Особливості використання комерційними банками України відсоткових банківських продуктів

План

1. Ознаки для класифікації депозитів

Комерційний банк у розвинутій ринковій економіці спроможний запропонувати клієнту понад двісті видів різноманітних банківських продуктів. Широка диверсифікація їх дозволяє зберегти клієнтів і залишатися рентабельним навіть при досить несприятливій кон'юнктурі ринку.

До відсоткової групи банківських продуктів пропонується віднести банківські продукти, які пов'язані з відсотковими доходами та витратами банку.

У ролі фінансових посередників комерційні банки конкурують з іншими видами кредитних установ. Вони пропонують власникам вільних капіталів зручну форму зберігання грошей у вигляді різноманітних депозитів, що забезпечує зберігання грошових коштів і задовольняє вимогу клієнта у ліквідності. Багато клієнтів надають більше переваг такій формі зберігання грошей, ніж вкладення грошей в облігації і акції. Депозитні продукти відносяться до відсоткової групи банківських продуктів.

Для комерційних банків вклади — головний вид пасивів, а відповідно і важливий ресурс для проведення активних кредитних операцій.

Основою організації проведення депозитних операцій чи продажу депозитного продукту є виконання всіх умов ліквідності балансу банку та його госпрахункових інтересів.

Існують різноманітні ознаки для класифікації депозитів.

При цьому необхідно враховувати, що межі між окремими видами депозитів розмиваються. Причиною такого процесу є посилена конкуренція між самими комерційними банками за залучення грошових коштів клієнтів. Депозити можна поділити на наступні групи:

Залежно від статусу вкладника депозити прийнято розподіляти на депозити фізичних і юридичних осіб.

Залежно від строку та порядку вилучення депозити слід розподіляти за вкладами до запитання та термінові (на фіксований строк).

Із таблиці 3.3 помітно, що перше місце на депозитному ринку в цілому займає Промінвестбанк, на другому місці знаходиться "Аваль", на третьому — Приватбанк. У Промінвестбанку найбільша частка на сегменті депозитів юридичних осіб —12,85%; у банку "Аваль" найбільша частка на сегменті бюджетних установ — 22,69%; у Приватбанку — найбільша частка на сегменті депозитів банків (кошти на госпрахунках) — 11,77%; а в Ощадбанку — найбільша частка на сегменті депозитів фізичних осіб — 21,57%.

Можна зробити висновок, що комерційні банки України активно працюють із депозитами фізичних і юридичних осіб. Залежно від домінуючого сегмента клієнтського ринку банки формують види депозитних вкладів. Для юридичних осіб це однакові тини вкладів, а для фізичних осіб українські комерційні банки створили: до 50 видів вкладів.

Депозити приносять значний дохід і в структурі доходів комерційних банків в Україні серед відсоткових банківських продуктів займають близько 36%.

В зарубіжній практиці виділяють три основні групи вкладів населення: строкові вклади; вклади жирорахунках (вклади до запитання, контокорентні вклади, вклади на поточних рахунках); ощадні вклади.

У вітчизняній практиці та нормативних документах НБУ ("Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", "Правила здійснення депозитних операцій для банківських депозитів") використовується скорочена класифікація, а саме: строкові вклади, вклади до запитання (поточні рахунки) фізичних осіб.

Це пов'язано з тим, що більшість українських банків через складність прилаштування ощадних вкладів у практиці не застосовують їх, обмежуючись лише класичними строковими вкладами та вкладами до запитання.

Строкові вклади представляють передачу коштів у повне розпорядження банку на термін та умовах за договором, а тому, вкладник, як правило, не може у будь-який момент вимагати від банку повернення вкладених коштів. У світовій практиці використовуються дві форми встановлення права вкладника на повернення внеску: строковий внесок із фіксованим строком та строковий внесок з попереднім повідомленням про вилучення. Внески з попереднім повідомленням (попередженням) про вилучення коштів, означають, що про вилучення внеску клієнт повинен заздалегідь попередити банк у певний, згідно договору, термін (безперечно, від 1 до 3, від 3 до 6, від 6 до 12 та більше 12 місяців). Відсотки виплат чуються вкладнику при розторгненні договору. Відсоткова ставка встановлюється за домовленістю.

На строкові вклади з фіксованим строком звичайно встановлюється тверда відсоткова ставка у межах всього строку дії. Для строкових вкладів із попереднім строком повідомлення іноземні банки залишають за собою право змінювати відсоткову ставку. Українські комерційні банки змушені діяти в дуже нестабільній обстановці, тому строкові вклади, які вони пропонують клієнтам, набули деяких специфічних рис. Практично всі вітчизняні банки дають право вкладнику вилучити вклад до настання строку договору. При цьому передбачаються найрізноманітніші санкції, в основному, це стосується розміру прибутку, що виплачується.

Проте, в останній час, особливо після фінансової кризи 1998 року, в українських банках загострилася проблема забезпечення певного гарантійного обсягу внесків із абсолютно точним та прогнозним календарем повернення залучених коштів. Тому деякі банки (наприклад, "Брокбізнесбанк", "Фінанси та кредит") почали пропонувати вкладникам строкові депозити, які не можуть бути розірвані до закінчення строку договору, які б поважні причини при цьому не виникали в клієнта. Жорсткість даних умов банк компенсує підвищеною відсотковою ставкою та гарантією її незмінності за весь строк дії договору. При цьому відсоткова ставка за вказаним видом вкладу дає змогу отримати вкладнику у банку максимально можливий прибуток від вкладення коштів на конкретний термін.

В Україні, на відміну від і зарубіжних країн, головним мотивом, що спонукає вкладника, є отримання максимально можливого прибутку, не зважаючи на незручності, пов'язані зі значними штрафними санкціями за дострокове вилучення вкладу чи повну неможливість вилучення вкладів із банку. Це визначається повною відсутністю можливості для рядового громадянина альтернативних банкам джерел розміщення коштів із відповідним рівнем надійності. Спроби держави, відносно залучення коштів населення за допомогою спеціальних облігацій ощадної позики за рядом причин виявилися невдалими, і на це не звернули увагу громадяни.

У зв'язку з невеликою кількістю банківських операцій, що необхідні для обслуговування строкового депозитного рахунку клієнта, банк несе мінімальні операційні витрати, порівняно з іншими видами вкладів. За анкетним опитуванням вкладників "Брокбізнесбанку" (кількість оброблених анкет — 189 шт.), помітно, що дуже багато вкладників за мотив розміщення коштів указують можливість "отримання додаткової надбавки до пенсій та заробітної плати" (рис. 3.11).

Тому сьогодні практично в кожному банку, який працює з приватним клієнтом, є внески з періодичною виплатою відсотків. Ці внески мають всі основні ознаки строкових депозитів. Однак, вкладнику дається можливість отримувати нараховані відсотки до закінчення строку договору, частіше за все щомісяця, рідше — щоквартально. Дані вклади дозволяють поєднувати задоволення потреб клієнтів у отриманні можливого доходу на вкладені кошти та часткового забезпечення поточних витрат. Саме внески такого типу користуються найбільшою популярністю в українських вкладників.

За умовами розміщення та повернення грошей, порядком виплати відсотків до строкових вкладів можна віднести також ощадні (депозитні) сертифікати. Такі сертифікати — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових вкладів, яке свідчить про право вкладника на отримання депозиту і відсотків по ньому після закінчення встановленого строку.

Особливістю даного вкладу є те, що він оформлюється спеціальним цінним папером і, тому, додатково, підпадає під регулювання Закону України "Про цінні папери та фондову біржу". Ощадні сертифікати випускаються строкові (під певний відсоток на певний;строк), або до запитання, іменні m на пред'явника. Закон не дозволяє обіг та продаж (відчуження) іменних сертифікатів. У даний час НБУ дозволяє обіг сертифікатів, що номіновані як у національній, так і в іноземній валюті. По сертифікатах фізичних осіб розрахунки можуть бути як готівкою, так і в безготівковій формі. Закон передбачає, що дохід по ощадних сертифікатах

Рис. 3.11. Ціль розміщення коштів вкладниками "Брокбізнесбанку", % 1 — збільшення заощаджень (23,00);

2 — на "чорний день" (20,40);

З — інші цілі (9,6);

4 — збереження (18,50);

5 — надбавка до пенсій та зарплати (28,50)

виплачується при їх пред'явленні для погашення в банку-емітенті. У випадку дострокової вимоги держателя сертифіката про повернення коштів із депозиту, банк виплачує менший відсоток, що обумовлюється в таких випадках. У законодавчому порядку визначена необхідність дострокового повернення вкладу, який оформлюється сетрифікатом, що є зручно для клієнта, але не завжди вигідно банку. Крім того, для забезпечення вимог, що висуваються до цінного паперу, банк змушений витрачати додаткові кошти. Більш низька відсоткова політика по сертифікату по інших строкових вкладах пов'язана також і з тим, що сертифікати на пред'явника до недавнього часу були єдиним видом внеску, що дозволяв клієнтові здійснювати повністю анонімне розміщення коштів, так як при оформленні сертифіката ніяких даних про клієнта банк не вимагав. Додатковою зручністю була можливість подарувати або продати такий сертифікат іншій особі, не реєструючи операції. Однак, у 1999 р. в Декрет Кабінету Міністрів України "Про подоходний податок з громадян" внесено зміни, згідно яких, з 2 червня 1999 р. доходи приватних клієнтів по ощадних сертифікатах на пред'явника оподатковуються прибутковим податком у звичайному порядку з наданням відповідної інформації в податкову адміністрацію. Такі дискримінаційні заходи, очевидно, приведуть до "відмирання" даної послуги на українському ринку, бо іменні сертифікати не дають клієнтові особливих переваг на відміну від інших видів внесків, але мають при цьому більш низьку відсоткову