Що ж до гідронімів, то В. Шевчук, вслід за

Величком, відтворює дивовижний водний простір. Зокрема, у розділі 38 другого тому Літопису подано величезний реєстр річок та озер «з обох боків річки Дніпра» [4, с. 594], серед них: Орель, Чаплинка, Протовч, Самар, Ворона, Кам'янка,

Лиса Гірка, озеро Гирло Глухе вище, озеро Гирло Глухе нижче, Солоні озера тощо. Такі розширені коментарі увиразнюють у цілому барокову описовість, масштабність пам' ятки та пов' язані з поняттям України.

Не собі козак славу, мій Боже, віншує, Хоч скарби із звитяжства належно шанує, Першу міту для слави твоєї, о Боже, Силу взявши, наш лицар злу силу знеможе. Турські топче загони і пріч проганяє, І, щоб віра тривала, свій край захищає. Бо відколи ще княжив у нас Володимир, Ми із турками бились, змагалися з ними...825 Князь той, Руську державу грудьми захищавши, Наче скло, пиху гордих крушив, потоптавши

[4, с. 230].

В. Шевчук у примітці № 825 пояснює: «анахронізм, бо Володимир (Святославич) князював у 978-1015 рр., а Османська імперія склалася після падіння Візантійської імперії (XV ст.)» [4, с. 230]. Тож інтерпретатор барокової пам'ятки ще раз засвідчує, що розбіжності у часопросторі передовсім вказують на її художню природу, естетичне світовідчуття. Такі елементи певною мірою надають тексту рис драматичної оповіді.

6. Особливої уваги заслуговують коментарі- біблеїзми, за допомогою яких Валерій Шевчук декодує естетичні пласти барокового твору, в якому Біблія сприймається як Текст культури.

З-поміж усього загалу біблійних коментарів можна диференціювати такі:

біблеїзми-антропоніми: «Єгова - одне із священних імен Бога в Старому Заповіті» (примітка № 742) [4, с. 212], що відтворено у панегірику Олександра Бучинського-Яскольда «Чигрин» геть-манові Самойловичу; «Голіаф - біблійний персонаж, філістимлянський велетень. Його вбив Давид зі своєї пастушої пращі» (примітка № 786), а також «Рувим - біблійний персонаж, жив у XVII ст. до н. е., родоначальник племені. Гад - біблійний персонаж, родоначальник племені. Монасія - біблійний персонаж, родоначальник племені» (примітка № 787) [4, с. 220], які згадуються у розділі 18 у розповіді про Чигиринську битву з бусурманами; «Валаам - знаменитий пророк із Мессопотамії, герой біблійної легенди, виведений царем Моавитської землі Валаком на висоти Ваала, де, побачивши ізраїльтян, котрі верталися з Єгипту, замість проклясти їх, тричі благословив» (примітка № 913) [4, с. 260]. Отже, розшифрування В. Шевчуком біблеїзмів-коментарів, що органічно увійшли до структури Літопису Величка, є конотаційною частиною позатекстової інтерпретації барокової пам'ятки.

коментарі-біблійні цитації у Літописі є складовою для розширення зображальних засобів універсалізму барокового текстопростору, для осмислення світу і людини. З-поміж коментарів виокремимо розповідь про гетьмана Івана

Самойловича, що намагається очистити свою душу, переглянути свої дії та вчинки за допомогою цілющої сили молитви. Йдучи на вранішню службу, герой чує у церкві молитву - пересторогу: «Друзі мої і мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали поодаль, тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття і весь день вимишляють зрадливе» [4, с. 341]. Валерій Шевчук у примітці № 1147 інформує читачів: «Цитата з Біблії (Книга псалмів, XXXVII, 12, 13)» [4, с. 341]. У контексті розділу 30 другого тому Літопису йдеться про хижі вчинки князя Голіцина, який «заслав Самойловича в заслання і сам не уникнув його, позбувшись всіх маєтків і багатств» [4, с. 375]. Величко вводить цитату-характеристику підступності князя: «Якою мірою будете міряти, відмірюють і вам». Її зміст стає краще зрозумілішим за допомогою коментаря № 1220 В. Шевчука: «Цитата з Євангелія від Матвія, VII, 2» [4, с. 375].

7. Слід окремо сказати про коментарі до символіки, що надають Літопису літературних властивостей. У поетиці твору вони несуть у собі естетичне навантаження. В. Шевчук, продовжуючи та поглиблюючи традиції Величка, не лише оприявнює сучасним читачам барокову символіку, а й удається до розшифрування ії кодів. Серед таких символів-концептів можна відзначити образ човна, що традиційно в літописній літературі стосувався невідомості, тривоги та навіть смерті. Цей образ у літературі бароко є уособленням мотиву плинності, марнотності «плавби» через море життя. Натомість у Літописі Величка з цим символом пов'язаний образ

Івана Мазепи, до якого звернені слова у листі митрополитів: «Нехай могутня рицарська булава вашої вельможності, що перемагає ворогів, мужньо громить на полі бою ненажерливу гідру! Через те, похилений такими численними вихорами, човен милої вітчизни міг би щасливо зайти в безпечний порт, кинувши в хвилі крові ворожої гербовну кітву1515 вашої вельможності, зміцнену хрестом» (курсив мій - К.Г.) [4, с. 484]. В. Шевчук у коментарі № 1515 тлумачить: «Гербовна кітва - тобто якір шляхетного імені (герба). Образ човна в морі, у хвилях, який шукає затишної гавані, виступає як символ України в поетичній книзі: С. Яворський. ЛіСоє саеіі Яоєєіасі. - К., 1690. Це свідчить, що цього листа (риторичний твір свого часу) писав, очевидно, сам С. Яворський, а І. Монастирський лише підписав його» [4, с. 484]. У семантичному плані за допомогою коментаря В. Шевчук на вже відомий зміст слова «нарощує» оновлений зміст, щоб слово увійшло до