КРАЇНИ ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ

План

1. Політичний та економічний розвиток у перші повоєнні роки

2. Економічний бум та політичний розвиток 50—60-х років

3. Країни Північної Європи в 70-ті роки. Економічні труднощі та політичні метаморфози

4. Політичний та економічний розвиток країн Північної Європи у 80-ті роки. "Шведський соціалізм"

5. Економічний розвиток у 90-х роках XX — на початку XXI ст.

6. Література

Данія, Норвегія, Швеція — королівства, Фінляндія - республіка. У країн Північної Європи - багато спільного Однак Друга світова війна роз'єднала їх, і вони опинилися в різних таборах. Данія та Норвегія в числі перших стали об'єктами німецької агресії та окупації, Фінляндія у війні виступила на боці фашистської Німеччини, Швеції вдалося зберегти свій традиційний нейтралітет. Вибір долі в період війни для трьох перших країн не був самостійним. У світовій війні великих держав Північна Європа стала ареною військових змагань та політичних ігор.

За роки війни Данія втратила 5 тис. чол., а її збитки склали 8 млрд. крон Втрати Норвегії виявилися ще більшими — 10 тис чол. і 21 млрд. крон. У Фінляндії, змушеної воювати на боці фашистської Німеччини (Радянський Союз, який розв'язав у 1939 р. війну з метою поглинути Фінляндію, Тим самим штовхнув її на військовий союз із Третім рейхом), промислове виробництво за роки війни скоротилося на 17 %, а сільськогосподарське - на всі ЗО %. Водночас Швеція вигідно торгувала з воюючими сторонами Кожен третій німецький танк був виготовлений із шведської залізної руди.

Політичний та економічний розвиток у перші повоєнні роки

Загальне післявоєнне полівіння європейського політичного клімату охопило і країни Північної Європи. Тут лівоцентристські сили на чолі з соціал-демократами не тільки прийшли до влади, а й на тривалий час утвердилися в керівництві північносвропейських держав, що дало їм можливість визначати політичні та соціальні процеси, пов'язані з утвердженням і розвитком демократії, як основного принципу соціального, політичного та правового розвитку.

Першочерговим завданням для Данії, Норвегії та Фінляндії після війни була відбудова народного господарства, для Швеції — зберегти економічні темпи періоду кон'юнктури за часів війни. Економічному розвиткові Данії та Норвегії сприяв "план Маршалла", до якого вони приєдналися в 1948 р. Атлантична солідарність привела ці країни в 1949 р. до НАТО. Шведський уряд, вірний принципові нейтралітету, якого Швеція дотримується уже близько 180 років, заявив, що він здійснюватиме політику "вільну від союзів", проте "план Маршалла" прийняв, справедливо убачаючи в ньому могутній фінансовий та технологічний важіль прискорення економічного розвитку. Фінляндія, північна сусідка Радянського Союзу, змушена нести тягар поразок у війнах з СРСР, пішла по лінії "Паасіківі—Кекконена" (президенти Фінляндії: Ю. К. Паасіківі, 1948—1956 pp., У. К. Кекконен, 1956—1982 pp.), лінії відособлення капіталістичної Фінляндії від демократичного Заходу і зближення з СРСР в обмін на залишення за нею права на суспільний вибір та незалежність. Для радянського керівництва "добросусідські відносини" з Фінляндією стали в ідеологічній війні із Заходом еталоном пропаганди мирного співіснування країн з різними системами, прикладом політики "фінляндизації", тобто визнання Заходом легітимності внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, навіть деякого підігравання їй. Лінія "Паасіківі—Кекконена" дістала практичне втілення в радянсько-фінляндському договорі про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу (підписаний у 1948 p.), що містив ряд негативних моментів для Фінляндії (вона не могла прийняти "план Маршалла", стати членом НАТО тощо). Натомість Фінляндія здобула величезний радянський ринок, на якому високоякісні товари фінських фірм не мали конкурентів. Водночас Фінляндія дістала можливість купувати дешеву радянську сировину та енергоносії і сповна використала переваги ринкової економіки для швидкого господарського розвитку. Внаслідок цього капіталістична Фінляндія невдовзі стала процвітаючою країною, набагато випередивши прибалтійські радянські союзні республіки, які до війни були економічно більш розвинуті. До того ж СРСР зменшив, а відтак зовсім анулював репарації з Фінляндії

Економічний бум та політичний розвиток 50—60-х років

Для економіки північноєвропейських країн 50—60-ті роки були сприятливими. Данія у цей період стала промислово-аграрною країною. У 60-ті роки обсяг її промислового виробництва збільшився у два рази. Особливо швидко розвивалися такі галузі, як електроніка, суднобудування, фармацевтика тощо. Високопродуктивним стало сільське господарство. За експортом свинини, тваринного масла, сиру Данія посідає одне з перших місць у світі.

Так само розвивалася господарська ситуація і в Норвегії. Особливо інтенсивно нарощувала обсяги виробництва традиційна галузь — суднобудування. Норвегія стала однією з найбільших морських держав світу. У I960 р. тоннаж торговельного флоту країни у два рази пере ви шив довоєнний рівень, і за цим показником вона посіла третє місце у світі після США та Великої Британії. У Норвегії широко застосовувалася система державного регулювання.

У політичному житті країни домінувала Норвезька робітнича партія, заснована у 1887 p., котра у своїй діяльності керувалася принципами соціал-демократії. Зростання економіки сприяло нагромадженню соціальних фондів, призначених здійснювати різноманітні виплати трудящим. У 1962 р. запроваджено пенсії за вислугу років. У 1965 р. норвезький стортинг (парламент) спеціальним законом увів місячну оплачувану відпустку для всіх категорій представників найманої праці. У 1961—1966 pp. витрати на соціальне страхування взяла на себе держава. У 1967 р. пенсії за вислугу років поширилися на всі категорії трудящих, а з 1970 р. почали здійснюватися виплати на кожну дитину віком до 26 років. Такою була хроніка становлення норвезької соціальної політики. Усе це відбувалося в обстановці консенсусу між підприємцями та найманою робочою силою.

Проте найбільших успіхів у соціальному плані було досягнуто в повоєнні роки у Швеції. Знову ж таки, завдяки економічним успіхам. Порівняно з 1950 р. валовий продукту Швеції станом на 1960 р. зріс на 46 %. Наприкінці 50-х — на початку 60-х років у країні спостерігався економічний бум.

Паралельно з цим відбувалося становлення тієї соціальної політики, яку сьогодні вважають зразковою, на яку рівняються. У 50-ті роки реальна заробітна плата виросла на 35 %. Протягом 60-х років почасова оплата підвищилася у два рази. У 1955 р. було запроваджене загальнообов'язкове медичне страхування та регулювання пенсій з урахуванням цін та інфляції. У 1963 р. встановлено 40-годинний робочий тиждень. Починаючи з січня 1964 р. більш як удвоє зросли компенсаційні виплати на квартплату низькооплачуваним сім'ям з дітьми. У 1968 р. на 38 % збільшено пенсії. Водночас вводився податок на нерухомість розміром у 100 тис. крон. Усі ці заходи сприяли підвищенню авторитету соціал-демократичного уряду. Хоча у зовнішній політиці Швеція продовжувала дотримуватися нейтралітету, вона брала активну участь у діяльності багатьох європейських та регіональних організацій, що сприяло розвиткові торгово-економічних та інших зв'язків країни. Швеція стала повноправним членом низки економічних та правових організацій країн Західної Європи — Європейської Ради, Європейського платіжного союзу, Європейського об'єднання вугілля і сталі. Щоправда, Швеція обмежувала свою участь у цих організаціях, а також у створеній в 1952 р. Північній Раді лише економічними та культурними питаннями. Водночас вона підтримувала на високому рівні свою обороноздатність, завжди була готова дати відсіч агресорові, направляла підрозділи своїх військ у розпорядження ООН для виконання миротворчих функцій у багатьох районах планети.

Економічне піднесення переживала також Фінляндія. Валовий національний продукт починаючи з 1950 р. збільшувався у середньому на 7 %. Як і інші скандинавські країни, вона досягла неабияких успіхів у соціальній сфері. Розвиваючи свої зв'язки з СРСР, Фінляндія водночас розширювала стосунки із західноєвропейськими країнами. А в травні 1963 р. відомий державний і політичний діяч, президент Фінляндії Урхо Кекконен, висунув ідею проголошення Північної Європи зоною вільною від ядерної зброї

Країни Північної Європи в 70-ті роки. Економічні труднощі та політичні метаморфози

Погіршення економічної кон'юнктури у світі не обминуло також країни Північної Європи. У Данії, Швеції, Фінляндії сповільнилися темпи економічного розвитку, що спонукало керівництво цих країн до активного пошуку виходу із складного становища.

Урядові заходи в Данії звелися до підвищення непрямих податків і запровадження високих тарифів на імпорт. Водночас були скасовані дотації на сільськогосподарську продукцію з метою вирівнювання цін, що призвело до їх зростання. 1 січня 1973 р. Данія стала членом "Спільного ринку".

У Швеції промислове виробництво скоротилося в 1975— 1977 pp. на 8,5 %. Намагаючись виправити економічне становище, риксдаг (парламент) у 1971 р. прийняв закон про представництво робітників і службовців у правліннях підприємств, про охорону праці і гарантії зайнятості.

У 1975 р. парламент Швеції прийняв нову конституцію, відповідно до якої виший законодавчий орган — однопалатний риксдаг — у кількості 349 депутатів обирається на основі вільних, таємних і прямих виборів строком на три роки (з 1994 р. депутатський мандат продовжено до чотирьох років). У конституції записані основні права та обов'язки громадян, гарантується недоторканність приватної власності. Правом голосу наділені усі громадяни, яким виповнилося 18 років. Політичні партії можуть бути представленими в парламенті, якщо вони набрали не