і в ході президентських виборів у лютому 2000 р.
Зусилля президента С. Месича та урядової коаліції прем'єра І. Рачана були спрямовані на ліквідацію спадку соціалістичної системи й демократизацію політичного життя, побудову демократичного капіталізму й інтеграцію країни до європейських структур і НАТО. Одним із перших кроків на цьому шляху стало співробітництво офіційного Загреба з
Міжнародним трибуналом у Гаазі у розслідуванні злочинів на території колишньої Югославії. На вимогу гаазького прокурора К. дель Понте у 2001 р. трибуналу було видано колишнього командира корпусу "Дрина", генерала Р. Крстича (засуджений до довічного тюремного ув'язнення) і генерала Д. Тадича (засуджений до 20 років ув'язнення). Кроком до західної демократії слід вважати заяви керівництва республіки про необхідність якнайшвидшого повернення до Хорватії 200 тис. сербів, які у 1995 р., по суті, були вигнані хорватськими військами з країни. На думку президента С. Месича, вирішення цього болючого питання має стати "мостом співробітництва" з Сербією і сприяти стабілізації геополітичної ситуації на Півдні Європи.
Зовнішня політика
Республіка Хорватія є повноправним членом ООН і ОБСЄ, прагне інтегруватися до Євросоюзу й НАТО, і досягла у цьому певних успіхів. У листопаді 1996 р. вона стала членом Ради Європи, а в січні 1998 р. війська ООН були виведені зі Східної Славонії й, таким чином, мирним шляхом була остаточно відновлена територіальна цілісність Хорватської держави. Республіка підтримала операцію НАТО проти Югославії в період косо вської кризи 1999 p., відкривши для авіації альянсу свій повітряний простір. Однак на Празькому саміті трансформації (листопад 2002 р.) Хорватія не дістала запрошення на вступ до НАТО, хоча й розраховувала на це. її не включено й до списку десяти європейських держав, що у травні 2004 р. стали новими членами Євросоюзу.
5 грудня 1991 р. Сабор Республіки Хорватія визнав державну незалежність України, а Україна, першою з країн— членів ООН, 11 грудня того ж року визнала державну незалежність Хорватії. Дипломатичні відносини між Україною і Хорватією було встановлено в лютому 1992 р. У травні 1991 р., в ході офіційного візиту до Києва глави парламенту Республіки Хорватія Ф. Туджмана, було підписано міжурядову Угоду про торговельно-економічні відносини й науково-технічне співробітництво. У грудні 2001 р. відбувся візит в Україну президента Хорватії С. Месича, дружина якого походить з української родини, що виїхала з Галичини наприкінці XIX ст. Широкомасштабний Договір про дружбу й співробітництво, що охоплює ключові сфери співробітництва й створює підстави для розширення правової бази між двома країнами, було підписано в жовтні 2002 р. під час візиту президента України Л. Кучми до Хорватії.
Позиції України і Хорватії в питаннях інтеграції до європейського економічного та політичного простору, побудови системи загальної безпеки в регіоні мають багато спільного. Прикладом співробітництва двох країн на міжнародній арені можуть слугувати спільні дії в рамках Центральноєвропейської ініціативи, підтримка, яку Україна надала Хорватії під час її вступу до Дунайської комісії.
Література
1. Вукадинович Р. Хорватия после Дейтона // МЭМО. 1998. № 9.