УДК 930(477)

Тригуб П.М., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Василь Миколайович Домаиицький (1877-1910) — редактор "Історії України-Русі" М.М.Аркаса

У статті висвітлюється наукова та редакційна діяльність відомого українського культурного діяча В.М.Доманицького, його робота над виданням "Історії України-Русі" М.М.Аркаса.

The article illuminates the scientific and editorial work of a well- known Ukrainian cultural worker V.M.Domanitsk'kyi. His work on editing "History of Ukraine-Rus" of M.M.Arkas is discussed.Вчений-історик, письменник, філолог, археолог, етнограф, критик, публіцист, перекладач, бібліограф, журналіст і редактор, громадсько- культурний діяч, дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця, співробітник "Киевской старины", співзасновник видавництва "Вік", організатор кооперативного руху в Україні В.М.Доманицький народився 19(7) березня 1877 року на Звенигородщині, в с. Колодистому (тепер Тальнівський район Черкаської області) в родині священика.

Навчався в IV Київській гімназії, потім - в Київському університеті св. Володимира (1895- 1900), де пройшов славнозвісну школу українознавчих студій професора В.Антоновича. Його товаришами в цей час були Г.Лазаревський, Д.Антонович, С.Єфремов, В.Лучицький, В.Чаго- вець, М.Кривинюк, А.Лівицький, М.Василенко, ДІДербаківський - майбутні суспільно-громад- ські та культурні діячі. У студентські роки Василь Доманицький деякий час мешкав на квартирі В.Антоновича. Дерев'яний будиночок № 20 на розі тодішніх Кузнечної та Жилянської вулиць був одним із найбільших осередків культу- рно-політичного життя Києва. В його стінах складався бібліографічний словник українських діячів, В.Антонович читав приватні лекції з української козаччини, відбувалися конспіративні вечори пам'яті Т.Шевченка.

Після закінчення університету В.Домниць- кий деякий час вчителював, збирав і досліджував народні пісні. Мав неабияку пристрасть до науки: займався етнографічними студіями, брав участь в археологічних розкопках на Звенигородщині. Автор праць "Козаччина на переломі XVI-XVII ст.", "Пісня про Нечая", "Баляда про Бондарівну", "Піонер української етнографії З.Долленга-Ходаковський", "Критичний розслід над текстом "Кобзаря" (1907), "Авторство М.Вовчка" (1908), був редактором першого повного видання "Кобзаря" Т.Г.Шевченка (1907). Був фактичним редактором органу української фракції в І і II Державних Думах - "Рідна Справа - Думські Вісті". Автор численних статей на політичні і громадські теми. Видав багато популярних брошур про Галичину й Буковину.

Василь Доманицький не змарнував жодної хвилини без праці як творчої, так і громадської. За спогадами його сучасників, він ніколи не дбав про себе. Недоїдав, а свої мізерні кошти вкладав у книги, громадські справи. Усього 10 років активної праці, з них п'ять - у ліжку, але й вони були заповнені працею. Так, на побережжі Адріатичного моря, в лікарняному ліжку, він перекладає "Жерміналь" Золя, російські повісті Марка Вовчка. О.Лотоцький писав про нього, що він мав "феноменальний стимулятор людської енергії".

За громадську діяльність В.М.Доманицький був засуджений на заслання на Північ, згодом замінене на 3-річне перебування за кордоном. Помер в Аркашоні (Південна Франція) 10 вересня (28 серпня) 1910 р. На похоронах В.Доманицького промови були заборонені. Численну жалібну процесію супроводжувала озброєна поліція. Були там з Києва С.Єфремов, ЄЧикаленко, Л.Яновська. Він прожив усього 33 роки, але залишив по собі велику спадщину, яку ще треба вивчати і вивчати [1].

Саме В.М.Доманицькому належить величезна заслуга у підготовці й виданні Аркасової "Історії України-Русі", про що йдеться у даній статті.

Про свій намір створити популярну "Історію України" М.М.Аркас заявив редактору "Киевской старины" В.Науменку ще у 1901 р. 13 лис- топада Науменко пише Аркасу: "Що ж до Вашого наміру написати "Історію України", призначену для читача-неспеціаліста, то тільки я можу сказати Вам велике спасибі та додати до того: "Щасти, Боже!" Вельми потреба у такій книжці, але якщо Ви намірятиметесь написати її по- українськи, то доведеться видавати її за кордоном, бо тутешня цензура навряд чи пропустить таку книжку" [2].

Науменко пропонує написати її російською мовою. "Киевская старина" ще у 1900 р. оголосила конкурс на написання "Історії України" і визначила премію у 1000 руб., але поступила тільки одна робота, яка не задовольнила редакцію. На цей час Аркас уже мав рукопис, бо Науменко радить сьомий розділ поділити на два: до Полтави і після Полтави і познайомитись із першим томом "Історії України-Русі" М.С.Гру- шевського, яка на той час вже вийшла [3]. Однак робота над "Історією" просувалася повільно, бо не було коштів та й видати її українською мовою на той час було нереально.

Перша російська революція створила умови для випуску в світ Аркасової праці, однак потрібні були кошти, досвідчений редактор та грамотні друкарі. Є.Чикаленко 17 серпня 1905 р. радить Аркасу писати історію України у повному обсязі, а не зупинятися на Мазепі: "Наш народ нічого не знає про свою історію. Історія Грушев- ського непідходяща для народу. З приводу друку радить звернутися до С.О.Єфремова, зав. видавництвом "Вік" [4]. 2 вересня 1905 р. той дав свою згоду, повідомивши про це Аркаса [5]. Щодо редактора, то вибір пав на В.М.Домниць- кого.

5 січня 1906 р. Василь Миколайович писав М.М. Аркасу, що редакційний комітет "Киевской старины" з охотою візьметься за видання "Історії" у вигляді додатків до часопису, а потім - окремою книжкою. Він рекомендував повідомити Володимира Павловича Науменка про свою згоду і надіслати книжку не гаючись [6]. Був також варіант друкування книги в Одесі. 19 травня 1906 р. Є.Чикаленко в листі до Аркаса висловлює задоволення щодо закінчення роботи над "Історією":