Саме тому слід відзначити, що кожен злочин у податковій сфері детерміновано ланцюгом різних причин та умов. Однак установлення найбільш повного комплексу цих причин і умов буде сприяти найбільш ефективному і цілеспрямованому плануванню діяльності, пов'язаної з попередженням податкової злочинності в цілому. Саме тому у випадку комплексного застосування превентивних і репресивних засобів впливу можливий прогрес як у подоланні, так і в значному скороченні масштабів ухилення від сплати податків.

Аналіз негативного впливу дестабілізуючих факторів на стан економічної безпеки України дозволяє позначити основні проблеми, як-то: криміналізація українського суспільства, зростання протиправної діяльності суб'єктів підприємництва, включаючи масове ухилення від сплати податків (зборів), тінізація економіки. Процес тінізації практично один з основних напрямів ухилення від сплати податків. Спочатку він відбувається у сфері легального підприємництва, а пізніше завершується переходом у тінь. До того ж як тіньова економіка, так і процеси ухилення від оподаткування мають загальні механізми, а саме: проведення незаконних конвертацій операцій, створення фіктивних суб'єктів господарювання тощо.

На сьогодні платники податків здебільшого ухиляються від сплати таких податків, як податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств. Це обумовлено тим, що податок на додану вартість є податком на кінцевого споживача і при його великій ставці відбувається зростання цін, що знижує купівельну спроможність населення. Саме тому має сенс зберегти в чинному законодавстві дворівневий підхід до ставки зазначеного податку за умови, що перший рівень буде закріплювати загальну ставку, а другий пільгову. Виходячи з вищевикладеного, загальна ставка може застосовуватися на рівні 15 - 17 %, тоді як пільгова буде дорівнювати 5 - 7 %. Звичайно, мова про оптимальну ставку може йти лише в рамках загальної податкової системи, коли визначено податковий тиск від усіх податків, а не виняткового щодо податку на додану вартість.

Необхідно відзначити, що процедура ухилення від сплати податків пов'язана насамперед з умисною діяльністю платників податків (наприклад, зниження розміру об'єкта оподаткування). Однак дії, що пов'язані з неправильним нарахуванням суми податку, що підлягає сплаті до відповідного бюджету, помилкове визначення сум податкового зобов'язання або інші порушення не можуть визнаватися діями, що спрямовані на ухилення від сплати податків. Тобто зазначені дії повинні "мати характер відсутності ознаків умисного порушення податкового законодавства України.

Міри адміністративного впливу, що застосовуються органами державної податкової служби, є свого роду засобами, за допомогою яких здійснюється можливість законного втручання даних органів у діяльність платників податків, спрямовану на ухилення від сплати податків. Згідно із Законом України "Про державну податкову службу в Україні" податкові органи можуть здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пень у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України тощо [3]. У світовій практиці органи податкової служби мають можливість використовувати судовий механізм для боротьби з ухиленням від сплати податків. Наприклад, існують спеціальні судові доктрини, що застосовуються судами для визнання угод такими, що не відповідають вимогам законодавства за мотивами їх укладення з метою ухилення від сплати податків або незаконного обхіду податків [3, с. 594].

Як зазначалося вище, традиційно проводиться розмежування таких понять, як "ухилення від сплати податків", "обхід податку" та "податкове планування". Обхід податку має місце у випадку, якщо фізичні або юридичні особи не є платниками податку саме тому, що отримують доходи, які не оподатковуються податками; у випадку відсутності реєстрації в податкових органах; здійснюють діяльність, яка згідно з податковим законодавством не підлягає оподаткуванню. Виходячи з цього, можна виділити два засоби оминання податку, а саме: законний та незаконний. Останній засіб передбачає використання заборонених законодавством прийомів та способів (наприклад, ухилення від постановки на облік в органах державної податкової служби).

Серед комплексу соціальних, економічних факторів тінізації економіки багато експертів виділяють ті, які безпосередньо пов'язані з системою оподаткування, а саме:

велика кількість податків, зборів (обов'язкових платежів);

нестабільність і недосконалість податкового та фінансового законодавства, економічні та політичні кризи;

високий податковий тиск, який відчувають споживачі та виробники;

складність нарахування податків і зборів;

відсутність реальної свободи підприємства;

корупція та зловживання владою в органах державної податкової служби.

На відміну від категорії "ухилення від сплати податків та зборів" існує категорія саме "податкове планування". Необхідно зазначити, що саме податкове планування в країні залежить від стану фінансового та податкового законодавства в країні, основних напрямів податкової, бюджетної - кредитної, інвестиційної політики держави, від стану правової культури платників податків та діяльності органів державної податкової служби, спрямованої на попередження ухилень від сплати податків, боротьбі з податковими правопорушеннями тощо.

Багато науковців виділяють процес податкового планування на декілька тісно пов'язаних між собою