До протилежного висновку дійшла С.М. Дячек [1]. На думку автора, фонд є більш ширшим поняттям, ніж резерв, тобто резерв є різновидом фонду.

Сучасний вчений Ю.Н. Лачінов [27] не проводить різниці між поняттями "резерв" та "фонд", а зазначає, що резерв є фондом особливого роду, створеним для компенсації втрат у випадку їх виникнення у будь-який позаплановий момент, хоча такого випадку може й не настати.

Отже, проаналізувавши підходи авторів до трактування понять "фонд" і "резерв", варто виділити три протилежні позиції, до яких прийшли науковці, які проводили дисертаційні дослідження за даним напрямом (рис. 1).

Погоджуємося з С.М. Дячек і Ю.Н. Лачіновим та вважаємо, що резерв є різновидом фонду. На нашу думку, всі резерви, які формуються та відображаються в бухгалтерському обліку підприємств є фінансовими, можуть мати різні джерела утворення (витрати або прибуток, інший капітал) виражені лише у грошовому вимірнику та використовуються за цільовим призначенням їх створення.

Позиція І. Ф. Таусової: резерв є поняття більш широким та абстрактним. Фонди

є визначеною групою резервів, виступають їх частиною, тобто фонд - це \ резерв підприємств, створений для реалізації стратегічних цілей його у ( Фонд ) у функціонування, забезпечення збереження його капіталу

Позиція С.М. Дячек та Ю.Н. Лачінова: поняття "фонд" є більш широким, ніж "резерв", тобто резерв є різновидом фонду. Лачінов Ю.Н. називає резервом —Шонд \фонд особливого виду, метою якого є компенсація втрат у випадку їх виникнення у (Резерв ) у будь-який позаплановий момент, хоча такого випаду може й не настати 'у/

Позиція М.О. Козлової: поняття "фонд" і "резерв" мають спільну область, яка зображена перетином, що вказує на однакові для них ознаки: фонд і резерв є ґ фонд джерелом утворення власних засобів; мають законодавчо встановлені розміри; є запасами підприємства; мають цільовий характер використання, є тимчасовими у Резеі$ у використанні та не використовуються в операційній діяльності.

Дячек С.М. [1] визначає фінансові резерви як вільні на певний момент кошти підприємства, які воно може витратити на цілі, що є найбільш терміновими та важливими; відокремлену частину активів, яка концентрується у фондах і призначена для покриття непередбачених витрат та страхування ризиків.

Шевелев А.Е. [28, с. 199] визначає, що суб'єкт господарювання в процесі своєї діяльності може формувати два види резервів: оціночні резерви та резерви майбутніх витрат. Окрім цього, в теорії бухгалтерської науки співіснують поняття "регулятив", "забезпечення" та "оціночний резерв". Тому виникає потреба уточнення даних понять з метою розробки методики бухгалтерського обліку заходів щодо управління ймовірними наслідками діяльності підприємства в умовах ризику.

У Міжнародних стандартах фінансової звітності термін "оціночний резерв" взагалі відсутній, замість нього використовується поняття "знецінення". Проте на практиці оціночні резерви, як і регулятиви, формуються для коригування окремих статей балансу в частині первісної (історичної) вартості активу, що суттєво підвищує достовірність та якість фінансової звітності й дозволяє користувачам облікової інформації побачити не витратну, а реальну оцінку активів підприємства. Прикладом такого резерву є резерв сумнівних боргів (ряд. 162 ф. №1 "Баланс"), що коригує статтю "Первісна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги" (ряд. 161), визначаючи тим самим її чисту реалізаційну вартість. Таким чином, оціночний резерв створюється в умовах ризику зміни його вартості, а регулятив - відповідно до способу оцінки активу, що визначається облікової політикою підприємства.

Русієва І.Б [29] визначає, що для оціночного резерву має значення ймовірність настання ризику як можливої події, яка впливає на вартість активу, а для регулятиву ризик має значення лише при визначенні його величини.

Таким чином, можна зробити висновок, що ризик-причина (ймовірність виникнення наслідків) є підставою для формування резерву та його відображення в бухгалтерському обліку. Вважаємо, що оціночний резерв - це регулятив, який формується з метою компенсації ризику зміни вартості активу.

Наступним слід розглянути тлумачення поняття забезпечення, оскільки воно є багатогранним об'єктом бухгалтерського обліку, який іноді ідентифікують і як капітал, і як зобов'язання, і як резерви чи фонди підприємства. П(С)БО 11 "Зобов'язання" і МСФЗ 37 "Забезпечення, умовні зобов'язання і умовні активи" визначають забезпечення як певний вид зобов'язання з невизначеними на момент виникнення сумою та часом погашення. Проте забезпечення належить до двох систем суб'єкта господарювання - резервної системи та системи зобов'язань підприємства. Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що

втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забезпечення використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Терещенко B.C. [ЗО] визначає забезпечення майбутніх витрат і платежів як резервний фонд спеціального призначення у вигляді високоліквідних активів, що створюються суб'єктом господарювання за рахунок власних джерел фінансування для покриття зобов'язань з невизначеними часом або сумою погашення.

Вважаємо, що хоча зобов'язання не можна ототожнювати з резервами, проте