Субпідрядників вибирали на конкурсній основі. Індустріальні кустарі стали невід'ємною частиною продуктивних сил суспільства. Характерними рисами малої індустрії ("неформальної економіки") були життєвість, гнучкість, якість. Мала індустрія надзвичайно чутлива до потреб ринку, легко переключається на виробництво нової продукції.
Процес мав важливе соціальне значення. У США на малих підприємствах (кількість зайнятих від 1 до 20 чол.) за 80-ті роки було створено 88 % усіх робочих місць. Мала індустрія добре пристосовувалася до запитів дрібносерійного виробництва. Адже в США 75 % номенклатури промислової продукції виробляється партіями по 50 штук. І це забезпечує, насамперед, дрібне виробництво.
Великі компанії, звільняючи працівників, надавали їм технічну та адміністративну допомогу для ведення самостійного бізнесу.
Праця не за наймом стала характерною прикметою сучасних виробничих відносин на Заході. У США самих лише сімейних підприємств налічується понад 14 млн, а в цілому підприємств малої індустрії більш як ЗО млн. Відбувалася, таким чином, депролетаризація, реальним наслідком якої було зростання добробуту людей. У 1989 р. частка ВНП, що виділялася на відтворення робочої сили, становила 60,3 %. Суспільство США називають суспільством 2/3. Ці 2/3 спроможні самі купляти устаткування. Адже воно міні-комплексне і щороку дешевшає, характеризується високою оснащеністю електронними системами.
Індивідуальна праця сприяла економічній самореалізації — відновленню колишнього патріархального господарства, але на основі процесів індустріалізації, інтелектуалізації та індивідуалізації праці.
За нових умов значних метаморфоз зазнав також великий бізнес, і насамперед у соціальному плані. Відбувався стрімкий процес розпорошення власності, її дроблення. У 1987 р. в США налічувалося 47 млн. акціонерів, тобто кожен третій дорослий американець — власник-акціонер. Відбувалася, таким чином, де персоніфікація власності. Наприклад, нa заводах Форда працювало 750 тис. робітників, а капітал належав І млн.. акціонерів. Ніхто з них не володів не тільки так званим пакетом акцій, а й навіть одним відсотком капіталу.
Характерною ознакою нового стану власності був також викуп підприємств інженерно-адміністративним персоналом дрібних та середніх високотехнологічних фірм. Так, у 1986—1987 pp. у США було викуплено 5388 фірм. Сьогодні у США налічується більш як 10 тис. колективних підприємств. Саморегуляція капіталістичного суспільства заперечує розхоже марксистське твердження про експлуатацію людини людиною. Причому це не поодинокий акт, а процес, пов'язаний з фундаментальними елементами продуктивних сил, що сформувалися протягом останніх десятиріч на основі зростаючої революції науково-технічного прогресу там, де для цього відкриті всі дороги, де економічна свобода — основа реалізації людських здібностей.
Наступною ознакою було зростання наукомісткості виробництва. Питома вага інженерів та менеджерів у загальній кількості зайнятих збільшилася в США з 17,7 % (1950) до ЗО % (1985). Виходячи з цього, вчені-економісти прогнозували, що на початку XXI ст. товари на 90—95 % складатимуться з інтелекту і лише на 5—10 % з енергії та сировини.
Загальні підсумки нових явиш, що виявилися у 80-ті роки в економіці США, зводяться до таких позитивних наслідків: 1) збільшилися можливості ресурсозбереження, зменшилося споживання нафти, газу, сталі, чавуну тощо, однак суспільне виробництво зростало; 2) при менших затратах досягалася вища ефективність суспільної праці в цілому. Проте найголовніший результат — це поглиблення трансформації індустріального суспільства в постіндустріальне з раціональним вирішенням тих багатьох соціальних проблем, які віками були каменем спотикання у людських стосунках.
Література
1. Климов В. Г. Экономический рост США: ретроспектива //США: экономика, политика, идеология. 1998. № 7.
2. Пархоменко А. Б. Экономические позиции США в многополярном мире на пороге XXI века // США: экономика, политика, идеология. 1998. № 9.
3. Супян В. Б. Американская экономика: особенности современной модели // США, Канада: экономика, политика, культура. 1999. № 3—4.
4. США в 2000 году. Москва, 2001.
5. США на рубеже веков. Москва, 2000.
6. Уткин А. И. Осмысление геополитического сдвига // США: экономика, политика, идеология. 1998. № 4.
7. Черняков Б. А. Аграрная политика в США в новом измерении // США: экономика, политика, идеология. 1997. JNfe 9.
8. Шаклеина Т. А. "Доктрина Клинтона" и будущее американской внешней политики // США: экономика, политика, идеология. 1997. № 10.
