1,3 млрд. дол., а в 1994 — 42,7 млрд. дол. Водночас близько половини населення країн, що розвиваються, живуть у замкнутій економіці, відірвані від руху капіталу, міжнародного економічного обміну. Глобалізація, таким чином, ще не стала глобальною і наштовхується, як показали події грудня 1999 р. в Сіетлі (США), січня 2000 р. в Давосі (Швейцарія), липня 2001 р. в Генуї (Італія), на значний опір, особливо з боку населення слаборозвинутих країн, яке вважає, що вона призводить до використання капіталів не там, де вони потрібні в першу чергу. Однак реальність підтверджує рух світової економіки в напрямі глобалізації. Уже сьогодні її інфраструктуру складають такі міжнародні організації, як Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк, ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН), МОП (Міжнародна організація праці), СОТ (Світова організація торгівлі), "Велика сімка", регіональні організації (близько 60), багатонаціональні корпорації (близько 60 тис), інституційні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії), неурядові організації (рух "зелених", "лікарі без кордонів" і т. ін.), великі міста (Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Франкфурт, Париж), окремі індивіди (наукові працівники, університетські професори, артисти, видатні підприємці на зразок Б.Гейтса).

Примітною ознакою 90-х років став приватизаційний процес у багатьох країнах, у тому числі й розвинутих, що є показником прагнення зробити економіку більш ефективною. Лише з 1988 по 1997 р. урядами від приватизації отримано 242 млрд. дол.

Водночас у 90-х роках видозмінювалася регулююча функція держави. Зокрема, спостерігався відхід від норм та принципів кейнсіанства. Держава з учасника економічного зростання трансформується в гаранта основ законності, політичної стабільності та макроекономічної обстановки, соціального забезпечення та освіти, захисту довкілля.

Не менш важливим є також розширення соціальної сфери. На перше місце вийшли проблеми людського капіталу, зростання ролі моральних цінностей. Та й самі економічні успіхи стали наслідком великих зусиль у соціальній сфері, охороні здоров'я, створенні здорового клімату в суспільстві.

Важливу роль у становленні світової економіки як єдиної системи відіграють міжнародні організації, особливо такі, як ГАТТ, МБРР, МВФ, ЄБРР тощо. Генеральна угода про тарифи та торгівлю (ГАТТ) створена в 1947 р. її діяльність спрямована на регулювання світової торгівлі, зниження митних та інших бар'єрів. Діяльність Міжнародного валютного фонду, створеного у 1944 p., має за мету підтримку валютних курсів. З 1944 р. функціонує Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який опікується питаннями надання позик тим чи іншим країнам з метою їхнього подальшого розвитку чи виходу з економічної кризи. У 1990 р. було створено Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) для обслуговування посткомуністичних країн Східної Європи. Водночас з розширенням традиційних економічних зв'язків (торгівля, інвестиції капіталів) з'явилися нові транснаціональні компанії, спільні підприємства, спільні наукові проекти тощо.

Кардинальні зміни, що відбулися в економіці та суспільстві унаслідок процесу поглиблення НТР та краху комуністичної системи у Східній Європі, дають можливість зазирнути в майбутнє сучасного виробництва. Цілком очевидно, що процеси, які мають місце уже сьогодні — проникнення мікроелектроніки в усі сфери життя, диверсифікація виробництва, — будуть поглиблюватися. Триватиме формування міжнародної економічної системи як єдиного цілого, в якому національні економічні комплекси виступатимуть обов'язковими і необхідними елементами виробництва. Розгортатиметься суперництво за заповнення ніш світового ринку. Висока конкурентоспроможність для національних економік стане єдиним пропуском на світовий ринок до цих ніш. Хід конкурентної боротьби визначатиметься тим, хто володіє базисними технологіями, інакше кажучи, тим, хто вироблятиме й постачатиме найважливіші елементи всіх виробництв і технологій (наприклад, логічні чіпи, мікропроцесори, програмні продукти). Виграватиме в цій конкурентній боротьбі той, хто матиме, таким чином, високотехнологічні виробництва. А тому основою структурної політики має стати підтримка високотехнологічних галузей та науково-дослідних і дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР).

Ситуація на світовому ринку загострюється також у зв'язку з появою нових конкурентів з Центральної та Східної Європи, перевагою яких є низькі ціни на робочу силу.

З крахом тоталітаризму і виходом на світовий ринок нових держав конкуренція у світі ще більше загостриться, спонукання до новацій стануть ще сильнішими, і дослідницька робота та її практичне втілення у системі НТР поглибляться і глобалізуються. А тому регулюючі дії з боку міжнародних структур ООН будуть украй необхідними, щоб не допустити дублювання в тих чи інших напрямах, розпорошення сил і засобів. Об'єктивно цьому сприятиме глобалізація виробництва, основана на інтернаціоналізації господарських зв'язків, комп'ютеризації та інтернетизації економіки. Уже сьогодні з'явилися компанії, у яких дослідження проводяться у Німеччині, проектування у Норвегії, складові частини надходять з Тайваню, а монтажні роботи здійснюються у Південній Кореї. Усі зв'язки забезпечуються через Інтернет.

Література

1. Богомолов О. О неолиберал и змс // Международная жизнь. 1999. № 2.

2. Болховитинов Н. Н. В поисках новой системы координат в мировой истории // Новая и новейшая история. 1994. № 3.

3. Валщький Анджей. Марксизм і стрибок у царство свободи: Історія комуністичної утопії. Київ, 1999.

4. Гибианский Л. Я. Ком им форм в действии. 1947— 1948: По архивным документам // Новая и новейшая история. 1996. № 1,2.

5. XX век. Краткая историческая энциклопедия: В 2 т. Т. 1. Явления века. Россия. СССР. СНГ. Страны Запада. Восточная Европа. Москва, 2001.

6. Европа: Вчера, сегодня, завтра / Под ред. И. П. Шмелева. Москва, 2002.

7. Иноземцев в. Переосмысливая грядущее: крупнейшие американские экономисты и социологи о перспективах и противоречиях современного развития // МЭМО. 1998. № 11.

8. Литвин в. М. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки XX ст.). Київ, 2001.

9. Мир в XX веке / Под ред. А. О. Чубарьяна. Москва, 2001.

10. Морозов Г. И. Международный терроризм // США: экономика, политика, идеология. 1997. № 10.

11. Орлов Б. Левые в Европе // Международная жизнь. 1999. № 2.

12. Политика и власть в Западной Европе XX века. Москва, 2000.

13. Портной М. А. Современные тенденции мировых интеграционных процессов // США: экономика, политика, идеология. 1997. N? 8.

14. Тоді Ф. Нарис історії Європейського Союзу / Пер. з англ. Київ, 2001.

15. Толипов Ф. Ф. Испытание геополитики терроризмом и антитерроризмом // США, Канала: экономика, политика, культура. 2002. N? 7.

16. Фененко А. Балканский фактор и военно-политическая безопасность Европы // Международная жизнь. 2002. N9 2.

17. Шлезінгер А. Чи має демократія майбутнє? // Час. 1997. 18-24 груд.