У плані оцінки ефективності залучених ресурсів строкові вклади мають переваги для банку в тому, що їх можна вигідніше розмістити у кредитних операціях, ніж інші види внесків. Особливо це стосується строкових вкладів з фіксованим строком виплати та неможливістю дострокового вилучення.

Депозити до запитання, це кошти, які можуть бути вилучені в будь-якій момент без попереднього повідомлення банку зі сторони клієнта. До них відносяться кошти на поточних, розрахункових, бюджетних та інших рахунках, які пов'язані зі здійсненням розрахунків чи цільовим використанням коштів, а також на вкладах до запитання.

У світовій практиці термін дії таких вкладів звичайно не обумовлюється, проте, вітчизняній практиці банки іноді вказують у договорі термін, на який здійснюється внесок, наприклад один рік. Це робиться зі спробою відгородити себе від претензій вкладника щодо зміни відсоткових ставок, а також з метою можливості зміни умов договору в майбутньому через різку зміну законодавчої бази чи ситуації на ринку. Відсотки на вклади до запитання є меншими, ніж на інші внески, чи вони взагалі не нараховуються, тому що банки не можуть використовувати ці кошти в такому ж обсязі, як інші внески в кредитних операціях. Однак, незважаючи на те, що банки завжди повинні бути готові до несподіваного відтоку вкладів до запитання" вони все-таки створюють важливу основу для кредитування, бо коливання окремих внесків при великому обсязі операцій у цілому вирівнюються. Проте ресурси, залучені на вклади до запитання, як правило, використовуються тільки в коротко- і середньострокових операціях.

Багато українських комерційних банків за рахунок ресурсів на вкладах до запитання забезпечують виконання обов'язкового резервування за іншими довгостроковими та дорогими "ресурсами".

Через відносно швидкий обіг вкладів на рахунках, операційні витрати з обслуговування таких внесків, вищі, ніж для строкових і ощадних. Що ж стосується відсотків, що нараховуються, то вклади до запитання вважаються найбільш дешевим видом залучених ресурсів. Разом із тим в умовах конкуренції, що підвищується, деякі комерційні банки встановлюють більш високі відсоткові ставки, ніж стандартні (0-0,5% річних на Заході і 2-6% річних в Україні). Це робиться для того, щоб переманити вкладників із інших банків чи залучити якнайбільше грошових ресурсів клієнтів.

До депозитивів до запитання відносяться І кошти на кореспондентських рахунках, відкритих в НБУ чи банках-кореспондентах із метою здійснення розрахунків і платежів у односторонньому порядку чи за взаємними дорученнями. Це ностро-рахунки — кореспондентські рахунки, у банку відкриті банком в інших банках-кореспондентах, лоро-рахунки — відкриті банками кореспондентами в даному банку тощо.

У 2003 р. серед комерційних банків України найбільшу частку на сегменті депозитів банку, тобто на кореспондентських рахунках, — 11,77% займав Приватбанк, за ним ішли Ощадбанк — 3,30% та Промінвестбанк — 2,18% — Частка інших банків не перевищувала й одного відсотка.

Як правило, при встановленні кореспондентських відносин між банками сторони передбачають можливість утворення овердрафта на цих рахунках. Граничний розмір, терміни, відсоткові ставки на дебетовому чи кредитовому залишку, разом з іншими умовами, визначаються договором про кореспондентські відносини між банками. Утворення на лоро-рахунку пасивного (кредитового) сальдо означає наявність в обороті банку додаткових ресурсів, залучених із банку-кореспондента, активного ж (дебетового) сальдо — виникнення овердрафта, тобто надання банку-кореспонденту кредиту, на ностро-рахунку.

Кредитовий залишок означає залучення в оборот відповідно до договору про овердрафт вкладів іншого банку, а дебетовий — розміщення частини своїх вкладів у цьому банку-кореспонденті.

Таким чином, кредитове сальдо на рахунках лоро і ностро відображає в балансі банку ресурси, які надійшли в його розпорядження від банків-кореспондентів.

У більшості комерційних банків вклади до запитання займають найбільшу питому вагу в структурі коштів.

Структура вкладів комерційних банків за видами валют і строками, показана на рис. 3.12.

Рис. 3.12. Структура вкладів на рахунках підприємств і населення в комерційних банках України на 01.10.2003 р.

1 — строкові (в іноземній валюті — 39,6);

2 — до запитання (в національній валюті — 76,8);

3 — строкові (в національній валюті — 60.4)

4 — до запитання (в іноземній валюті —23,6)

Структура коштів на рахунках підприємств, організацій та населення в комерційних банках України за галузями показана на рис 3.13.

Рис. 3.13. Структура вкладів на рахунках підприємств організацій

та населення в комерційних України на 1.01.2004р. за галузями

1 — матеріально-технічне постачання і збут (36,0);

2 — промисловість — усього (16,9);

3 — сільське господарство (1,2);

4 — транспорт (4,3); 5 — зв'язок (6,7); 6 — будівництво (3,3); 7—торгівля та громадське харчування (12,0); 8 — загальна комерційна діяльність (1,0); 9 — житлово-комунальне господарство (1,0); 10 — наука і фінансове обслуговування (3,0); 11 — фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення (4,4); 12 — інші (9,2).

До числа депозитів до запитання варто віднести контокорентний рахунок, на якому враховуються всі операції банку з клієнтом. На контокоренті відбиваються, з однієї сторони, позички банку і всі платежі з рахунку за дорученням клієнта, а з іншої — кошти, які надходять на рахунок у вигляді переказів, внесків, повернення позичок та ін. Таким чином, це активно-пасивний рахунок, що представляє собою поєднання розрахункового і позичкового рахунків, якщо в обіг залучені позичкові кошти і власник рахунку є боржником банку по кредиту. По кредитовому сальдо банк нараховує відсотки на користь клієнта, а по дебетовому — стягує відсотки на свою користь як за надану позичку. Причому відсотки на користь банку нараховуються за більш високою ставкою, ніж на користь власника рахунку. Контокорентні рахунки відкриваються надійним клієнтам, першокласним позичальникам як знак особливої довіри. Власник рахунку, при перевищенні витрат над надходженням коштів, має можливість без спеціального оформлення в кожному окремому випадку одержувати кредит у визначеній договором із банком сумі.

Певну подібність з контокорентним рахунком має поточний рахунок з овердрафтом. Це рахунок, по якому на підставі угоди між клієнтом і банком допускається у визначеному розмірі перевищення суми списання по рахунку над величиною залишку вкладів. Однак варто бачити розходження між цими рахунками. При овердрафті (на відміну від контокоренту) такі позики здійснюються від випадку до випадку, і мають не постійний характер.

В Україні, на відміну від загальноприйнятої практики, існує досить чіткий функціональний поділ між поточними рахунками і власне вкладами до запитання. Якщо поточні рахунки дійсно призначені виключно для обслуговування платіжного обороту, то вклади до запитання найчастіше все-таки використовуються для розміщення заощаджень вкладниками, які потребують максимально вільного режиму використання свого депозитного рахунку. Тому по поточних рахунках в окремих випадках відсотки не начисляються взагалі, а по внесках до запитання відсоткові ставки найнижчі з внесків (10-15% річних).

Ощадні вклади займають проміжне положення між строковими вкладами та вкладами до запитання і призначені для забезпечення довгострокового нагромадження клієнтом необхідної суми коштів.

Ощадний вклад створюється не одноразовим внеском, а може зростати в результаті регулярного чи нерегулярного внесення рівних чи різних сум протягом усього терміну. Клієнт не завжди може вільно зажадати виплати ощадного вкладу. Ощадні вклади повинні служити нагромадженню чи розміщенню капіталу, тому з розміщення на ощадні рахунки виключаються грошові суми, призначені для комерційної діяльності чи для платіжного обороту.

Особливістю ощадних вкладів є те, що, в принципі, вони можуть бути повернуті тільки після повідомлення і після закінчення погодженого терміну. Звичайно термін повідомлення в західних банках складає від 3-х місяців до 1-4 років. Без повідомлення можна зняти деяку обумовлену суму впродовж календарного року.

Банки зацікавлені в тому, щоб ощадні вклади з тривалим терміном попереднього повідомлення як можна довше знаходилися в їхньому розпорядженні і пропонують більш високі відсоткові ставки, ніж на короткострокові ощадні вклади. Розмір відсоткової ставки в основному залежить від тривалості погодженого терміну попереднього повідомлення. Відсоткова ставка по ощадних вкладах може бути змінена банком на підставі одностороннього оголошення про зміну ставки. Українські комерційні банки поки що слабко їх застосовують.

Особлива ліквідність ощадних вкладів виражається також і в тому, що вилучення внеску у виняткових випадках можливе і без дотримання терміну попереднього повідомлення. На практиці існують наступні можливості вилучення внеску; без попереднього повідомлення; після попереднього повідомлення, але до закінчення його терміну; після закінчення терміну попереднього повідомлення ("штатна ситуація").

Якщо банк дозволяє вкладнику достроково зняти його внесок, то як правило, передбачається компенсація банку у вигляді виплати знижених відсотків по вкладу. Українські комерційні банки застосовують в аналогічних випадках знижений відсоток по вкладу, а також виплату вкладу без відсотків при розірванні вкладу до закінчення деякого мінімального терміну (найчастіше 3-6 місяців). Як терміни попереднього повідомлення найчастіше використовуються невеликі строки — від 5 до 20 днів.

У цілому можна констатувати, що найактивнішу роль у формуванні депозитів до запитання в Україні відіграє нефінансовий сектор економіки (на 1.01.2003 р. — 77,3%), у формуванні строкових депозитів — домашні господарства (66,4%). За результатами аналізу депозитного ринку за строками залучення вкладів і видами виплат визначено, що найбільшу частку на депозитному ринку України мають депозити