процеси в Україні. Підписана 5 червня 2000 р. під час візиту президента США Клінтона до Києва Спільна заява зобов'язувала сторони поглиблювати стратегічне партнерство. Адміністрація президента Буша молодшого у цілому продовжувала курс США щодо України, що визначився у попередні роки. Під час червневого візиту 2001 р. до Польщі американський президент заявив: "Європа, яку ми будуємо, має включати Україну, країну, що переживає травму перехідного періоду". Проте останнім часом унаслідок певних непорозумінь розвиток американо-українських стосунків загальмувався, від чого однозначно втрачають обидві країни — США і Україна

США у перші роки XXI СТ.: до й після 11 вересня 2001 р.

Уже наприкінці 2000 р. в економіці США стали виявлятися перші ознаки рецесії. З початком XXI ст. тривале процвітання 1981—2000 pp. в економіці США змінилося спадом у виробництві.

Прихід республіканців до влади на початку XXI ст. ознаменувався змінами у зовнішній політиці США. У промовах американського керівництва залунали жорсткі ноти щодо Китаю. Республіканці повернулися до ідеї створення національної протиракетної оборони (НПРО), що означало, по суті, реанімацію рейганівської СОІ і пов'язаної з нею мілітаризації космосу, ігнорування Кіотського протоколу від 11 вересня 1997 р. "Про охорону довкілля", який фіксує конкретні зобов'язання країн по зниженню викидів парникових газів. Неоліберальну і глобалізаційну стратегію Клінтона з акцентом на економіку і дипломатію, як головні інструменти зовнішньої політики, змінила доктрина "національної безпеки", елементи якої уже простежувалися під час виборчої кампанії Буша. Уже тоді лунали заяви про необхідність нового розподілу зобов'язань між США і європейськими партнерами, про доцільність відмови від розпорошення сил і зосередження уваги США на ключових "гарячих точках" (Близький Схід, Корейський півострів, Тайваньська протока). Доктрина була сформульована у звіті міністра оборони Д. Рамсфелда 11 січня 2001 р. Основна увага в ній акцентувалася на "зростаючій вразливості" Сполучених Штатів, що може призвести до "нового Перл-Харбора". Щоб не допустити цього, міністр оборони закликав до збільшення військових витрат.

Теракти 11 вересня 2001 р. в Нью-Йорку, Вашингтоні та штаті Пенсільванія, що призвели до загибелі 3044 осіб, завдали США також великих матеріальних збитків на суму близько 16 млрд. дол. Самі події і психологічний шок від них у країні посилили економічні й фінансові негаразди. Почалося обвальне падіння вартості цінних паперів, почав знижуватися курс долара стосовно євро, єни, фунта стерлінгів тощо. Лише ціною величезних доларових ін'єкцій з боку Федеральної резервної системи (ФРС) вдалося не допустити фінансової катастрофи. Однак падіння темпів розвитку виробництва прискорилося. ВВП у 2001 р. збільшився лише на 1,1 %. Очікуваних змін на краще в економіці США не відбулося й у 2002 p., і на початку 2003 р. Президент виклав програму стабілізації економіки шляхом зниження податкового тиску на виробництво.

Внутрішня політика США після 11 вересня 2001 р. була підпорядкована боротьбі з міжнародним екстремізмом. У жовтні 2001 р. конгрес США прийняв Закон про боротьбу з тероризмом і білль про права, який передбачав цілий комплекс заходів для припинення насилля (посилення кримінальних законів, спрямованих на боротьбу з тероризмом, удосконалення розвідувальної системи, матеріальне забезпечення жертв тероризму, введення суворіших норм імміграційного законодавства, охорона кордонів, зміцнення внутрішньої безпеки). Американська громадськість виявляє стурбованість з цього приводу, оскільки вважає, що передбачене законом наділення правоохоронних та розвідувальних служб широкими повноваженнями може бути небезпечним для американської демократії. Водночас США вдалися до переозброєння армії (єдиної армії у світі, яка має все необхідне для самостійного ведення бойових дій у будь-який час і в будь-якому районі світу) системами п'ятого й шостого поколінь, які випробовувалися в "гарячих точках". Зокрема, під час операції "Незламна воля" (жовтень — листопад 2001 р.) проти талібів та терористів із "Аль-Каїди" військові США застосували високоточну ракету АГМ-142. Відразу ж після 11 вересня США збільшили військовий бюджет на 65 млрд. дол., а річний бюджет Пентагону, підписаний Бушем 10 січня 2002, сягнув 318 млрд. дол. Збільшення військових витрат і зменшення податкових надходжень через обвал цінних паперів на фондових ринках призвели до того, що дефіцит державного бюджету у 2002 р. становив 165 млрд. дол. Однак на проміжних виборах до конгресу у листопаді 2002 р. республіканці здобули більшість в обох палатах. Позиції Буша після подій 11 вересня ще більше зміцніли.

Після 11 вересня значних трансформацій зазнала також зовнішня політика США. У ряді стратегічних питань, особливо пов'язаних з тероризмом, різкіше проявилися розходження між США і їхніми європейськими партнерами, водночас зміцніли зв'язки США з нетрадиційними союзниками (Росія, Індія). Більше того, на базі антитерористичної боротьби відбулося американо - російське зближення, поглибилося їх співробітництво у вирішенні важливих для обох сторін проблем. У травні 2002 р. обидві країни підписали договір про нове скорочення стратегічних ядерних озброєнь. 13 червня 2002 р. США вийшли з системи ПРО 1972 р. Відповідна мотивація була знайдена. Як зауважив з цього приводу американський президент, "договір сковує здатність нашого уряду розробляти шляхи захисту нашого народу від майбутніх ракетних атак з боку терористів або держав-ізгоїв". Особливих заперечень з боку Росії не прозвучало. Разом з тим між обома країнами залишилося чимало невирішених питань.

Чіткіше окреслилися контури, зміст і спрямованість "доктрини Буша", викладеної у Зверненні президента до країни 29 січня 2002 р. Доктрина Клінтона там була охарактеризована як "надмірне і безвідповідальне вільсоніанство". Не відмовившись від глобальної стратегії, Буш, з метою вивести Сполучені Штати Америки з-під удару міжнародного тероризму, пропонував знизити рівень їх втручання у світові справи. Чому? Для виконання особливо важливої місії. Як колись США захищали свободу віл комунізму, так сьогодні вони готові захищати її від екстремізму, оскільки бар'єром на шляху свободи і демократії тепер став міжнародний тероризм. У тому ж Зверненні президент заявив про створення "Корпусу свободи", до якого передбачалося залучити 200 тис. добровольців для роботи за межами США, зокрема для забезпечення демократичного розвитку Афганістану. Всередині країни члени "Корпусу свободи" (відставні медпрацівники, пожежники, поліцейські тощо) сприятимуть ліквідації наслідків можливих терактів проти Америки.

Остаточно зовнішньополітична доктрина Дж. Буша була сформульована у документі "Нова стратегія безпеки США", оприлюдненому 20 вересня 2002 р. Згідно з доктриною, керівництво США присвоює собі право на превентивні акції проти країн — потенційних агресорів з метою усунення загрози для США та їхніх союзників, аж до зміни в них політичних режимів

Американська демократія в дії

США — правова держава з президентською формою правління. Класичний зразок взаємодії та незалежного існування на користь суспільства трьох основних підрозділів, що складають саму державну систему: судової, законодавчої та виконавчої гілок влади.

Вища судова інстанція — Верховний суд — складається з 9 суддів, які призначаються президентом "за порадою та згодою" сенату і залишаються ними, "поки ведуть себе бездоганно", довічно. Зміщення можливе тільки в порядку імпічменту. Судді незалежні. Керуються тільки законами і діють виключно в їх рамках.

Законодавчу гілку влади представляє конгрес, який складається з двох палат: сенату та палати представників. Кількість членів палати представників зафіксована в 1912 р. і становить 435 чоловік. Кожен член палати представляє 500 тис. виборців. Члени палати обираються строком на два роки. Сенат — 100 членів (по два сенатори від кожного штату). Обираються на шестирічний термін. Сенат кожні два роки обновлюється на 1/3.

Конституційні повноваження конгресу дуже широкі. Серед них найважливішими є прерогативи у фінансовій галузі — те, що в США прийнято називати "владою гаманця". Конгрес встановлює єдині для всієї території країни податки, мита, податні та акцизні збори, затверджує державний бюджет та виділяє кошти на всі без винятку державні акції, позичає гроші в кредит і виплачує борги від імені США, регулює зовнішню торгівлю і торгівлю між штатами тощо. "Влада гаманця" дає могутні важелі впливу на економіку і внутрішню політику країни, є потенційно важливим засобом формування зовнішньої та військової політики, здійснює контроль за діяльністю урядових установ та відомств тощо.

Виконавча влада — президент та структури управління. Президент обирається за складною схемою строком на чотири роки. Вибори — непрямі. Американські громадяни вдень виборів голосують не за президента, а за членів колегії вибірників. Кандидати у члени колегії вибірників висуваються єдиним списком комітетами політичних партій кожного з 50 штатів і округу Колумбія до дня президентських