Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для себе, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Інсайдери — власники істотної участі, управлінський персонал, контролери, асоційовані особи (рідні брати, сестри, батьки власників істотної участі).

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком (3і) і всіх позабалансових зобов'язань (Зп), виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку:

Н9 = (3і + Зп)/Статутний капітал ? 100 %.

Оптимальне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 %.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком (Зу.і.) і 100 % суми позабалансових зобов'язань (Пз), виданих банком щодо всіх інсайдерів та статутного капіталу банку:

Н10 = (Зу.і. + Пз)/Статутний капітал ? 100 %.

До зобов'язань інсайдерів перед банком уключаються:—

строкові депозити, розміщені в інших банках;—

заборгованість за кредитами;—

сумнівна, прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;—

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;—

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;—

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установу на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов'язань, що видані банком інсайдерам, уключаються:—

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;—

сумнівні гарантії та поручительства;—

зобов'язання з кредитування, надані банком.

У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Оптимальне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 %.

Нормативи інвестування

З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме — за прямими інвестиціями, Національний банк України встановлює нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11); норматив загальної суми інвестування (Н12).

Прямі інвестиції банків — це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Банки мають право здійснювати прямі інвестицій (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, що надається згідно з правилами, установленими ним відповідними нормативно-правовими актами.

Банки мають право здійснити інвестиції без письмового дозволу НБУ, якщо:—

інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 % регулятивного капіталу банку;—

юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;—

регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим Інструкцією про регулювання діяльності банків та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників.

До розрахунку нормативів інвестування не включають суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:—

у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;—

з метою створення фінансової холдингової групи, за умови, що емітентом придбаних акцій є інший банк;—

у результаті андерайтингу, за умови, що придбані цінні папери перебувають у власності банку не більше одного року;—

за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Про невключения відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов'язані повідомляти НБУ одночасно з поданням форм звітності щодо розрахунку цих економічних нормативів.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних капіталів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою (Kі), до регулятивного капіталу банку (РК):

Н11 = Kі установи/РК + І (ц. п. + ст. ф.) * 100 %.

До коштів, що інвестуються, включаються:—

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені установою;—

вкладення в асоційовані та дочірні установи.

При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додаються суми:

1) вкладень у цінні папери в торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками;

2) вкладень у статутні капітали установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.

Оптимальне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 %.

Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних капіталів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи (Kі ю. особи), до регулятивного капіталу банку (РК):

Н12 = Кі ю. особи/РК + І (ц. п. + ст. ф.) ? 100 %.

До коштів, що інвестуються, включають:—

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі й у портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками та фінансовими установами й іншими емітентами;—

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додають суми вкладень у цінні папери у торговому портфелі та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, і вкладень у статутні капітали установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.

Оптимальне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 %.

Характеристика нормативів загальної відкритої валютної позиції подана в темі 10.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679-XІV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 238.

3. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України № 69, затверджена Постановою Правління НБУ від 19 лютого 2001 р.

4. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні № 368, затверджена Постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р.

5. Адамик В. П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 278 с.

6. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 814 с.

7. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. — 2-ге вид., вип. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с

8. Вовчак О. Д., Скаско О. L, Стасів А. М. Банківський нагляд: Навч. посіб. — Львів: Новий світ-2000, 2005. — 480 с

9. Епіфанов А. О., Маслак Я. Г., Сало І. В, Операції комерційних банків: Навч посіб. — Суми: Університетська книга, 2007. — 523 с.

10. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Л.: ЛБІ НБУ, 2001. — 516 с,

11. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф. Ф. Бутинця. — К.: Кондор, 2004. — 461 с.

12. Снігурська Л. 17. Банківські операції і послуги: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2006. — 456 с.

13. Тиркало Р. ЯГ., Щибоволок 3.1. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії. Експрес-діагностика, рейтинг: Навч. посіб. — К.: Слобожанщина, 1999. — 236 с.