Із млявої реакції Заходу на придушення радянськими військами повстань у Берліні (1953) та Угорщині (1956) радянські керівники зробили висновок, що "загальна криза" капіталізму "посилюється" і співвідношення сил у світі "змінюється" на користь соціалізму. За таких умов Радянський Союз 10 листопада 1958 р. висунув вимогу скасувати чотиристоронній статус Берліна і пригрозив передати контроль за доступом до Західного Берліна східнонімецькій адміністрації. У нотах західним державам від 27 листопада СРСР наполягав на перетворенні Західного Берліна на демілітаризоване "вільне місто". Він заявив, що коли протягом шести місяців дане питання не буде вирішене, то СРСР підпише мирний договір з НДР і передасть їй свої окупаційні права і контроль над комунікаціями до Західного Берліна. Це був ультиматум Заходу.

10 січня 1959 р. Хрущов передав трьом західним державам проект мирного договору, де йшлося про встановлення нового статусу як самого Берліна, так і Східної Німеччини. Перед Заходом постала дилема: або визнання радянського сателіта, або війна. Хрущов сподівався убити двох зайців: зміцнити НДР, припинивши втечу її громадян на Захід, і змусити останній ослабити свої зв'язки з ФРН. Проти будь-яких поступок з боку Заходу категорично виступив бундесканцлер ФРН К. Аденауер. Для нього давно вже стало аксіомою, що радянські вимоги містять загрозу майбутньому Німеччини. Навіть конфедерація зі Східною Німеччиною вважалася йому неприйнятною у будь-якій формі.

Хрущов, побоюючись що Захід може прийняти виклик Радянського Союзу, не наполягав на своєму ультиматумі. Просто робив грізні заяви і тут же відступав, продовжуючи пошуки односторонніх заходів, які б не призвели до ускладнення ситуації й водночас припинили потік утікачів на "загниваючий Захід".

Відповідь соціалістичного світу на непоступливість Заходу була несподіваною для всіх. 13 серпня 1961 р. західні берлінці проснулися і виявили, що вони опинилися у тюрмі. Щоб унеможливити втечі східних німців до ФРН, у ніч з 12 на 13 серпня з готових бетонних блоків була збудована Берлінська стіна висотою від трьох до п'яти метрів. Над нею було натягнуто колючий дріт, змонтовано хитрі пристосування-самостріли, поставлено прикордонників. Після 1961 р. близько 200 східних німців, намагаючись потрапити на Захід, загинули біля Берлінської стіни. НДР, відстаючи від ФРН в економічному плані, з подачі Радянського Союзу здійснювала кроки, які дивували весь світ своєю незграбністю. "Банкрутство комуністичного режиму, — зауважував Г. Кіссінджер, — було продемонстровано всьому світові". Проте через проблему пересування всередині Берліна Захід воювати не став.

Берлінська криза показала, шо ніхто не хотів поступатися, але й ніхто не хотів зриватися за грань ядерної війни.

Розуміючи, що мета стала недосяжною, Хрущов у січні 1963 р. оголосив, що "успіх", пов'язаний із спорудженням Берлінської стіни, зробив сепаратний мирний договір з Берліном непотрібним. Берлінська криза завершилась. СРСР більше не робив спроб перешкоджати доступові до Західного Берліна. Остаточно конфлікт вдалося урегулювати в 1971 p., коли СРСР, Франція, Велика Британія і США підписали спеціальну угоду з цього питання. Після побудови Берлінської стіни проблема об'єднання Німеччини втратила свою актуальність. Новий східнонімецький лідер Еріх Хо-неккер, який прийшов до влади у 1971 p., поспішив заявити, що в Німеччині склалися дві нації, які розвиваються кожна своїм історичним шляхом, а тому будь-яке об'єднання є недоцільним. А Берлінська стіна, "порадував" своїх співвітчизників Хонеккер, простоїть ще сто років.

Література

1. Бжезинский 3. Великая шахматная доска: Господство Америки и его геостратегические императивы. Москва, 1999.

2. Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. Київ, 1995.

3. Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года: В 2 ки. / Пер. с англ. Москва, 2000.

4. Казанцев Б. Новая стратегия НАТО вызывает серьезную озабоченность // Международная жизнь. 1999. № 2.

5. Коршунов С. "Имперское" и национальное в российском сознании // Международная жизнь. 1998. № 6.

6. Киссинджер Г. Дипломатия / Пер. с англ. Москва, 1997.

7. Литвин В. М. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки XX ст.). Київ, 2001.

8. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945— 70-ті роки). Київ, 1999.

9. Нариси з історії дипломатії України. Київ, 2001.

10. Носов А/. Гч Рогов С. М., Шмелев И. Я. Россия и Запад после 11 сентября 2001 года // США, Канада: экономика, политика, культура. 2002. № 6.

11. Смирнов П. Я. США и Западная Европа. Борьба за влияние в восточноевропейском пространстве // США: экономика, политика, идеология. 1997. № 6.

12. Сокол Я. Я. Многополярный мир в зеркале теорий международных отношений // США: экономика, политика, идеология. 1998. № 7.

13. Татю Мишель. Треугольник Вашингтон—Москва-Пекин в новой геометрии // Международная жизнь. 1999. № 2.

14. Уткин А. Я. Антитеррористическая коалиция: опыт и уроки // США, Канада: экономика, политика, культура. 2002. № 6.