Одним із найважливіших відсоткових продуктів банку є кредит. Кредит як відсотковий продукт банку надається фізичним, юридичним особам, банкам-кореспондентам — міжбанківський кредит. Кредити, що надаються комерційним банкам у спеціальній літературі класифікуються за різними ознаками і критеріями. Можна констатувати, що найбільш вдалою є класифікація банківських кредитів (позичок) за призначенням і характером використання позичкових коштів; наявністю і характером забезпечення; термінами використання; методами надання і способами погашення; характером і способом сплати відсотка; числу кредиторів.

За призначенням і характером використання позичкових коштів виділяють: позички торгово-промисловим підприємствам; позички під нерухомість; споживчі кредити; сільськогосподарські позички; контокорентний кредит; кредит під цінні папери; кредити, пов'язані з вексельним обігом; міжбанківські позички, позички небанківським фінансовим установам; позики органами влади.

За наявністю і характером забезпечення виділяють: забезпечені (ломбардні) позички; незабезпечені (бланкові) кредити.

За термінами використання позички підрозділяють на: термінові, безстрокові (до запитання), прострочені, відстрочені.

До строкових позичок, які використовуються в Україні відносяться: короткострокові позички — до 1 року; середньострокові — від 1 до 3 років; довгострокові — понад 3 роки.

До безстрокових відносяться позички, надані банком на невизначений термін, — так звані позички до запитання. Позичальник зобов'язаний погасити таку позичку на першу вимогу банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то кредит погашається на розсуд позичальника. Простроченими вважаються позички, по яких минули терміни повернення, встановлені в кредитному договорі між банком і позичальником, а позичкові кошти не повернуті останнім. Такі позички облікують на окремому позичковому рахунку. Відстрочені — це позички, по яких на прохання позичальника банком прийняте рішення про перенесення на пізніший час терміну повернення кредиту. Відстрочка погашення позички оформляється звичайно додатковою угодою до основного кредитного договору і супроводжується встановленням більш високої відсоткової ставки.

За методами надання розрізняються позички, надані: у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії (лімітом кредитування, кредити по необхідності); гарантовані кредити.

За характером і способом сплати відсотка виділяють позички з: фіксованою відсотковою ставкою; відсотковою ставкою, що "плаває"; сплатою відсотків в міру використання позичкових коштів (звичайні позички); сплатою відсотка одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

- По більшості банківських кредитів відсоток стягується через визначений час після їх видачі (як правило один раз на місяць). Це так звані звичайні кредити. На відміну від звичайних кредитів, надання дисконтного кредиту передбачає утримання кредитного відсотка (дисконту) при його видачі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит (покупка банком перекладних векселів у клієнтів-векселедержателів).

За числом кредиторів кредити комерційних банків поділяються на: надані одним банком, синдиковані (консорціальні) кредити та паралельні.

Синдиковані кредити видаються банківським консорціумом, у якому один із банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, укладає з ним кредитний договір і видає позичку. Паралельні кредити припускають участь у їх наданні декількох банків. Тут кредит одному позичальнику видають різні банки, але на одних погоджених умовах.

В Україні у 2003 р. (рис. 3.14.) відбувалася стійка тенденція до нарощування комерційними банками обсягів кредитування. Найбільше кредитів надавалося юридичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) — 79,8%, в порівнянні з 8,9% — фізичним особам.

Рис. 3.14. Структура заборгованості за кредитами, наданими комерційними банками на 1.01.2004 р.

1 — фізичним особам (8,9):

2— уряду (0,1);

3 — іншим банкам (12,1);

4 — суб'єктам підприємницької діяльності (78,9)

Основними суб'єктами кредитування комерційними банками протягом 2003 р. були господарства колективної форми власності, на які, як помітно з рис. 3.15 припадало 78,5% усіх кредитів. Обсяг кредитів, наданих господарствам приватної форми власності (включаючи фізичних осіб), становив — 9,6%; державним — 10,7%

За галузями економіки найбільше кредитів комерційні банки, направляли на розвиток торгівлі та громадського харчування (Й*8%), промисловості (27,2%). Незначна частка кредитів спрямовувалась на розвиток транспорту 3,1%, як свідчить рис. 3.16.

Рис. 3.15. Структура заборгованості за кредитами (за формами власності позичальників) на 01.10.2003 року 1 — колективна (78,5); 2 — державна (10,7); 3 — приватна (9,6); 4 — інші (1,2)

Рис. 3.16. Структура заборгованості за кредитами (за галузями економіки) на 1.10.2003 р. 1 — промисловість (27,2); 2 — торгівля та громадське харчування (37,8); З — інші (23,1); 4 — сільське господарство (11,9); 5 — транспорт (3, 1); 6 — будівництво (2,2)

Більшість українських комерційних банків з усіх зазначених вище видів кредитів надають лише деякі нетрадиційні види кредитів.*

споживчі;*

іпотечні;*

бланкові;*

чекові кредити.

Обмежені можливості кредитування в Україні, застосування лише деяких видів кредитів у порівнянні з практикою західних банків, обумовлені;*

незавершеністю реформування як економіки в цілому та ЇЇ фінансово-банківського сектору;*

нездатності державних структур істотно оживити виробництво;*

політичної нестабільності, що підсилюється протистоянням парламенту й уряду;*

введенням недосконалих податкових законів;*

зростанням негативного зовнішньоторговельного сальдо;*

посиленням залежності економіки і фінансів країни від закордонних, міжнародних кредиторів;*

низької інвестиційної привабливості національної економіки як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів;*

розбалансованістю ринку цінних державних паперів, валютного і гривневого ринків унаслідок непродуманої бюджетної і податкової політики;*

критичного падіння прибутковості ОВДЗ, що заклало негативну тенденцію до звуження ресурсної бази банків.

Найбільш розповсюдженими є кредити, пов'язані з покупкою товарів тривалого користування — споживчі кредити. У цій кредитній операції обслуговування позичальника здійснюється спільно банком і торговельною організацією. Для цього вони укладають між собою угоду про надання кредиту з розстрочкою покупцеві товару. Клієнт (покупець товару) вносить спочатку до 30% вартості товару. Під неоплачену частину товару банк надає клієнтові кредит і переводить кошти торговельній організації, залишаючи при цьому за собою суму первісного внеску клієнта в забезпечення кредиту. Після погашення позички клієнтом первісний внесок переводиться на рахунок торговельної фірми.

Застосовувався й інший варіант, при якому клієнт оплачує (до 40% вартості товару, а на неоплачену частину виписуються векселі з термінами, що відповідають наданій розстрочці на покупку товару. Банк враховує векселі і переказує гроші торговельній фірмі. Після закінчення терміну позичальник погашає векселі Й у такий спосіб погашає позичку. Забезпеченням кредиту є придбаний товар.

У багатьох комерційних банках України ставки по кредитах знаходяться в залежності від дисконтної ставки Національного банку чи від ставок по кредиту на Міжбанківській валютній біржі. Звичайно, в договорі обумовлюється можливість зміни відсоткової ставки за користування кредитом.

Умови кредитування дуже різні й в основному залежать від форм забезпечення кредиту, термінів, а також вартості кредитних ресурсів конкретного комерційного банку.

Розвиток і вдосконалювання діючої практики кредитування населення на споживчі цілі припускає поетапну розробку і реалізацію програми комплексного кредитно-розрахункового обслуговування населення (тобто подальшого розвитку кредитування клієнтів на поточні потреби). На першому етапі необхідно розширити безготівкові розрахунки через банк, зокрема, практику виплати заробітної плати. Варто зазначити необхідність того, щоб покупки населенням промислових і продовольчих товарів відбувалися безготівковим способом, що повинно передбачати можливість скористатися кредитом банку при недостатності власних обігових коштів у клієнта. Цьому повинно сприяти запровадженню пластикових карток як елементів електронних систем платежів і розрахунків.

Споживчі кредити надаються такими банками як Приватбанк, "Аваль", Ощадбанк, Укрінбанк та ін. за різними умовами:*

забезпечення депозитних коштів на рахунках комерційних банків. Для забезпечення приймаються кошти як на валютних, так і на гривневих депозитних рахунках. Термін дії кредитного договору не повинен перевищувати термін дії договору про депозитний внесок.*

гарантію підприємств, які знаходяться на розрахунково-касовому обслуговуванні комерційних банків. Юридична особа (клієнт банку) може виступити гарантом по споживчому кредиту в межах установленого фінансового ліміту. Фінансовий ліміт залежить від розміру залишків і періодичності рухів по рахунку підприємства, а також від розміру статутного фонду й основних засобів підприємства, співвідношення його дебіторської і кредиторської заборгованості.*

заставу нерухомого майна. При оформленні кредиту між позичальником і банком укладається договір застави забезпечення (засвідчується нотаріально). У заставу приймаються житлові (квартира, будинок і т. д.) і нежитлові приміщення (гараж, склад і т. д.). Банк робить попередній аналіз і оцінку пропонованої нерухомості. Залежно від виду, стану і місця розташування предмета застави застосовується різний відсоток дисконту. Як правило, заставна вартість майна перевищує суму кредиту в 2 рази.*

заставу особистого автотранспорту з обов'язковим його страхуванням. При оформленні кредиту між позичальником і банком укладається договір застави автотранспорту. У заставу приймається транспорт імпортного виробництва не старіший 5-ти років із пробігом не більше 150 000 км, автотранспорт вітчизняного виробництва не старіший 2-х років із пробігом до 50 000 км. Клієнт в обов'язковому порядку оформляє страховий поліс на користь банку.*

договори — поруки не менше двох фізичних осіб. Як забезпечення приймається порука двох фізичних осіб, фінансовий і соціальний стан яких відповідають вимогам банку. При аналізі стану позичальника банк ураховує ряд параметрів, серед яких — заробітна плата, володіння нерухомістю чи автотранспортом, комунікабельність, відкритість, родинний стан, освіта, займана посада, стаж роботи. При такому виді кредиту поручителі