Посткомуністичний світ. Нові горизонти міжнародного співробітництва

З розвалом комунізму зникли двополюсність світу та конфронтація по лінії "Схід — Захід". Водночас піднялася хвиля національно-визвольного руху, яка особливо сильною виявилася на теренах колишнього СРСР, Югославії та Чехословаччини. У кривавих конфліктах та війнах розпалася також СФРЮ, цивілізовано розійшлися чехи та словаки, утворивши 1 січня 1993 р. свої національні держави.

Ставлення Заходу до подій на Сході проявилося в обережних кроках, спрямованих на послаблення удару від падіння комунізму. З цією метою у 1990 р. було створено Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), який мав фінансово сприяти розвиткові ринкової економіки у країнах ЦПСЄ. Західні країни підтримали нові посткомуністичні уряди кредитами, надавали їм гуманітарну допомогу.

У політичному плані знову окреслився регіон Центральної Європи, який розпочав пошуки свого місця в Європі та світі. Колишні соціалістичні країни повернули свою економіку та політику на Захід, вступили до Ради Європи, прагнули вступити до Євросоюзу, а прилучившись у 1994 р. до "Партнерства заради миру", зробили перший крок на шляху до НАТО.

Позитивних змін зазнала європейська рівновага сил. Якщо раніше вона будувалася на конфронтації та протиборстві двох військово-політичних угруповань, то сьогодні в її основу закладені принципи Заключного акта в Хельсінкі, що за нових умов здобули загальне визнання. Європейська безпека ставиться сьогодні на демократичну, правову основу. Поряд з ООН дедалі важливішим механізмом європейської безпеки ставала НБСЄ (з грудня 1994 р. ОБСЄ, штаб-квартира у Відні). ОБСЄ (Організація з безпеки та співробітництва в Європі) виступає гарантом суверенітету та цілісності кордонів європейських держав. Концепція миру та безпеки здобула широку підтримку світового співтовариства, яке однозначно засуджує агресію та насильство. Так, зокрема, сталося з Іраком, правитель якого Саддам Хусейн спробував улітку 1990 р. насильно приєднати до своєї країни невеличкий Кувейт. Могутня коаліція демократичних держав рішуче припинила ці наміри. Санкції на операцію у Перській затоці (1991) дала ООН, роль і значення якої незмірно зросли після зникнення двополюсності світу. Після тривалого періоду буксування на місці ООН почала виконувати функції, які покладалися на неї з самого початку утворення цієї організації. Демократичні параметри сучасного світу сприяли тому, шо міжнародна організація запрацювала дієво та ефективно. Миротворчі функції (з 1949 по 1998 р. здійснено 49 заходів з метою підтримки миру за участю майже 750 000 військових і цивільного персоналу), гуманітарна допомога, ліквідація низки локальних конфліктів, активізація процесу замирення на Близькому Сході були важливими досягненнями ООН у справі гарантування надійного миру та безпеки у світі

Література

1. Бжезинский 3. Великая шахматная доска: Господство Америки и его геостратегические императивы. Москва, 1999.

2. Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. Київ, 1995.

3. Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года: В 2 ки. / Пер. с англ. Москва, 2000.

4. Казанцев Б. Новая стратегия НАТО вызывает серьезную озабоченность // Международная жизнь. 1999. № 2.

5. Коршунов С. "Имперское" и национальное в российском сознании // Международная жизнь. 1998. № 6.

6. Киссинджер Г. Дипломатия / Пер. с англ. Москва, 1997.

7. Литвин В. М. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки XX ст.). Київ, 2001.

8. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945— 70-ті роки). Київ, 1999.

9. Нариси з історії дипломатії України. Київ, 2001.

10. Носов А/. Гч Рогов С. М., Шмелев И. Я. Россия и Запад после 11 сентября 2001 года // США, Канада: экономика, политика, культура. 2002. № 6.

11. Смирнов П. Я. США и Западная Европа. Борьба за влияние в восточноевропейском пространстве // США: экономика, политика, идеология. 1997. № 6.

12. Сокол Я. Я. Многополярный мир в зеркале теорий международных отношений // США: экономика, политика, идеология. 1998. № 7.

13. Татю Мишель. Треугольник Вашингтон—Москва-Пекин в новой геометрии // Международная жизнь. 1999. № 2.

14. Уткин А. Я. Антитеррористическая коалиция: опыт и уроки // США, Канада: экономика, политика, культура. 2002. № 6.