з Барабашем, Кречовським та іншими своїми начальниками сіли, готові до війни, в байдаки, а до них, задля більшої певності, підсадили дві тисячі кращого польського війська - німецької піхоти» (підкреслено мною - К.Г.) [3, с. 64]. Перекладач-коментатор тлумачить це словосполучення так: «у війську, що пливло водою, німців не було, але в той час «німцями» називали набраних до польського війська українців, що були вдягнені в німецькі мундири» (примітка № 87) [3, с. 64].
У першому томі Літопису натрапляємо також на такий опис: «Року від створення світу 7162-го, а від утілення сина слова божого, нашого спасителя Христа 1654-го, була тоді чорна великодня літера «Д», а в руці літо (підкреслено мною. - К.Г.) було шосте...» [3, с. 129]. У наведеному фрагменті бачимо літописне датування відібраних для написання подій. Разом з цим перекладач-коментатор у примітці № 304 тлумачить лексему «в руці літо» - «букви в церковному місяцеслові, які вказують неділі в році» [3, с. 129]. Таким чином, на смисловому рівні Валерій Шевчук дешифрує літописний час Літопису.
Роблячи коментарі до першого тому Літопису, Валерій Шевчук також чимало уваги приділяє вивченню автентичності документів, які вніс Величко до свого твору. Зокрема, дослідник, працюючи над текстом пам'ятки доби Бароко, з'ясовує проблему щодо питання - звідки взяв Величко листи та універсали. Вирішити його дослідник пропонує таким шляхом: знайти серед Величкових листів Богдана Хмельницького такий, який мав би відповідник із іншого джерела, і щоб той документ був справді оригіналом. «Порівняння обох текстів дало б змогу зрозуміти Величковий метод реставрації документів» [3, с. 17]. Після здійснення такого експерименту (В. Шевчук порівняв оригінальний лист Хмельницького від 3 березня 1648 року до Потоцького із вміщеним у Літописі Величка листом гетьмана до Потоцького від 27 грудня 1648 року) дослідник установив відсутність текстологічної близькості (повністю не співпадають стиль, форма, відсутня і фразеологічна подібність), зате зафіксував змістову спорідненість, що дозволило йому зробити висновки у примітці № 65 першого тому Літопису: лист Величка є «розширеною реляцією справжнього, з великими відступами і додатками» [3, с. 50]. Величко, очевидно, знав про наявність такого листування, знав навіть зміст цих листів «в короткім викладі, занотованім у себе», але, незважаючи на це, літописець робить спробу відновлювати ці документи, складаючи їх від себе, але зберігаючи зміст. «Тому, - наголошує В. Шевчук, - не можна вважати ці листи фальсифікатами у повному розумінні цього слова, а слід назвати їх своєрідними літературними обробками, можна додати ще - риторичними обробками фактів, які С. Величко і вважав за правдиві» [3, с. 17] (курсив мій - К.Г.).
У другому томі Літопису В. Шевчук також розширює твір за допомогою перекладацьких коментарів. Зазначимо, що деякі слова вимагають перекладу та пояснення, що сприяє адекватності сприйняття тексту. Наприклад, коментар № 602: «А Самойлович, піднявшись із худопахольства до високої гетьманської влади і почавши збагачуватися, став змінювати й свою обичайність» (підкреслено мною - К.Г.) [4, с. 161]. Валерій Шевчук подає таке тлумачення: «Худопахальство - низьке становище: худопахолок - робітник» [4, с. 161]. Відтак цей коментар має описову властивість: розкриття життєпису гетьмана через асоціативне пояснення, а також уміння точно віднайти суперечності образу героя доби Бароко (висока влада - низьке становище).
Наведемо ще кілька показових прикладів коментарів-перекладів. Наприклад, у розділі XVIII про Чигиринські події перекладач тлумачить значення слова «консервація» війська Запорозького у примітці № 853: «Консервація - тут: охорона прав» [4, с. 237]. Окрім того, у розділі XXXIX, в якому, зокрема, йдеться про «Шереметове перебування в Римі» та «про папські й кардинальські йому подарунки» [4, с. 545]: «А папський кардинал, званий Корнаро тоді ж таки дарував йому, Шеремету, ліску1798, знаменитої роботи, яка мала руків'я, обсаджене сутими1799 діамантами» [4, с. 545]. В. Шевчук пояснює значення лексем читачеві у примітці № 1798, що «ліска - палиця, патериця», а у коментарі № 1799: «сутий - справжній». Тож за допомогою приміток-уточнень текст барокової пам'ятки стає «відкритим» та цілком зрозумілим для сприймання сучасниками.
Серед перекладацьких коментарів слід окремо виділити підгрупу міфологічних приміток. У перекладі Літопису це величезний масив образів давньогрецької міфології як домінант епохи Бароко, які органічно вливаються у композицію твору. Прикладом можуть слугувати: № 831 - «Геката - у греків богиня місячного світла, зображалася часом у вигляді трьох зв'язаних спинами постатей» [4, с. 231], № 836 - «Фавн - віщий добрий, милостивий бог лісів, полів, гір, печер, отар. Посилав плодючість полям, тваринам і людям» [4, с. 232]. Зауважимо, що такий різновид коментарів застосовується також у контексті тлумачення державницької місії гетьмана Івана Мазепи, зокрема, Величко порівнює його з Атласом. У коментарі № 1600 знаходимо Шевчукове пояснення: «Атлас (Атлант) - титан, який, за уявленнями давніх греків, тримав небесний звід» [4, с. 512]. Тож такі міфологічні вкраплення вказують на освіченість Величка та допомагають читачеві з'ясувати поетику давньоукраїнської пам'ятки й декодувати її образи.
2. Коментарі герменевтичного характеру простежуємо, коли В. Шевчук намагається цілісно подати сучасному читачеві інтерпретацію подій давноминулих часів, фраз, символів, розширюючи таким чином «горизонт сподіваного» барокового простору пам'ятки. Наприклад, розповідаючи у першій частині першого тому Літопису так розкривається образ Богдана