Структура та цільові завдання СНД
План
1. Рада голів держав-учасниць
2. Рада голів урядів
3. Міжпарламентська Асамблея СНД
4. Рада міністрів закордонних справ
5. Рада міністрів оборони держав-членів СНД (РМО)
6. Рада командувачів Прикордонними військами (РКПВ)
7. Економічний Суд СНД
8. Міждержавний економічний комітет
9. Виконавчий Комітет
10. Економічна Рада СНД
11. Органи галузевого співробітництва
12. Література
Згідно із Статутом СНД, цілі та принципи цієї організації викладені у першому розділі. Зокрема, в ст. 2 зазначається таке:—
здійснення співробітництва в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших сферах;—
всесторонній та збалансований економічний і соціальний розвиток держав-членів у рамках спільного економічного простору, міждержавна кооперація та інтеграція;—
забезпечення основних прав та свобод людини відповідно до загальноприйнятих норм та принципів міжнародного права і документів ОБСЄ;—
співробітництво між державами-членами з метою забезпечення міжнародного миру та безпеки, здійснення ефективних заходів по скороченню озброєнь та військових затрат, ліквідація ядерної та інших видів зброї масового знищення, досягнення всезагального та повного роззброєння;—
сприяння громадянам держав-членів у вільному спілкуванні, контактах та пересуванні в межах Співдружності;—
взаємна правова допомога та співпраця в інших сферах правових відносин;—
мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами Співдружності.
Згідно з ст. З для досягнення цілей Співдружності держав-членів, виходячи з загальноприйнятих норм міжнародного права і Хельсінського Заключного Акта, будують свої відносини на основі таких принципів, як:—
повага суверенітету держав-членів, невід'ємного права народів на самовизначення і права розпоряджатися своєю долею без зовнішнього втручання;—
непорушність державних кордонів, визнання існуючих кордонів і відмова від протиправних територіальних загарбань;—
територіальна цілісність держав і відмова від будь-яких дій, направлених на розчленування чужої території;—
незастосування сили чи погрози силою проти держав-членів;—
вирішення суперечок мирним шляхом задля безпеки і справедливості;—
верховенство міжнародного права в міждержавних відносинах;—
невтручання у внутрішні та зовнішні справи один одного;—
забезпечення основних прав та свобод людини без різниці у расі, етнічній приналежності, мові, релігії, політичних чи інших переконань;—
добросовісне виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно з документами СНД;—
врахування інтересів один одного і Співдружності в цілому, надання допомоги на основі взаємозгоди в усіх сферах їх взаємовідносин;—
об'єднання зусиль і надання допомоги один одному з метою створення мирних умов життя народів держав-членів СНД, забезпечення їхнього політичного, економічного і соціального прогресу;—
розвиток взаємовигідного економічного та науково-технічного співробітництва, розширення інтеграційних процесів;—
духовне єднання всіх народів, ґрунтоване на повазі їх самобутності, тісна співпраця з метою збереження культурних цінностей і культурного обміну [33].
Статут СНД, затверджений на нараді глав держав 22 січня 1993 року, набув чинності 22 січня 1994 року. Згідно із Статутом, всі органи СНД мають суто консультативні та координаційні функції. У межах СНД створюються такі структурні органи:
1. Рада голів держав — учасниць Співдружності;
2. Міжпарламентська Асамблея (МПА):
а) Рада МПА СНД;
б) Комісії МПА:—
з правових питань;—
з питань економіки та фінансів;—
з питань соціальної політики та прав людини;—
з питань аграрної політики, природних ресурсів та екології;—
з політичних питань і міжнародної співпраці;—
з питань оборони та безпеки;—
з питань науки та освіти;—
з питань культури, інформації, туризму і спорту;—
з питань вивчення досвіду державного будівництва і місцевого самоврядування;—
контрольно-бюджетна комісія;
3. Рада голів урядів;
4. Рада міністрів закордонних справ (РМЗС);
5. Координаційно-консультативний комітет держав-учасниць (створений у квітні 1993 року), що працює на постійній основі;
6. Міждержавний економічний комітет (реформований у Виконавчий Комітет);
7. Економічний суд;
8. Рада міністрів оборони держав-учасниць (РМО);
9. Штаб координації військового співробітництва держав-учасниць;
10. Рада командувачів прикордонними військами;
11. Комісія з питань прав людини (ліквідована);
12. Органи галузевого співробітництва.
У Статуті вказано, що робоча мова Співдружності — російська, а офіційне місце перебування координуючих органів СНД — м. Мінськ (Білорусь), де знаходяться Виконавчий секретаріат, Економічний суд Співдружності та низка галузевих органів.
Витрати з фінансування діяльності органів Співдружності розподіляються на основі пайової участі держав-членів СНД. За рішенням Ради глав держав від 9 вересня 1994 року частка України затверджена у розмірі 14 % від загальної суми. Частка Російської Федерації — 50 %, Білорусі, Узбекистану, Казахстану — по 5, інших семи країн — по 3 % . На 1995 рік кошторис виконавчого секретаріату СНД (м. Мінськ, вул. Кірова, 17) рішенням Ради глав урядів затверджено в сумі 8531 млн. російських рублів та 300 тис. дол. США [24, с. 32].
Рада голів держав-учасниць
Головним органом СНД є Рада голів держав-учасниць, що обговорює і вирішує принципові питання, пов'язані з діяльністю держав-учасниць, які стосуються їхніх спільних інтересів, а також розглядає будь-які питання, в яких зацікавлені окремі держави-члени Співдружності, враховуючи інтереси решти учасниць.
Рада голів держав-учасниць на своїх засіданнях приймає також рішення щодо:—
внесення поправок до Статуту СНД;—
створення нових або ліквідації існуючих органів Співдружності;—
оптимізації структури СНД, удосконалення діяльності органів Співдружності;—
заслуховування доповідей про діяльність органів СНД;—
призначення голів органів, що відносяться до її компетенції;—
делегування повноважень іншим органам СНД;—
затвердження положень про органи СНД, що входять у її компетенцію.
Рада голів держав-учасниць збирається на засідання двічі на рік. За ініціативою будь-якого з членів можуть скликатися позачергові засідання Ради. Діяльність Ради голів держав і Ради голів урядів регулюється Договором про створення СНД від 8 грудня 1991 року, Статутом Співдружності від 22 січня 1993 року, документами, прийнятими в процесі їхнього розвитку, а також Правилами процедури Ради голів держав і Ради голів урядів СНД, затвердженими Рішенням Ради голів держав від 17 травня 1996 року. Рішення Ради голів держав і Ради голів урядів приймаються консенсусом. Проте будь-яка з держав-членів може заявити про свою незацікавленість тим чи іншим питанням і це не повинно розглядатись в якості перешкоди для прийняття рішення. Тому прийняті рішення можуть стосуватися не всіх держав-членів. Основною правовою базою міждержавних відносин у рамках Співдружності є багатосторонні і двосторонні договори в різних сферах взаємовідносин держав. Головування в органах СНД здійснюється згідно з рішенням Ради голів держав від 2 квітня 1999 року по черзі кожною державою-членом в особі її представника на основі принципу ротації, терміном не більше одного року. Попередній і наступний голова органу Співдружності будуть його співголовами. Це узгоджується з міжнародною практикою, досвідом функціонування вищих і координаційних органів СНД.
Рішенням Ради голів держав від 26 січня 2000 року Головою Ради голів держав був затверджений Президент Російської Федерації В. Путін. На Мінському саміті СНД 1 червня 2001 року голови держав вирішили продовжити головування в своїй Раді Російської Федерації в особі Президента В. Путі на.
З 29 січня 2003 року Головою Ради голів держав СНД був обраний український Президент Л. Кучма.
20 березня 1992 року в Києві відбулося засідання Ради голів держав СНД. Особлива увага приділялася військовим питанням. Були вирішені проблеми, пов'язані з повноваженнями вищих органів СНД з питань оборони, командування Об'єднаними Військовими Силами СНД, правових основ діяльності ОВС і принципів їх комплектування. Прийнято такі документи: Договір про групи військових спостерігачів і Колективних сил з підтримки миру в межах СНД, Угода про статус Прикордонних військ СНД, Декларація про незастосування сили чи погрози силою у взаємовідносинах між державами-членами СНД.
15 травня 1992 року в Ташкенті був підписаний Договір про колективну безпеку.
24 вересня 1993 року глави держав СНД підписали Договір про створення Економічного союзу, що базується на концепції трансформації економічної взаємодії в рамках СНД; на порозумінні необхідності: формування загального економічного простору, заснованого на вільному переміщенні товарів, послуг, робочої сили, капіталів; розробки погодженої грошово-кредитної, податкової, цінової, митної, зовнішньоекономічної політики; зближення методів регулювання господарської діяльності; створення сприятливих умов для розвитку прямих виробничих зв'язків.
4 червня 1999 року в Мінську підписано Договір про співробітництво держав-учасниць СНД у боротьбі з тероризмом (учасниці — Азербайджан, Російська Федерація, Таджикистан).
21 червня 2000 року в рамках проведення саміту країн СНД у Москві Рада голів держав СНД затвердила Програму боротьби з міжнародним тероризмом та іншими проявами екстремізму на період до 2003 року. У контексті реалізації цієї Програми 1 грудня 2000 року держави-члени СНД під час проведення саміту у Мінську дійшли згоди щодо створення Антитерористичного центру (АТЦ).
1 червня 2001 року Рада голів держав СНД прийняла рішення про координацію зовнішньополітичної діяльності і доручила Раді міністрів закордонних справ СНД вжити заходів з метою підвищення ефективності координації цієї діяльності, передусім у рамках ООН і ОБСЄ. Азербайджан, Грузія та Україна не координують свою зовнішньополітичну діяльність з іншими державами у форматі СНД.
29—30 листопада 2001 року у Москві відбувся ювілейний саміт СНД. У прийнятій Радою Заяві у зв'язку з 10-річчям утворення СНД подано оцінку історичного шляху Співдружності, підтверджено прихильність держав-учасниць її динамічному розвитку, визначено важливі напрями співробітництва. До порядку денного було включено питання щодо ситуації навколо Афганістану. Було схвалено Положення про порядок організації та проведення спільних антитерористичних заходів на територіях держав-учасниць СНД. Україна приєдналась до цього Положення із застереженнями, що її участь у спільних антитерористичних заходах відповідатиме вимогам національного законодавства.
18—19 вересня 2003 року відбувся Ялтинський саміт, на якому розглядалися
