Процес мав важливе соціальне значення. У США на малих підприємствах (кількість зайнятих від 1 до 20 чол.) за 80-ті роки було створено 88 % усіх робочих місць. Мала індустрія добре пристосовувалася до запитів дрібносерійного виробництва. Адже в США 75 % номенклатури промислової продукції виробляється партіями по 50 штук. І це забезпечує, насамперед, дрібне виробництво.

Великі компанії, звільняючи працівників, надавали їм технічну та адміністративну допомогу для ведення самостійного бізнесу.

Праця не за наймом стала характерною прикметою сучасних виробничих відносин на Заході. У США самих лише сімейних підприємств налічується понад 14 млн, а в цілому підприємств малої індустрії більш як ЗО млн. Відбувалася, таким чином, депролетаризація, реальним наслідком якої було зростання добробуту людей. У 1989 р. частка ВНП, що виділялася на відтворення робочої сили, становила 60,3 %. Суспільство США називають суспільством 2/3. Ці 2/3 спроможні самі купляти устаткування. Адже воно міні-комплексне і щороку дешевшає, характеризується високою оснащеністю електронними системами.

Індивідуальна праця сприяла економічній самореалізації — відновленню колишнього патріархального господарства, але на основі процесів індустріалізації, інтелектуалізації та індивідуалізації праці.

За нових умов значних метаморфоз зазнав також великий бізнес, і насамперед у соціальному плані. Відбувався стрімкий процес розпорошення власності, її дроблення. У 1987 р. в США налічувалося 47 млн. акціонерів, тобто кожен третій дорослий американець — власник-акціонер. Відбувалася, таким чином, де персоніфікація власності. Наприклад, нa заводах Форда працювало 750 тис. робітників, а капітал належав І млн.. акціонерів. Ніхто з них не володів не тільки так званим пакетом акцій, а й навіть одним відсотком капіталу.

Характерною ознакою нового стану власності був також викуп підприємств інженерно-адміністративним персоналом дрібних та середніх високотехнологічних фірм. Так, у 1986—1987 pp. у США було викуплено 5388 фірм. Сьогодні у США налічується більш як 10 тис. колективних підприємств. Саморегуляція капіталістичного суспільства заперечує розхоже марксистське твердження про експлуатацію людини людиною. Причому це не поодинокий акт, а процес, пов'язаний з фундаментальними елементами продуктивних сил, що сформувалися протягом останніх десятиріч на основі зростаючої революції науково-технічного прогресу там, де для цього відкриті всі дороги, де економічна свобода — основа реалізації людських здібностей.

Наступною ознакою було зростання наукомісткості виробництва. Питома вага інженерів та менеджерів у загальній кількості зайнятих збільшилася в США з 17,7 % (1950) до ЗО % (1985). Виходячи з цього, вчені-економісти прогнозували, що на початку XXI ст. товари на 90—95 % складатимуться з інтелекту і лише на 5—10 % з енергії та сировини.

Загальні підсумки нових явиш, що виявилися у 80-ті роки в економіці США, зводяться до таких позитивних наслідків: 1) збільшилися можливості ресурсозбереження, зменшилося споживання нафти, газу, сталі, чавуну тощо, однак суспільне виробництво зростало; 2) при менших затратах досягалася вища ефективність суспільної праці в цілому. Проте найголовніший результат — це поглиблення трансформації індустріального суспільства в постіндустріальне з раціональним вирішенням тих багатьох соціальних проблем, які віками були каменем спотикання у людських стосунках.

Література

1. Климов В. Г. Экономический рост США: ретроспектива //США: экономика, политика, идеология. 1998. № 7.

2. Пархоменко А. Б. Экономические позиции США в многополярном мире на пороге XXI века // США: экономика, политика, идеология. 1998. № 9.

3. Супян В. Б. Американская экономика: особенности современной модели // США, Канада: экономика, политика, культура. 1999. № 3—4.

4. США в 2000 году. Москва, 2001.

5. США на рубеже веков. Москва, 2000.

6. Уткин А. И. Осмысление геополитического сдвига // США: экономика, политика, идеология. 1998. № 4.

7. Черняков Б. А. Аграрная политика в США в новом измерении // США: экономика, политика, идеология. 1997. JNfe 9.

8. Шаклеина Т. А. "Доктрина Клинтона" и будущее американской внешней политики // США: экономика, политика, идеология. 1997. № 10.