У зв'язку зі змінами костюма серед населення античних центрів і варварської периферії поширилася мода на використання фібул-застібок для одежі (рис. 35). Такі знахідки є типовими насамперед для некрополів, де вони часто трапляються у II—III ст. н. е. Серед них переважає продукція місцевих майстерень. Значно рідше трапляються провінційно-римські вироби, прикрашені емаллю. У похованнях збільшується кількість прикрас: бронзових та срібних браслетів, сережок, обручок тощо.

Рис. 34. Скляний посуд I—III ст. н. е.

Протягом перших трьох століть н. е. в місцевій релігії в цілому зберігся грецький пантеон. Однак найхарактернішими ознаками цього періоду є занепад традиційних полісних культів, синкретизація та універсалізація функцій божеств, проникнення нових культів (головним чином східного походження) і релігійних течій, серед яких важливе місце займали вчення про безсмертя душі. Наслідком зближення з Римом стало відправлення на Боспорі та в Херсонесі культу імператорів, а також проникнення римських і фракійських культів. Утім, останні практично не вийшли за межі римських залог і не відбилися скільки-небудь помітно на релігійному світогляді грецького населення.

Рис. 35. Фібули I—III ст. н. е.

На честь богів зводилися храми, про архітектурний вигляд яких можна судити хіба що на підставі ордерних деталей та зображень на монетах і надгробках. Такі споруди вирішувалися в іонійському, дорійському та корінфському ордерах на основі архітектурних традицій попереднього часу. На Боспорі, судячи із зображення на монеті, існував п'ятиколонний храм дорійського ордеру царя Аспурга в Пантікапеї. За епіграфічними джерелами відомі храми Афродіти Апатури, Афродіти Навархіди і Посейдона в Горгіппії, Зевса в Кітеї, Аполлона Простата і Матері Богів в Ольвії, Афродіти в Херсонесі та ш. Відправлення культу римських імператорів, архієреями якого були боспорські Царі, зумовило появу в Фанагорії у І ст. так званого Кесарейону. Релігійні дії відправлялися також у приватному порядку, в колі сімей та порівняно невеликих об'єднань, які називалися фіасами. Значного поширення на Боспорі набули фіаси Бога Найвищого.

У мистецтві простежуються зміни, пов'язані з впливом римської провінційної культури та її синкретичним характером, а також зміною смаків населення, що пояснюється певною варваризацією переважної більшості античних міст та поселень. Однак у кожному регіоні розвиток мистецтва мав свою специфіку, зумовлену особливостями культурного та ідеологічного життя. Показовими у цьому відношенні є пам'ятки монументального живопису, відкриті на стінах ґрунтових боспорських склепів І—І І ст. У розписі відбулося об'єднання структурного, квіткового та інкрустаційного стилів, що зумовило появу неповторних пам'яток, таких як склеп Деметри, пігмеїв, Анфестерія, Стасовського в Пантікапеї, Геракла в Горгіппії та ін. (рис. 36). Привертає увагу розпис вапнякового саркофага, на якому зображена майстерня художника. У розписах цих пам'яток відбулося органічне поєднання орнаментальних мотивів із сюжетними сценами. У III ст. монументальний розпис деградує і стає дещо примітивнішим.

Рис. 36. Фрагменти розпису боспорських склепів І — початку III ст.

Продовжувала розвиватися і скульптура, яка була як імпортною, так і місцевою. Серед пам'яток скульптури вирізняються мармурова статуя Неокла II ст. із Горгіппії, а також зображення декоративних левів. У Тірі, Ольвії, Херсонесі та Хараксі переважають невеликі вотивні рельєфи так званого фракійського кола із зображеннями богів, що свідчить про тісні зв'язки з Подунав'ям. У скульптурі поховальних пам'яток переважають надгробки із зображенням "загробної трапези", вершника та портретні зображення померлих. Однак і скульптура поступово деградує. У ній з'являються певний схематизм та примітивізм. Широко представлені пам'ятки гліптики, монетного та ювелірного мистецтва. На різьблених каменях зображувалися міфологічні персонажі,

грецькі та східні божества. У II—III ст. з'являються гностичні геми, що засвідчує проникнення в місцеве суспільство нових релігійних течій.

Отже, протягом перших століть н. е. античні держави Північного Причорномор'я увійшли в орбіту римської політики. В Тірі, Ольвії та Херсонесі дислокувалися римські війська. На Боспорі римських залог не було, хоча він залишався союзною Римові державою. Римська військова присутність та розширення зв'язків зі східними та дунайськими провінціями імперії зумовили економічне піднесення в усіх античних державах регіону. Його пік припадає на другу половину II — першу половину III ст. У середині III ст. в розвитку античних держав розпочинаються кризові явища, спричинені змінами етнополітичної ситуації у Північному Причорномор'ї.

Список літератури

1. Айбабин А. И. Этническая история ранневизантийского Крыма. Симферополь, 1999.

2. Алексеев А. Ю., Мурзин В. Ю., Роме Р. Чертомлык. Киев, 1990.

3. Алексеев В. П., Перший. А. И. История первобытного общества. Москва, 1990.

4. Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в VI — начале I в. до н. э. Запорожье, 1995.

5. Анохин В. А. Монеты античных городов Северо-Западного Причерноморья. Киев, 1989.

6. Античные государства Северного Причерноморья. Археология СССР. Москва, 1984.

7. Археология Украинской ССР: В 3 т. Киев, 1985, 1986. Т. 1-3.

8. Археологія Української РСР: У 3 т. Київ, 1971. Т. 1-3.

9. Археологія. 1993. № 3 (до 100-річчя відкриття трипільської культури).

10. Баран В. Д. Давні слов'яни. Київ, 1998.

11. Баран В. Д., Козак Д. II., Терпиловський Р. В. Походження слов'ян. Київ, 1991.

12. Березанская С. С. Северная Украина в эпоху бронзы. Киев, 1982.

13. Березанская С. С, Отрощенко В. В., Чередниченко Н. И., Шарафутдинова И. Н. Культуры эпохи бронзы на территории Украины. Киев, 1986.

14. Березанская С. С, Цвек Е. В., Клочко В. И., Ляшко С. Н. Ремесло эпохи энеолита — бронзы на Украине. Киев, 1994.

15. Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, 1983.

16. Бессонова С. С, Скорый С. А. Мотронинское городище скифской эпохи. Киев, 2001.

17. Бліфельд Д. Давньоруські пам'ятки Шестовиці. Київ, 1977.

18. Болгов Н. Н. Закат античного Боспора. Бєлгород, 1966.

19. Бонгард-Левин Г. М., Грантовский Э. А. От Скифии до Индии. Москва, 1983.

20. Брайчевський М. Ю. Походження Русі. Київ, 1968.