УДК 338.242 А.О. Олексієнко

ПВНЗ «Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки»

Практика застосування фіксованого сільськогосподарського податку як одного з інструментів стимулювання сільськогосподарського виробництва

Охарактеризовано державну підтримку розвитку сільського господарства в сучасних умовах господарювання. Окреслено структуру державної фінансової підтримки суб'єктів господарювання в системі агропромислового комплексу. Охарактеризовано сутність непрямої державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Надано характеристику фіксованого сільськогосподарського податку. Наведено історичну довідку щодо впровадження ФСП. Визначено позитивні та негативні аспекти застосування фіксованого сільськогосподарського податку. Освітлено окреслені вченими та практиками напрямки реформування підсистеми прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. державна підтримка розвитку агропромислового комплексу, спеціальні режими і механізми оподаткування, фіксований сільськогосподарський податок

Сільське господарство є важливою і специфічною галуззю господарського комплексу завдяки тому, що в системі АПК формується майже 70% продовольчих ресурсів і значна частина роздрібного товарообороту [ 2,с11].

Одним з основних завдань держави являється впровадження раціональної бюджетної підтримки.

Державна підтримка розвитку сільськогосподарського виробництва, інших галузей АПК, має бути спрямована на гарантування продовольчої безпеки країни, створення умов конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, забезпечення захисту товаровиробників, що має велике значення не лише для аграрної сфери, а й для усього народного господарства України.

Основні положення сучасних теорій бюджетного регулювання та необхідності його здійснення в аграрному секторі викладено у працях зарубіжних вчених С. Аланока, Дж. Кейнса, Ж.Сея, Л. Штріве, Ш. Крамона, Л. Хоффманна, М. Трейсі. З- поміж досліджень окремі аспекти формування механізму бюджетної підтримки сільськогосподарського виробництва висвітлено у працях вітчизняних вчених- економістів О. Гудзь, І. Кобути, Ю. Лузана, О. Василика, К. Павлюк, С. Дем'яненка, С. Кваші, О. Могильного, Н. Сеперовича, О. Шевцова. В.Лаврука, І. Свідерської, М. Пугачова, С. Іваницької, О. Школьного та інших. Зважаючи на складність даної теми значна частина проблемних питань потребує докладнішого вивчення. Не розкритими залишаються напрямки державної підтримки сільськогосподарських підприємств із застосуванням спеціальних режимів оподаткування, зокрема справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що і є метою й завданням нашого дослідження.

Розглядаючи структуру фінансової підтримки розвитку агропромислового комплексу на рівні держави вкажемо на переважання в абсолютному розмірі непрямої підтримки за допомогою спеціальних режимів і механізмів оподаткування над прямим бюджетним фінансуванням

Розвиток АПК здійснюється за рахунок видатків з бюджету: видатки на поліпшення земельних ресурсів, на сільськогосподарське виробництво, на діяльність і послуги в галузі сільського господарства, видатки на закупівлю сільськогосподарської продукції та техніки, а також на дослідження й практичні розробки в галузі сільського господарства.

Результатом є відмова від прямої бюджетної підтримки виробників,що спричинено неефективністю використання державної допомоги і додатковим навантаженням на споживачів, та підтримка протилежного напрямку, який передбачає підвищення доходів і купівельної спроможності. Така підтримка у нашій країні особливо актуальна. Оскільки за класифікацією ООН, якщо 60% витрат сімейного бюджету витрачається на харчування (а в Україні таких 75% населення), це свідчить про злиденні умови життя. Ця допомога перевищуватиме рівень державних витрат на реструктуризацію та списання податкових боргів, але вона буде спрямована на населення України, а не на неефективне виробництво [2,с 14].

Важливим є аналіз недоліків та переваг у процесі підтримки сільського господарства шляхом запровадження податкових пільг та надання пропозицій щодо раціональної підтримки вітчизняних виробників аграрної продукції.

Непряма державна підтримка забезпечується за допомогою спеціальних режимів прямого та непрямого оподаткування:

- запровадження спеціального режиму прямого оподаткування - фіксованого сільськогосподарського податку;

- функціонування спеціальних режимів та механізмів справляння податку на додану вартість в сфері сільського господарства.

Спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у формі фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) з'явився в порядку експерименту в 1998 році у трьох регіонах України: Глобинському районі Полтавської області, Старобешівському районі Донецької області та Ужгородському районі Закарпатської області, а з 1 січня 1999 року його було поширено на всій території країни.

У системі альтернативних податків ФСП посідає своєрідне і дуже специфічне місце. Пояснюється це кількома підставами. Так, по-перше, мета його запровадження, порівняно з іншими альтернативними податками характеризується більш чіткою та вузькою цілеспрямованістю - це підтримка сільськогосподарських товаровиробників, спрощення системи оподаткування саме в галузі сільського господарства. По-друге, йдеться про прямий реальний податок виключно з юридичних осіб, при цьому, аналізуючи особливості регулювання цього податку, ми дійдемо висновку, що законодавець передбачає спеціального платника (характеризується відповідним статусом чи певною діяльністю). По-третє, ФСП належить до категорії загальнодержавних. Проте він надходить до місцевих бюджетів, що й природно, оскільки діяльність щодо виробництва та переробки сільськогосподарської продукції здійснюється на території певних регіонів, при якій використовується метод часткового розподілу податку (податкове квотування).

Згідно з чинним законодавством зареєструватися як платники ФСП можуть ті особи, які відносяться до сільськогосподарських підприємств з різною організаційно- правовою формою, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням і виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу.

Отже, фіксований сільськогосподарський податок є важливим інструментом стимулювання сільськогосподарського виробництва, який зменшує податковий тиск на сільськогосподарських товаровиробників і на цій основі забезпечує стимулювання раціонального використання землі, нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.

Крім вирішення основного питання - скорочення непосильного податкового навантаження на сільгоспвиробників