Лукашенка та його курсу. Найочевидніший метод такого згуртування — формування в суспільстві свідомо чіткого образу "ворога", на "підривну діяльність" якого державна пропаганда могла б перекладати провину за соціально-економічні негаразди країни.
Зовнішня політика
Зовнішня політика Білорусі була характерною для тоталітарного режиму. Відносини республіки з країнами Євросоюзу та США були й залишаються прохолодними, напруженими. Так, улітку 1998 р. вольовим рішенням Мінська із дипломатичного селища "Дрозди" виселено усіх західних послів, а в жовтні 2002 р. країну залишили спостерігачі місії ОБСЄ. У відповідь США, а згодом і країни Євросоюзу відмовили у видачі в'їзних віз білоруському президентові та чиновникам його адміністрації. Продаючи зброю воюючим країнам та екстремістським угрупованням (здебільшого всупереч ембарго ООН), навчаючи іракських військовиків, правлячий режим Білорусі свідомо протиставляв себе світовому співтовариству.
Напруженість у відносинах із Заходом О. Лукашенко, керуючись власними політичними інтересами, компенсував поглибленням стосунків з Росією. На території Білорусі розташовано десятки військових баз російських Збройних Сил. 2 квітня 1996 р. було укладено договір про утворення Співдружності Білорусі і Росії, а ще через рік — договір про Союз Білорусі і Росії. Однією з основних передумов створення союзної держави було формування єдиного економічного простору. У 2002 р. в Білорусі вже діяли внутрішні російські ціни на газ, єдині тарифи на залізничні перевезення. Наступним кроком має стати перехід на єдину валюту — російський рубль (з 1 січня 2005 p.). Мінськ підтримував усі інтеграційні ініціативи Росії, навіть ті, що ігнорувалися більшістю країн СНД, як невигідні. Населенню нав'язувалася думка щодо без альтернативності цього вибору.
У білорусько-українських двосторонніх стосунках домінував конструктивний підхід, спрямований на розвиток добросусідських, взаємовигідних відносин та підвищення ефективності торгово-економічного співробітництва. Чинниками, які суттєво впливають на двосторонні відносини, є наявність спільного кордону (1071 км), розвинені економічні та культурні зв'язки, що історично склалися між двома народами, чимала українська громада в Білорусі (240 тис. осіб) та білоруська в Україні (440 тис).
Дипломатичні відносини між нашими країнами встановлено в грудні 1991 р. Під час візиту президента України Л. Кучми до республіки Білорусь у липні 1995 р. було укладено базовий Договір про дружбу, добросусідство та співробітництво, який набув чинності в серпні 1997 р. Між Україною і Республікою Білорусь підтримується постійний діалог на найвищому рівні. Договірно-правова база двосторонніх відносин налічує понад сотню угод. Не ратифікований білоруським парламентом Договір про державний кордон між Україною і Республікою Білорусь гальмує завершення облаштування спільного кордону та його демаркацію.
Серед торговельних партнерів України Білорусь посідає четверте місце. Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг між нашими країнами у 2001 р. становив 694 млн. доларів. Не врегульованою залишається проблема боргу України. Найбільш перспективними напрямами розвитку двосторонніх економічних зв'язків є сфера транспортних послуг і використання транспортних можливостей, співпраця у галузі машинобудування, переробної промисловості, паливно-енергетичного комплексу, військово-технічній сфері
Література
1. Астахова С. Белоруссия: нестабильное и неравномерное развитие // МЭМО. 1998. № 9.
2. Климин И. И. Беларусь и Россия: Трудный путь к воссоединению. СПб., 2001.
3. Михайленко А. Беларусь накануне президентских выборов // Свободная мысль. XXI. Москва, 2001. № 7.
4. Пастухова И. Союз русских и белорусов не всем нравится на Западе // Международная жизнь. 2000. № 5.
5. Сосків О. Диктатура Лукашенка як джерело потенційної загрози Європі // Універсум. 2001. № 11 — 12.