ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ В БАНКАХ

План

1. Характеристика платіжного обігу

2. Банківське обслуговування готівкового обігу

3. Безготівкові розрахунки: суть, значення, класифікація та принципи організації

4. Характеристика міжбанківських розрахунків

5. Система електронних банківських послуг населенню

Характеристика платіжного обігу

Гроші — один із чинників, що регулює економіку. Коли їх недостатньо — господарський механізм дає збої. Але й надто великий обсяг грошей в обігу не сприяє економічному розвитку. Отже, держава повинна слідкувати за тим, щоб функціонування грошей у країні здійснювалось у прямій залежності від економічного зростання.

В умовах товарно-грошових відносин у процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, задоволення різного роду зобов'язань у грошовій формі, а також при розподілі та перерозподілі грошових ресурсів виникають різного роду розрахунки і платежі.

Грошовий обіг — сукупність грошових розрахунків незалежно від способу та форми їх здійснення.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує.

Процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у процесі суспільного відтворення формує вартісну структуру грошового обігу, яка виражається через формулу кругообігу капіталу (грошових ресурсів):

Через авансування грошей на придбання засобів виробництва й оплату робочої сили гроші спрямовують у сферу виробництва і забезпечують виробництво ВВП. Через оплату виготовленої продукції та різного роду послуг гроші обслуговують реалізацію національного доходу і вивільненого суспільного капіталу в грошовій формі. У процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг забезпечується розподіл вартості національного продукту між власниками факторів виробництва та державою через сплату належних їй податків. Таким чином, у всіх економічних суб'єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони здійснюють виробниче та особисте споживання, тим самим забезпечуючи новий цикл суспільного відтворення.

Грошовий обіг потрібно розрізняти на макро- і мікрорівні економіки.

На мікрорівні грошовий обіг обслуговує кругообіг індивідуального капіталу. При цьому гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому разі гроші є капіталом, який забезпечує одержання відповідної норми прибутку.

На відміну від грошей на мікрорівні їх маса на макрорівні не виступає частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу всього суспільства, так як це робить капітал окремого індивіда.

Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні ВВП.

Їх можна об'єднати в такі групи:

1) фірми — суб'єкти, що забезпечують створення та реалізацію ВВП;

2) домашні (сімейні) господарства — це суб'єкти, які забезпечують виробництво ВВП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва) і є його кінцевими споживачами;

3) держава та інші державні структури — суб'єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл створеного ВВП та національного доходу (НД) і здійснюють вплив на його споживання;

4) фінансові посередники — суб'єкти грошового ринку, які спрямовують грошові кошти від їх власників до позичальників.

Взаємовідносини між суб'єктами грошового обігу здійснюються через ринки:

1) продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт;

2) ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси;

3) фінансовий, де реалізуються вільні грошові кошти;

4) світовий, через який здійснюється взаємозв'язок економічних суб'єктів різних держав.

Усі суб'єкти грошового обігу на певних підставах повинні одержувати грошові доходи, які витрачають або зберігають і цим самим впливають на економічний процес.

Грошовий обіг як безперервний процес переміщення грошей у функціях засобів обігу і платежу може здійснюватись між такими його суб'єктами:—

окремими підприємствами та організаціями;—

підприємствами, організаціями та населенням;—

окремими фізичними особами;—

підприємствами, організаціями та банками;—

банками та населенням;—

окремими банками;—

банками і небанківськими фінансово-кредитними установами;—

окремими фінансово-кредитними установами тощо.

Основну частину грошового обігу становить платіжний обіг, у якому гроші функціонують як засіб платежу, використовують для погашення боргових зобов'язань. Він здійснюється як у готівковій, так і у безготівковій формах. У сфері готівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді готівкових грошових знаків.

У розвинених країнах готівка становить незначну частину грошової маси: б—7 %. У нашій країні готівковий обіг займає ще досить значну питому вагу грошового обігу (більше 30%).

Весь безготівковий обіг є платіжним, тому що є певний проміжок часу між одержанням товарів та їх оплатою.

Безготівковий грошовий обіг — рух грошових коштів без використання готівкових грошей шляхом списання сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог.

Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків в Україні визначені в Інструкції № 22 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", що затверджена Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р.

Обидва види грошей — складові платіжного обігу. Для банків ці дві форми грошей мають велике значення. У щоденних операціях беруть участь готівкові гроші: при виплатах і внесенні сум, при обмінних операціях з іноземною валютою тощо. Готівкові гроші вимагають витрат, пов'язаних із придбанням, транспортуванням, охороною, зберіганням грошей.

Переваги безготівкового обігу над готівковим: прискорюється обіг грошових коштів господарських суб'єктів; значно скорочуються витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери.

Безготівковий платіжний обіг і обіг готівки становлять єдиний грошовий обіг країни, в якому функціонують єдині гроші одного найменування. Тобто, гроші, які використовують у готівкових та безготівкових формах, єдині за своєю суттю і виражають одні й ті самі економічні відносини, що виникають у процесі суспільного відтворення. Між ними немає границь, тобто готівкові гроші, залежно від характеру господарської операції, можуть бути використані як безготівкові, а безготівкові — як готівкові.

При зарахуванні готівкових грошей на рахунок вони стають безготівковими коштами. Кошти, які є на рахунках, можна в будь-який момент обміняти на готівку.

Банківське обслуговування готівкового обігу

Важливим напрямом діяльності банків є касові операції. Вони полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнтів. Особливо важливим і відповідальним для банку є своєчасне і повне задоволення вимог клієнтів на видачу готівки. Від цього залежить довіра клієнтів до банку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, своєчасно виконувати свої зобов'язання з оплати праці та інших платежів, що здійснюються готівкою.

Касові операції мають велике значення для самих банків, для їх клієнтів і для банківської системи загалом. Так, приймаючи готівку від клієнтів — юридичних та фізичних осіб, банки збільшують свої резерви, за рахунок чого розширюють активні операції та забезпечують зростання своїх доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка поповнює їхні доходи. В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чимало додаткових послуг (з інкасації, самообслуговування тощо), які також дають додаткові доходи.

Клієнти банків через касові операції надають своїм грошовим коштам депозитну форму, що сприяє їх кращому збереженню та використанню, одержанню додаткових доходів за рахунок депозитних процентів.

Банківська система, регулюючи касові операції, залучає готівку у внутрішньобанківський обіг. Завдяки цьому вона збільшує свої резерви та скорочує витрати на готівковий обіг, поліпшує структуру грошової маси, підвищує урегульованість і прозорість грошового обігу, обмежує використання грошей для обслуговування тіньових доходів.

Касове обслуговування клієнтів банки здійснюють через спеціальний підрозділ —операційну касу, в складі якої можуть створюватися кілька окремих кас: прибуткова,видаткова, вечірня каси, каса перерахунку. Крім цього, обов'язково створюють сховище для зберігання грошей.

Для здійснення касових операцій установи банків організовують, насамперед,прибуткові каси, які здійснюють приймання готівки від клієнтів, та видаткові каси, які здійснюють видачу готівки. У банках із невеликими обсягами касових операцій можуть організовувати об'єднані прибутково-видаткові каси. Якщо установа банку здійснює інкасацію виручки клієнтів інкасаторською службою, то вона може створити, крім прибуткової каси, ще й касу перерахунку, в якій перераховується вміст інкасаторських сумок. Банки можуть організовувати також вечірні каси для приймання від клієнтів виручки, яка надходить після закінчення операційного дня банку. Вечірні каси не здійснюють видаткові операції.

Банківські касові операції базуються на організаційних заходах, пов'язаних із регулюванням готівкового обігу. Це передусім:

1) складання прогнозних розрахунків касових обігів;

2) організація контролю за виконанням прогнозних показників з надходжень і видач готівки;

3) розроблення календаря видач готівки за днями місяця і за окремими клієнтами;

4) установлення для кожного клієнта ліміту залишку готівки в касі;

5) визначення строків та порядку інкасації виручки для організацій торгівлі та сфери послуг тощо.

Згідно з цими заходами кожний клієнт банку для одержання касових послуг повинен попередньо:—

розробити та подати банку прогнозний розрахунок своїх касових обігів на квартал (якщо банк складає свій прогноз касових обігів);—

повідомити банк про визначений день одержання готівки на виплату заробітної плати та інші платежі;—

подати банку розрахунок ліміту й одержати встановлений йому ліміт залишку готівки в касі;—

подати прізвище особи, відповідальної за одержання і доставку готівки з банку, та спосіб її транспортування.

Юридичні особи та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банках, згідно з чинним законодавством, повинні здавати одержану готівку, не витрачену в той самий день на поточні потреби, в установи банків для зарахування на їхні рахунки. У себе вони мають право тримати готівку тільки в межах ліміту каси, встановленого відповідними установами банків. Підприємства можуть витрачати частину готівкової виручки на поточні платежі.

Ліміт каси встановлюється