Едуар Балладюр, який навесні 1993 р. сформував правоцентристський уряд, прийшов у Матіньонський палац з твердим наміром провести широку реприватизацію державного сектора економіки. Таку позицію підтримувала більшість французів, які втомилися від безробіття, не контрольованого припливу до країни іммігрантів з франкомовної Північної Африки, незграбності державної економіки. Уряд Балладюра> розроби в розраховану на багато років програму переходу Франції до "тотального капіталізму", де роль держави зводилася до мінімуму. Програма реприватизації соціально орієнтована. Вона передбачала продаж 20 % акцій великим підприємцям, а 80 % розпорошувалися серед дрібних акціонерів, тобто до приватизації залучалися всі верстви населення. Чи не тому один із лідерів правих Жак Ширак вважав, що саме така приватизація й була справжньою націоналізацією, оскільки, на його думку, таким чином кожен брав участь у житті підприємства. Таку філософію підтримувала переважна більшість французів. Програма Балладюра в першу чергу торкнулася 21 державної компанії. Якщо в 1986 р. частка державного сектора в економіці Франції становила більш як 25 %, то в 1993 р. вона скоротилася до 18 %, а в 2000 р. не перевищувала 10 %. Приватизація принесла в державну скарбницю 400 млрд. франків, що дало можливість значно зміцнити державний бюджет.

Перемога лідера ОПР голліста Жака Ширака у другому турі президентських виборів 7 травня 1995 р. підтвердила, що більшість французів підтримують реприватизацій ну політику, прагнуть економічних та соціальних реформ, виходу з депресії, яка дещо затягнулася.

Література

1. Виноградов В. А. Экономические преобразования во Франции накануне XXI века. Москва, 1999.

2. Жискар д'Эстен В. Власть и жизнь / Пер. с фр. Москва, 1990.

3. Коломийцев В. Ф. Франсуа Миттеран: политик и человек // Новая и новейшая история. 1999. № 1.

4. Преображенская А. Парламентские выборы 1997 г. во Франции // МЭМО. 1998. № 1.

5. Смирнов В. П. Франция в XX веке: Учеб. пособие. Москва, 2001.

6. Трубайчук А., Шевченко В. Шарль де Голль. Киев, 1997.

7. Шимов В. С. Внешняя политика и партии во Франции (1969-1981). Москва, 1994.