ПДВ створює певні проблеми в країнах, які ще не досягли рівня високоефективної ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки. Україні не загрожує надвиробництво, а добробут більшості українців значною мірою поступається життєвому рівню європейських країн, чи-то Данії, чи Німечинни [9]. Високі ставки податку не стимулюють, а навпаки - дестимулюють економічну активність або ховають її у «тінь». Застосування ставки в 20 % посилює інфляційні процеси у цілому, негативно впливає на розвиток високотехнологічних і наукоємних виробництв.
У світовій практиці ПДВ стягується на основі двох принципів: країни проходження і країни призначення. В ЄС діє перший принцип у торгівлі між країнами, а в Україні сьогодні діє другий принцип. Тому удосконалення стягнення ПДВ за принципом «країна надходження» виключає можливість незаконного отримання експортного відшкодування. Виходячи з того, що Україна прагне до позитивного значення чистого експорту, перехід на цей принцип дозволить збільшити надходження до бюджету від цього податку.
Враховуючи українські реалії, реформування ПДВ доцільно здійснювати шляхом диференціації ставок у залежності від оподаткованих товарів першої необхідності та товарів розкоші. Це дозволить звільнити від оподаткування соціально значущі товари, і в такий спосіб підвищити платоспроможність населення. Так, знижена ставка має становити 10 %, стандартна - 15 % і підвищенна - 20 %. Зміна діючої 0 % ставки ПДВ на таку пільгу, як звільнення від оподаткування ПДВ, не знизить рівень прибутковості підприємств експортерів та зробить неможливим незаконне відшкодування податку. Пропонуємо надавати пільги не підприємству певної галузі, а окремому суб'єкту господарювання за його вклад у вирішення завдань державної економічної стратегії. Згідно з шостою директивою ЄС, будь-яке звільнення не повинно призводити до такого викривлення конкуренції, яке поставить у невигідне становище комерційні підприємства, що сплачують ПДВ. У зв'язку з цим необхідно проінспектувати обґрунтованість та відповідність стратегічним національним інтересам з урахуванням можливих наслідків для зовнішньо-торгівельних відносин, надання пільг з ПДВ підприємствам автомобілебудівної, суднобудівної, літакобудівної, космічної галузей.
Податок на прибуток підприємств є другим після ПДВ важливим податком у частині наповнення бюджету. Так, його частка в середньому за останні 5 років становить
17 % доходів держави. В Європі він також є одним і основних наповнювачів бюджету, причому ставка податку не є однаковою для всіх країн-учасниць ЄС. Використовують знижені і мінімальні, базові та максимальні ставки податку. Наприклад, у Німечинні максимальна ставка - 50 %, а знижена - 36 %, у Франції максимальна - 42 %, а основна - 36%. В Іспанії застосовують знижену ставку у розмірі 26 %, основну - 35 %, у Великобританії основна ставка склала 33 %, знижена - 25 % [6].
Порівнюючи ставки ПДВ в європейських країнах з вітчизняними, можна стверджувати, що в Україні вони значно менші. Впровадження зниженої спочатку - 15%, згодом - 10 %, базової спочатку 25 % - згодом 20 % та максимальної ставки 30 - 35% для монопольних та високорентабельних підприємств має стати ефективним і знизити приховування прибутків підприємств від сплати.
Недоліком при нарахуванні та сплаті податку на прибуток є необґрунтоване розширення податкових пільг. В ЄС пільги надаються у вигляді інвестиційного податкового кредиту на певний період часу, але лише прибутковим підприємствам, що мають постійні стабільні доходи [5]. Пільга не є важливим показником стимулювання, отже, відмовившись від пільг, можна впроваджувати знижені ставки податку. Можна встановити лише амортизаційну пільгу платникам податку на прибуток.
Акцизним збором оподатковуються товари, які не належать до речей першої необхідності, і рівень рентабельності виробництві яких досить високий. На сьогодні підакцизними товарами є тютюнові вироби, спирт етиловий та алкогольні напої, нафтопродукти. У структурі доходів бюджету частка акцизного збору за останні 5 років становить в середньому 6,3 %. В серпні 2009 році підвищилась адвалерна ставка акцизного збору на тютюнові вироби з 20% до 36% від обсягу реалізації за встановленими максимальними роздрібними цінами шляхом внесення поправки до проекту Закону "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" (реєстр. № 4707 від 24 червня 2009 р.) та ставки акцизного збору на 100% етиловий спирт в липні 2009 року були підвищені на 58% - до 34 грн./л [12]. Незважаючи на занепокоєння виробників тютюнових та лікеро-горілчаних виробів, що при підвищенні ставок знизиться попит на продукцію, частика акцизного збору в 2009 році сягнула найвищого показника - 8 %.
В країнах ЄС ставки на акциз є значно вищими. Так, мінімальне податкове зобов'язання з акцизного збору на тютюнові вироби становить не менше, ніж 57 % від ціни найбільш уживаної цінової категорії сигарет та 60 євро за 1000 штук. При цьому в таких країнах, як Франція, Великобританія, Німечинна, Португалія акцизний збір займає понад 60 % в ціні тютюнових виробів. З підвищенням ставок акцизу необхідно звернути увагу на наявність тіньового сектору, що вимагає вдосконалення системи контролю з боку державних органів за виробництвом та обігом підакцизних товарів [8].
Законодавство ЄС при регулюванні акцизного збору керується горизонтальними і вертикальними директивами. Горизонтальні директиви охоплюють основні аспекти правового регулювання всіх категорій підакцизних товарів без поділу їх на групи. Вертикальні директиви здійснюють правове регулювання за категоріями підакцизних товарів, встановлюючи їх структуру, мінімальний рівень ставок акцизного збору та способи розрахунку