- показник надає оцінку привабливості країни для іноземних банків з точки зору розвиненості її фінансового сектора. Визначається наступними характеристиками: кродити/ВВП, депозити/ВВП, М2/ВВП (монетизація економіки). На основі даних встановлюється середньозважена величина; EFFECT - відображає ефективність фінансового сектора країни, виходячи з рівня інфляції та розміру маржі; WEALTH - індикатор добробуту в країні (ВВП на душу населення, чисельність населення, обсяг торгівлі/ВВП); INVEST - показник інвестиційної привабливості країни, характеризується обсягом прямих іноземних інвестицій до ВВП та обсягом інвестицій, здійснених вітчизняними інвесторами, до ВВП; POLITICS - політичний ризик у країні; eI, T - вектор помилок.
У результаті аналізу отримані такі результати. 1. Якщо залежною змінною є частка активів іноземних банків у сукупних банківських активах, то: розмір фінансового ринку країни-реципієнта негативно впливає на входження іноземних банків, оскільки для них перспективними є малі та нерозвинені ринки; рівень добробуту та проведені економічні реформи є факторами позитивного впливу: чим вищі доходи громадян, тим більші їхні потреби в отриманні якісних фінансових послуг, яких потребують і вітчизняні експортери; ефективність фінансового сектора, інвестиційний клімат і політична ситуація не є впливовими показниками.
2. Якщо залежною змінною є частка іноземних банків у загальній кількості банків, то: значними є вплив політичної ситуації в країні та економічні перетворення; інвестиційний клімат та розмір фінансового ринку є невпливовими факторами; на противагу результатам попередньому етапу дослідження показник добробуту населення країн негативно впливає на розширення присутності іноземних банків. Автор пояснює це тим, що в країнах з низьким рівнем доходів населення іноземні банки схильні відкривати представництва, а не філії або дочірні банки. Через це їхня кількість зростає, але активи іноземних банків не становлять значну питому вагу в сукупних активах банківської системи даної країни.
Для обох випадків присутність банків з іноземним капіталом є тим більшою, чим нижчими є рівень інфляції та маржа. На початку структурних перетворень у країнах з перехідною економікою фінансова нестабільність позначалася на високих темпах інфляції та значній банківській маржі, тому активність банків з іноземним капіталом була незначною [3].
Характеризуючи три методики оцінки впливу іноземного капіталу на функціонування банківської системи країни-реципієнта, варто відзначити, що кожне дослідження має високу прикладну цінність, оскільки його результати являють собою емпіричне обґрунтування та економічну інтерпретацію теоретичних основ наукової роботи.
Кожна методика розглядає проблему доступу іноземного капіталу на національні ринки в окремому аспекті: група К. Стіжена робить акцент на порівняльний аналіз діяльності банків з іноземним та національним капіталом, О. Разанау визначає мотиви, що найбільше впливають на прийняття рішення про розширення присутності іноземних банків на прикладі України та Білорусі, І. Цахельник проводить порівняльний аналіз щодо країн СНД з метою встановити вплив різних факторів на кількість та частку банків з іноземним капіталом. Їхнє надбання є важливим підґрунтям для побудови економіко- математичної моделі як емпіричного підтвердження результатів даної роботи.
Основною задачею, на вирішення якої спрямована наша модель, є встановлення наявності зв'язку між показниками присутності іноземного капіталу в Україні та показником прибутковості і визначення міри впливу на останній.
Для побудови моделі здійснюється вибір та аналіз всіх можливих факторів, що впливають на залежну змінну. У якості екзогенних змінних обрано такі показники:
1. Питома вага банків з частковим іноземним
капіталом у загальній кількості зареєстрованих банків в Україні - Х1, %. Показник розраховується як кількість банків з частковим іноземним капіталом, поділена на загальну кількість банків в Україні, помножена на 100 %.
Питома вага капіталу іноземних банків у сукупному статутному капіталі - Х2, %. Розраховується відношенням суми статутних капіталів іноземних банків до сукупного статутного капіталу банків України.
Питома вага банків зі стовідсотковим іноземним капіталом у загальній кількості зареєстрованих банків в Україні - Х3, %. Показник розраховується як кількість банків зі 100-відсотковим іноземним капіталом, поділена на загальну кількість банків в Україні, помножена на 100 %. Ендогенною, або вхідною змінною, є показник
процентної маржі, У, що вимірюється у відсотках. Він розраховується як різниця між відсотковими ставками з наданих кредитів і залучених банками депозитів та представляє собою процентне вираження прибутку банків. У даному випадку це усереднений прибуток всіх банків України.
Інформаційним забезпеченням для побудови моделі є звітність Національного банку України за 2000-2008 роки та розрахунки, здійснені на основі банківської звітності.
У процесі тестування побудованої регресії має бути підтверджена гіпотеза стосовно більшого впливу показника Х1 на показник процентної маржі порівняно з іншими факторами.
Коефіцієнт множинної детермінації Я2 дорівнює 0,8869, це означає, що 88,69 % зміни У пояснюється регресією, наявний зв'язок. Однак їЬ3 менший за їкрит (їкрит = 3,182), тому параметр Ь3 є статистично незначимим, його впливом на У можна знехтувати. Модель є адекватною: Б = 7,98, Ркрит = 6,59. Б> Бкрит.
Отже, показник питомої ваги банків з частковим іноземним капіталом є більш впливовим, ніж частка, яку займає статутний капітал іноземних банків у сукупному капіталі банківської системи України або питома вага банків зі стовідсотковим іноземним капіталом. Результат підтверджує гіпотезу та висновки, зроблені групою К. Стіжена при здійсненні статистичного аналізу діяльності іноземних банків у 80 країнах світу.
Висновки. Активне проникнення іноземного капіталу у вітчизняний банківський сектор несе в собі як позитивні наслідки, так і певні ризики, які можуть не лише призвести до зміни його структури, а й