потрібно витратити до 1000 руб. з розрахунку 30 коп. за 1 кв. дюйм. Історичні карти для 5000 примірників будуть коштувати 750 руб. Набір книги обійдеться по 20 руб. 35 коп. за друкований аркуш (по 50 коп. за 1 тис. знаків), за друк при накладі 5000 примірників - 5 руб. за аркуш, обкладинка - 3 руб., всього за набір - 570 руб., за друк - 924 руб., папір - 1572 руб. Таким чином, при накладі 5000 примірників собівартість видання становитиме 5587 руб., а при 7000 - 6810 руб. У першому випадку примірник обійдеться в 1 руб. 12 коп., у другому - 97 коп. Доманицький сумнівався, чи не забагато це 7000 примірників, вистачило б і 5000, інакше кілька років довелося б реалізовувати. У квітні 1907 р. він просив Аркаса вислати перші 1500 руб., бо треба сплатити за кліше, за папір - половину, та й друкарні "трохи дати" [15].
Пропонувалося частину накладу випустити у поліпшеному вигляді, решту зробити більш дешевою. Якщо продавати перші 1000 примірників по 3 руб., а 4000 - по 1 руб. 25 коп., малося одержати 8 тис. руб. виручки; при накладі 7000 примірників перші 2000 продавати по 3 руб., а 5000-по 1 руб., одержимо 11 тис. руб. [16].
Ці розрахунки виявилися невтішними для Аркаса, про що він і написав редактору. З квітня 1907 р. Василь Миколайович запропонував зменшити наклад до 3000 примірників, з них - 2500 дешевих і 500 дорожчих. Ця кількість примірників розійдеться за кілька місяців. Це зменшить витрати на 1200 руб., тобто всього буде витрачено 4500 руб., а якщо зменшити ще дещо, наприклад, гонорар самому Доманицькому, то обійшлися б 4000-4200 руб. "Тоді дорогі примірники будемо продавати по 3 руб., дешеві - по 2 руб., одержавши виручки 6500 руб. Книгарня візьме 25% цієї суми, залишиться 4875 руб., ще й могли б одержати 500-600 руб. чистого баришу.
Правда, при цьому, писав Доманицький, ціна у 2 руб. за примірник видається великою, але для такого видання - це мала. Можна, нарешті, на дешевше видання оголосити підписку по ціні 1,5 руб. Питання полягає в тому, писав редактор, чи "могтимете Ви вкласти у видання, показане тільки що, чотири або трохи більше, як чотири тисячі рублів. Коли це буде можливе, тоді наша справа буде завершена, бо іначе, хто його знає. Видавців серед росіян на українське видання, особливо в Петербурзі, можна напевне сказати, що не знайдеться. Єдине могло б бути "Благодійне товариство", якби воно якраз зараз ще не починало нове видання "Кобзаря".
Василь Миколайович втішає Аркаса, що не обов'язково всі гроші внести відразу. Найперше, потрібно заплатити за кліше чи за папір, а друкарні - через місяць-другий. Сам він обіцяв нічого не брати, доки видання не поверне друкарських видатків. Він просив Миколу Миколайовича "спромогтися на рублів 3000-3200, то немає чого й вагатися, бо коли ще одтягнемо, тоді можуть завалитися усі мої комбінації, я могтиму пробути у Петербурзі тільки травень та червень. Тим то й важно було б, щоб в цей час вийшло й друкування" [17]. З листів до Аркаса видно, що Доманицький віддав дуже багато сил і енергії "Історії" і йому шкода б було, якби вся робота була марною. Він говорив, що є твори Груш євського, Грінченка, Коваленка, але це величини "несравнимые", то - дрібні брошурки, а твір Аркаса - це солідна ілюстрована книжка. Грушевський, звичайно, може написати книжку з великими достоїнствами, але "мова в ній відпихатиме читача".
Доманицький хвалив Аркаса за мову: "Про нашу мову цього вже ніхто не скаже. Скажу по правді, у Вас, на диво, гарна мова. І от ця обставина та поруч з цим як ще гарно видати книжку - й мусить проложити шлях Вашій праці. Розважте, високошановний Миколо Миколайовичу, та скажіть рішуче слово: "Бути чи не бути!" Коли "так", то зараз же сповістіть мене, та пустимо машину в хід... Коли ж "ні", то доведеться відкласти справу в "довгий ящик", як кажуть росіяни..." [18].
Аркас вислав деяку частину грошей, і у середині травня було виготовлено перші 40 кліше і набрані 5 друкованих аркушів тексту. Набір здійснювали б чоловік. Виявилися труднощі з набором українського тексту: не було літер ї та є; наборщики вимагали додаткової оплати за український текст як іншомовний. Довелося їм доплатити 50 рублів. Дорого обходилися карти. Василь Миколайович просить вислати ще хоча б 1000 руб. [19].
Ці кошти були надіслані, і в червні 1907 р. робота йшла досить успішно: набрано 8 аркушів, але до друку підписано лише один, бо велика кількість помилок у наборі. Поступово наборщики призвичаїлись до українського тексту, і "можна буде обійтися трьома коректурами". Доманицький регулярно висилав до Аркаса вичитані сторінки тексту. В цей час були готові майже усі кліше, за винятком кількох малюнків. "Литовських князів підретушували, і вони кращі стали, як в оригіналі". Всі кліше були гарної якості, лише кілька з них - "так собі".
Спробував Василь Миколайович видати карти гравюрою, але це мало коштувати 2000 крб. Довелося відмовитися від цього наміру і зупинитися на цинкографії -