на 13 грудня 1981 р. Державна рада ПНР прийняла рішення про запровадження на всій території Польщі військового стану. Всю повноту влади взяла на себе Військова рада національного порятунку під керівництвом В. Ярузельського, який у жовтні 1981 р. став першим секретарем ЦК ПОРП. Фактично то був державний переворот, оскільки про цей крок не були заздалегідь попереджені ані члени уряду, ані члени Політбюро ЦК ПОРП. Щоб запобігти загальному страйкові, всі ключові галузі, порти й 129 великих підприємств були переведені на воєнний режим. Під час запровадження військового стану, що лише відтягнуло остаточний крах комуністичного режиму, загинуло вісім чоловік.
Завершення антитоталітарної демократичної революції
Об'єктивно запровадження військового стану було альтернативою інтервенції країн Варшавського договору, громадянській війні та економічному хаосу. Проте психологічно суспільство не було готовим до таких крайніх заходів. Понад 1 млн членів ПОРП на знак протесту вийшли з партії. її залишила майже вся інтелігенція і робітнича молодь. У жовтні 1982 р. власті прийняли остаточне рішення про заборону "Солідарності" і створення нових профспілок за галузевим принципом. Члени керівництва "Солідарності", яким удалося уникнути арешту, перейшли на нелегальний стан, утворивши 22 квітня 1982 р. Тимчасову загальну комісію "Солідарності". У керівництві підпілля почалися гострі дискусії щодо вибору форм і методів боротьби. Я. Куронь вважав основним завданням підготовку до повстання, а 3. Буяк — створення парламентських громадських структур, які, внаслідок опозиційної боротьби, зможуть у потрібний момент взяти владу до своїх рук. На цих же позиціях стояв А. Міхник, який розробив стратегію ненасильницького захисту.
Увесь цей час дії "Солідарності" активно підтримували католицька церква, авторитет якої у країні неухильно зростав, а також Захід. У 1983 p. JI. Валенсі була присуджена Нобелівська премія миру. Підпільні структури отримували значну фінансову й технічну допомогу через закордонні представництва "Солідарності", польськомовні західні радіостанції виконували велику інформаційно-пропагандистську роботу в її інтересах.
Перебудова в Радянському Союзі дала новий імпульс антитоталітарній демократичній революції в Польщі. Навесні — влітку 1988 р. відбувся вибух масових страйків. Виникнувши спонтанно як реакція на підвищення цін на продукти харчування і комунальні послуги, вони незабаром набули великого розмаху. Над країною нависла загроза повторення подій 1980 р. Пошуки консенсусу і громадянського миру змусили керівництво ПОРП та її союзників — Об'єднану селянську та Демократичну партії — сісти за "круглий стіл" з участю "Солідарності", що, фактично, означало її легалізацію. Той факт, що ініціатива виходила від властей, свідчив про крах політики й практики ПОРП, адже всі дії її керівництва після запровадження військового стану незмінно закінчувалися провалом.
У ході переговорів, що відбулися за посередництва костьолу і тривали з 5 лютого по 6 квітня 1989 p., було досягнуто консенсусу щодо принципів майбутньої політичної і економічної системи, яка у процесі реформ мала прийти на зміну попередній. Основні політичні сили країни домовилися, що процес змін відбуватиметься під їхнім спільним контролем і матиме еволюційний, мирний характер, що всі основні рішення ухвалюватимуться з урахуванням позицій сторін, шляхом поступок і компромісів. Угода передбачала зміну Конституції з метою створення сильної президентської влади (як гаранта виконання угод) і проведення дострокових виборів до сейму, в якому правлячій коаліції заздалегідь передбачалося надати 65 % місць.
На виборах 4 і 18 червня 1989 р. ПОРП зазнала відчутної поразки. Разом зі своїми союзниками ОСП і ДП вона отримала 5 млн. голосів і, відповідно, 206 місць у сеймі і сенаті, тоді як опозиція — 12 млн. голосів (261 місце). Причому в сенаті "Солідарність" здобула 99 (зі 100) місць. 19 липня на спільному засіданні обох палат В. Ярузельський був обраний президентом більшістю в один голос. Спроба створення уряду правлячої раніше партійної коаліції на чолі з генералом Ч. Кіщаком не увінчалася успіхом. Після того, як Демократична і Селянська партії перейшли на бік "Солідарності", вони сформували парламентську більшість і президент доручив сформувати уряд Тадеушу Мазовецькому — радникові Всепольської виконавчої комісії "Солідарності". Відтак протягом червня — вересня 1989 р. відбулася принципова зміна політичної ситуації. ПОРП, по суті, була усунена від законодавчої та виконавчої влади, яка перейшла до "Солідарності", що взяла курс на будівництво парламентської демократії і перехід до ринкової економіки.
Література
1. Бухарин Н И., Синицина И. С, Чудакова Н. А. Польша: десять лет по пути реформ // Новая и новейшая история. 2000. № 4.
2. Краткая история Польши: С древнейших времен до наших дней. Москва, 1993.
3. Майорова О. Н Роль и место Польши в современной Европе (дискуссии в польском обществе) // Славяноведение. 1999. № 3.
4. Макар Ю. І. Українці в Польщі: кількість і сучасне становище //Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. Київ, 1999. Вип. 8.
5. Медведев Р. А. Незнакомый Андропов. Кризис в Польше 1980—1981 гг. // Новая и новейшая история. 1999. № 2.
6. Медведев Р. А. Время Путина? Россия на рубеже веков. Москва; Харьков, 2002.
7. Новак Л. Что происходит в Польше? // Интеллектуальный форум. 2001. № 5.