недосконалі ринки продуктів (сегментування ринків і диференціація банківських продуктів, нові маркетингові технології);

недосконалі ринки ресурсів (доступ до світового ринку капіталів);

економія на внутрішніх операціях (ефективність маркетингу, доступність трансферів, розвинута мережа інформації);

банківський ринок країни зростає високими темпами.

Дослідник будує економетричну модель для визначення факторів, що найбільше впливають на входження іноземних банків у країну. Статистичні дані, що використовуються для аналізу, обрані як ті, що гіпотетично високо корелюють зі зростанням чисельності іноземних банків. Об'єктами дослідження виступають банківські системи Білорусі та України. Модель має такий вигляд:

Y, = f (SIZEj, RATIO,, DISTANCE, IMPORTSFDI)+u,,

де Yj - присутність іноземного банку j в країні (1 - банк має філії чи представництва, 0 - банк не має філій та представництв); SIZEJ - натуральний логарифм сукупних банківських активів, млн дол. Логарифм відображає припущення автора щодо зростання специфічних переваг банку зі збільшенням його активів у зворотній пропорції; RATIOJ - відношення власний капітал материнського банку/сукупні активи материнського банку, млн дол, для j-ого банку; DISTANCEJ - натуральний логарифм географічної відстані від Києва до міста, де розташований головний офіс іноземного банку, км. Логарифм відтворює гіпотезу про зворотно пропорційний зв'язок між витратами, пов'язаними з експансією, та відстанню; IMPORTS - обсяг імпорту України з країни розташування материнського банку, млн дол. FDI - натуральний логарифм сукупного обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну з країни розташування материнського банку, млн дол; uj - вектор помилок.

Емпіричне дослідження має такі висновки: - розмір банківських активів є більшою перевагою для входження іноземного банку в ринок, ніж показник, що відображає відношення власного капіталу до активів материнського банку. Цей результат відрізняється від результатів аналогічних досліджень, проведених в розвинутих країнах. На думку автора, він пояснюється тим, що українські споживачі банківських послуг не виділяють як перевагу іноземного банку ступінь його ризиковості, який визначається відношенням власного капіталу до сукупних активів банку;

підтвердилася гіпотеза дослідника щодо місця розташування материнського банку. Так, його аналіз довів, що цей фактор є впливовим у прийнятті рішення іноземного банку про експансію в інші країни;

високе значення коефіцієнта кореляції свідчить про тісний зв'язок між обсягами імпорту в Україну та входженням іноземних банків з країни-експортера. Проте такі дані не підтвердилися стосовно прямих іноземних інвестицій, що дає підстави для подальших наукових пошуків в цьому напрямі. Дослідження, проведене О. Разанау, є одним з

прикладів прикладного обґрунтування економічної теорії (у даному випадку еклектичної парадигми). Його результати та висновки необхідні для аналізу причин входження іноземних банків в країни з перехідною економікою. Проте ряд факторів, використаних автором, є сумнівними з точки зору здійснення впливу на мотиви для розширення присутності іноземних банків. До них належать географічна відстань між Києвом і місцем розташування материнського банку та обсяги імпорту між країнами.

Незважаючи на наявні недоліки, дослідження Разанау актуальне, має наукову цінність та новизну.

3. Робота І. Цахельник «Входження іноземних банків в країни СНД» присвячена огляду факторів, які зумовили збільшення кількості банків з іноземним капіталом в країнах СНД [3]. Автор зазначає, що на початку 90-х років після денаціоналізації банків країни колишнього СРСР відчули нестачу національного капіталу для проведення реструктуризації економіки. Вітчизняні комерційні банки були недокапіталізовані, тому їхні можливості здійснювати довгострокове кредитування стратегічних державних проектів були обмежені. Лібералізація руху капіталу була вимушеною, але мала позитивні наслідки: відбулося здійснення економічних реформ, у країнах з'явилася більша кількість фінансових посередників, що сприяло загостренню конкуренції в банківському секторі.

За дослідженням автора, завдяки іноземним банкам став можливим подальший розвиток місцевих ринків у країнах з перехідною економікою, був забезпечений високий рівень фінансової стабільності в країнах-реципієнтах шляхом кращого управління ризиками, залучення нових інформаційних технологій та доступу до світових кредитних ресурсів.

Науковець визначила 3 групи мікроекономічних та поведінкових мотивів, які спонукають іноземні банки до розширення діяльності: 1) фактори конкурентних переваг, до яких належать інноваційні продукти, високий рівень

якості менеджменту та посередницьких зв язків, інформація (захисний мотив - надання послуг клієнтам материнського банку, бізнес яких знаходиться за кордоном, або так зване «слідування за клієнтом» з метою недопущення розголошення інформації стосовно його діяльності);

чинники ефективності, які не можуть бути використані місцевими банками-конкурентами: розмір банку, ступінь його інтернаціоналізації, дистрибутивні канали - дозволяють іноземним банкам зменшити рівень витрат;

географічна диверсифікація, розподіл ризиків за регіонами та напрямами для транснаціональних банків.

Емпіричний аналіз ґрунтується на оцінці факторів, що впливають на розміщення банківської діяльності за кордоном. Для цього була використана база статистичних даних щодо дванадцяти країн СНД за 1994-2004 роки.

Серед кількісних факторів, що впливають на входження іноземних банків на ринки країн з перехідною економікою, дослідник відзначила розмір маржі та інфляцію.

Виступає залежною змінною, що виражається відношенням числа іноземних банків до загальної кількості банків та відношенням активів іноземних банків до сукупних банківських активів; REFORM - характеризує економічні реформи в країні i в момент часу t. Показник залежить від рівня розвитку банківського сектора та промисловості, а також частки приватного сектора порівняно з державним; FINSIZE