%.
Недокапіталізованим уважається банк, в якого:—
розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам НІ;—
співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше, ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 6 %:
6 % < Н2 < 10%;—
співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) менше, ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 3 % або наближається до 4 %:
3% ? НЗ ? 4%.
Значно недокапіталізованим вважається банк, в якого:—
розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу, але не більше ніж 20 % установленого мінімального розміру регулятивного капіталу НІ;—
співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2) менше, ніж його нормативне значення (перебуває у межах від 6 до 2 %);
2% ? Н2 ? 6 %;—
співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) менше, ніж його нормативне значення, і перебуває в межах від 3 до 1,3 %:
1,3% ?Н3?3%;—
обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перебуває в межах від 45 до 60 % регулятивного капіталу банку.
До негативно класифікованих активів належать: кредитні операції, що класифіковані за ступенем ризику як "сумнівні", "безнадійні", дебіторська заборгованість, що належить до III та IV груп ризику; цінні папери, які підлягають перегляду на зменшення корисності.
Критично недокапіталізованим уважається банк, в якого:—
розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру на суму, що становить понад 20 % установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;—
співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж 2 %:
Н2 < 2 %;—
співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) менше ніж 1,3 %:
НЗ < 1,3 %;—
обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перевищує 60 % регулятивного капіталу банку.
Залежно від рівня достатності капіталу банку НБУ рекомендує вживати такі заходи:—
банкам, що не дотримуються вимог НБУ щодо мінімального розміру регулятивного капіталу банку (НІ), нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (НЗ), — винести на розгляд правління та Ради банку перелік заходів щодо розвитку його капітальної бази (програму капіталізації) або питання щодо його реорганізації шляхом приєднання чи злиття;—
недокапіталізованим банкам — припинити виплату дивідендів та викуп власних акцій, а також винести на розгляд правління та Ради банку перелік заходів фінансового оздоровлення банку;—
значно недокапіталізованим банкам — припинити виплату дивідендів та викуп власних акцій, відкриття нових депозитних рахунків тощо.
Економічні нормативи ліквідності
Ліквідність банку — це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).
Ліквідними активами є кошти в касі та на коррахунках, які відкриті в Національному банку України та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.
Банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням:
1) їх обсягів;
2) строковості;
3) валюти платежів;
4) забезпечення потрібного співвідношення між власними та залученими коштами;
5) необхідності формування оптимальної структури активів.
З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).
Усі активи банку за ступенем ліквідності поділяють на шість груп:
1) високо ліквідні активи (кошти в касі, в НБУ та інших банках, банківські метали, кошти на вимогу в НБУ, інших банках, строкові депозити в НБУ);
2) ліквідні активи (всі активи, які приносять банкам доходи, всі надані кредити, депозити в інших банках, цінні папери, вкладені в асоційовані та дочірні компанії);
3) низько ліквідні активи — пролонгована дебіторська заборгованість;
4) неліквідні активи (прострочена і сумнівна заборгованість за кредитами);
5) недохідні активи (основні засоби та нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності, капітальні вкладення);
6) квазіактиви — нараховані доходи.
Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Він визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками (ЗБп.р.):
Н4 = (Каса + Коррах)/ЗБп.р. ? 100.
Оптимальне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 %.
Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку.
Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховують вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно).
Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної (Ап.л.) та вторинної (Авт.л.) ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання (ЗБстр.вик.):
Н5=( Ап.л. + Авт.л.)/ ЗБстр.вик.?100.
До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу поточної ліквідності належать:—
готівкові кошти;—
банківські метали;—
кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національному банку України та інших банках;—
строкові депозити, які розміщені в Національному банку України та інших банках;—
боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та у портфелі банку на погашення;
боргові цінні папери, емітовані Національним банком України в портфелі банку на продаж та у портфелі банку на погашення;—
надані кредити.
До зобов'язань з відповідними строками виконання належать:—
кошти на вимогу;—
короткострокові та довгострокові кредити, одержані під Національного банку України та інших банків;—
кошти бюджету України;—
строкові депозити інших банків та клієнтів;—
цінні папери власного боргу, емітовані банком;—
субординований борг банку;—
зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, пору к, авалів;—
зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.
Оптимальне значення нормативу Н5 мас бути не менше ніж 40 %.
Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виковувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.
Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношенні ліквідних активів (Ал) до короткострокових зобов'язань (КЗ):
Н6= Ал/ КЗ?100.
До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.
До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включають:—
готівкові кошти;—
банківські мотали;—
кошти на кореспондентських рахунках то відкриті в Національному банку України та інших банках;—
короткострокові депозити, що розміщені а Національному банку України та інших банках;—
короткострокові кредити, що надані іншим байкам;—
боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та о портфелі банку до погашення.
До короткострокових зобов'язань включаються:—
кошти на вимогу;—
кошти бюджету України;—
короткострокові кредити, які одержані від Національного банку України та інших банків;—
короткострокові депозити інших банків і клієнтів:—
короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком;—
зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;—
зобов'язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.
Оптимальне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 %.
Нормативи кредитного ризику
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).
Н7 = (В + Зп )/РК ? 100.
Оптимальне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 %. До вимог банку щодо контрагента включають:
а) щодо банків-контрагентів:—
строкові депозити, які розміщені в інших банках;—
кредити, що надані іншим банкам;—
сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, та заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;
б) щодо клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:—
заборгованість за кредитами;
сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами;—
дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;—
заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж та на інвестиції, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;—
акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).
До позабалансових зобов'язань, виданих банком, уключаються:—
гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;—
сумнівні гаранти та поручительства;—
зобов'язання з кредитування, що надані банком.
Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.
Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента становить 10 % і більше регулятивного капіталу банку.
Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів (Кв), з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань (Зп), виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку (РК):
Н8 = (Кв. + Зп.)/РК.
Нормативне значення Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.
Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір не більше ніж на 50 %, то