1) режим роботи підприємства;

2) його віддаленість від банку;

3) розмір касових обігів;

4) порядок здавання виручки в банк тощо.

Підприємствам, які мають постійну готівкову виручку зі щоденним здаванням її в банк, ліміт каси встановлюється на рівні, що забезпечить йому нормальну роботу на початку наступного робочого дня. Усім іншим підприємствам ліміт каси може встановлюватися на рівні середньоденного надходження виручки або середньоденного витрачання виручки за три попередні місяці. Селянські (фермерські) господарства самостійно визначають ліміт каси, повідомляють його обслуговуючим установам банків. Якщо підприємство має кілька рахунків у різних банках, то ліміт каси встановлюється за місцезнаходженням основного рахунку.

Ліміти каси не встановлюються індивідуальним підприємцям.

Наявна у підприємства готівка понад ліміт каси може бути здана в установу банку, в якій відкрито основний чи додатковий поточний рахунок:—

через прибуткову денну чи вечірню каси;—

через інкасаторів НБУ чи комерційного банку;—

через підприємство зв'язку, якщо установа банку розташована в іншому населеному пункті.

Приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами:— 

заявою на переказ готівки — від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб — на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб — на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку;— 

рахунками на сплату платежів — від фізичних осіб на користь юридичних осіб;— 

прибутковим касовим ордером — від працівників банку за внутрішньобанківськими операціями;— 

документами, установленими відповідною платіжною системою, від фізичних і юридичних осіб — для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.

Приймання готівки іноземної валюти від клієнтів здійснюється за такими прибутковими касовими документами:— 

заявою на переказ готівки — від юридичних осіб — резидентів та представництв-нерезидентів для зарахування на власні поточні рахунки; від уповноваженого представника нерезидента — суб'єкта підприємницької діяльності для зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком резиденту — суб'єкту підприємницької діяльності; від фізичних осіб — на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказ без відкриття рахунку;— 

прибутковим касовим ордером — від працівників уповноваженого банку за внутрішньобанківськими операціями;— 

документами, установленими відповідною платіжною системою, від фізичних осіб— на відправлення переказу, який приймається в готівковій формі.

З каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами:— 

грошовими чеками — юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям;— 

заявою на видачу готівки — фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам — з переказу без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу);— 

документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, — фізичним і юридичним особам (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу);— 

видатковим касовим ордером — працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями.

Для одержання грошової чекової книжки клієнт заповнює заяву про видачу чекової книжки в одному примірнику, на якій після відповідної перевірки проставляється дозвільний напис уповноваженого працівника банку.

До видачі клієнту грошової чекової книжки на кожному чеку працівник банку заповнює реквізити (найменування банку, код банку, номер його поточного рахунку, найменування юридичної особи), реєструються номери кожного чеку в картках зразків підписів клієнта.

Видачу готівки іноземної валюти здійснюють за такими видатковими документами:— 

заявою на видачу готівки — юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам — з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо;— 

видатковим касовим ордером — працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями;— 

документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, фізичними особами.

Решта готівки упаковують в установленому порядку, оприбутковують до операційної каси банку, передають до сховища чи видаткової каси та зараховують на відповідні рахунки клієнтів. Якщо гроші були прийняті вечірньою касою, то на рахунки клієнтів вони будуть зараховані наступного робочого дня. Виявлені фальшиві банкноти і монети клієнту не повертаються, а передаються правоохоронним органам. На їх суму представнику клієнта видається довідка про вилучення фальшивих грошей.

Якщо торговельні та інші організації одержують готівкову виручку регулярно і на значні суми, то здавати їх в установи банків доцільно через спеціалізовану службу інкасації та перевезення цінностей. Ця служба видає кожному клієнту достатню кількість спеціальних сумок, в які їх касири поміщають готівкову виручку та довідку про суму вкладених грошей.

Доставлені інкасаторами сумки з готівкою передають спочатку до прибуткових кас банків, де перевіряють їх цілість, правильність пломбування, правильність заповнення супроводжувальних документів і відповідність фактичної кількості сумок указаній у цих документах. Якщо зауважень з цих питань немає, сумки з готівкою передають у каси перерахунку, де їх розкривають і перераховують поаркушно вміст кожної сумки.

Усю інкасовану готівку оприбутковують за обіговою касою, зараховують на рахунок клієнтів і передають до сховища чи видаткової каси.

Важливим моментом приймання готівки касами банків є експертиза банкнот і монет та їх оброблення.

Метою експертизи є визначення справжності банкнот, їх платіжності та ступеня зносу. Експертиза на справжність банкнот здійснюється з допомогою спеціальних приладів, що дають змогу виявити особливі ознаки справжніх та фальшивих грошей. Умінню здійснювати таку експертизу касири періодично навчаються за спеціальними програмами.

Якщо банкнота визнана справжньою і має певний знос та незначні пошкодження, проте від неї залишилося не менше ѕ початкового розміру і видимі водяний знак, номінал, літери серії та номер, вона вважається платіжною і залишається в обігу. Банкнота з істотнішими пошкодженнями вважається неплатіжною і має вилучатися з обігу. Неплатіжні банкноти підприємства не повинні приймати при здійсненні платежів, а банки приймають їх для обміну на платіжні за таких умов:—

якщо не виникає сумніву в їхній справжності;—

якщо видимий номінал банкноти;—

якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обміну, тобто вона не становить половини і більше загального розміру банкноти.

Метою оброблення готівки є формування банкнот у стандартну упаковку з єдиним для всіх банків оформленням, на якій зазначають назву банку, хто персонально формував упаковку, номінал та кількість банкнот, суму, дату. Банкноти одного номіналу формують в одну упаковку по 100 штук, яку називають корінцем. 10 корінців одного номіналу формують в упаковку, яку називають пачкою. Сформовані пачки обв'язують шпагатом і пломбують.

Установи банків видають готівку через свої видаткові каси протягом операційного дня.

Представники клієнтів для одержання готівки подають вказані видаткові документи (чеки, ордери) операційному працівникові каси для перевірки. Операційний працівник мусить також перевірити, чи є на рахунку у клієнта необхідна сума коштів.

Одержані видаткові документи касир ще раз перевіряє, передусім — достовірність підпису особи, що дозволила видачу грошей, наявність даних про пред'явлення паспорта та підпису про отримання грошей представником клієнта — одержувача готівки.

Якщо під час перевірки видаткових документів операційним працівником чи касиром будуть виявлені порушення чинних правил їх оформлення, вони повертаються без виконання. Якщо представник клієнта, перераховуючи в приміщенні банку одержану готівку, виявить недостачу, то вона покривається з каси банку і пред'являється претензія на цю суму установі банку, касир якої сформував відповідну пачку та корінець. Надлишок виданої суми повертається до каси банку.

Операції з приймання та видачі готівки можуть здійснюватися також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківських автоматів.

Банкомат — це пристрій для автоматизованого касового самообслуговування клієнтів.

Сучасні банкомати можуть виконувати такі операції:—

інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;—

видавати готівку з рахунків;—

приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів;—

приймати готівку для погашення позичок;—

приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо.

Надання банкоматами вказаних послуг здійснюється за допомогою пла-стикових ідентифікаційних карток та PIN-кодів клієнтів. Після кожної операції банкомат видає клієнту квитанцію з повною її характеристикою (сума, час, порядковий номер, вид операції, назва банку тощо).

Уклавши договір з клієнтом, банк видає йому за невелику плату пласти-кову картку та PIN-код, повідомляє мережу розміщення банкоматів, якими він може користуватися, та режим їх роботи.

Використання банкоматів у касовому обслуговуванні пов'язане з підвищеним ризиком, особливо якщо вони розміщені поза приміщенням банку. Тому банкомати настроюють так, щоб посилити безпеку здійснюваних операцій. Якщо клієнт не може "ввійти" в банкомат за певну кількість спроб (наприклад, дві) чи "спілкується" з ним довше встановленого часу (наприклад, 2,5 хв.), банкомат конфіскує пластикову картку.

Безготівкові розрахунки: суть, значення, класифікація та принципи організації

Безготівкові розрахунки — розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу (рис. 11.1):

Рис. 11.1. Ознаки класифікації безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки за складом учасників поділяють на міжгосподарські таміжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

За об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, безготівкові розрахунки поділяють на дві групи:

1) розрахунки за товарними операціями — платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги та виконані роботи;

2) розрахунки за нетоварними операціями — сплата