З переходом до товарно-капіталістичного виробництва відбулося чітке розмежування виробничих і особистих потреб у запозиченні коштів. Підтримання і розвиток виробництва стали широкомасштабною сферою застосування запозичених коштів і стимулювали масове формування вільних коштів.

Зв'язок кредиту з іншими економічними категоріями

Кредит як форма економічних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями — грошима, фінансами, торгівлею, капіталом тощо, а саме:—

вони всі є вартісними категоріями;—

гроші як засіб платежу з'явилися на ґрунті кредитних відносин;—

кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі;—

завдяки розвитку кредиту гроші набувають статусу капіталу, що тісно переплітаються між собою функціонально (рис. 1.2).

Особливо тісно пов'язаний кредит із грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин.

Водночас кредит — це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення (табл. 1.1).

Рис. 1.2. Зв'язок кредиту з іншими економічними категоріями

Таблиця 1.1. Відмінності кредиту від інших економічних категорій

Ознака | Назва економічної категорії

Гроші | Кредит

Суб'єкти економічних відносин | Продавець і покупець | Кредитор і позичальник

Характер руху вартості | Зустрічне, еквівалентне переміщення двох різних форм вартості товарної та грошової | Задовольнити потреби в додаткових коштах одних суб'єктів та сприяти вигідному розміщенню вільних коштів — для інших

Сфера використання | Обслуговують реалізацію ВВП (крім бартеру) | Обслуговує рух частини ВВП у процесі відтворення

Призначення в процесі

суспільного

відтворення | Забезпечити реалізацію споживчої вартості та довести її до споживача | Задовольнити потребу споживача у додаткових коштах одних суб'єктів та сприяти вигідному розміщенню вільних коштів — для інших

Власник вартості | Право власності на гроші переходить від платника до одержувача | Власником завжди залишається кредитор

Фінанси | Кредит

Механізм формування | Формується в процесі розподілу ВВП | Формується в процесі перерозподілу ВВП

Характер руху вартості | Пов'язаний зі зміною власності, не є зворотним і платним | Вартість передається на умовах строковості, поверненості та платності

Від грошей (як грошей) кредит відрізняється такими рисами:—

у них різний склад суб'єктів — носіїв, відповідно, грошових і кредитних відносин: у першому випадку ними є продавець та покупець, у другому — кредитор і позичальник, які можуть не збігатися;—

у них різний характер руху вартості: в суто грошових відносинах має місце зустрічне, еквівалентне переміщення двох різних форм вартості — товарної і грошової, а в кредитних відносинах — нееквівалентне переміщення вартості в грошовій або товарній формі;—

у них різне суспільне призначення в процесі відтворення. Гроші призначені забезпечити реалізацію споживчої вартості та довести її до кінцевого споживача. Вони також є засобом накопичення реалізованої вартості. Кредит призначений задовольняти тимчасові потреби в додаткових коштах одних економічних суб'єктів та сприяти вигідному розміщенню вільних коштів — для других. Навіть якщо кредит здійснюється в грошовій формі, таке його іманентне призначення від цього не змінюється. І навпаки, якщо кредит (замість грошей) забезпечує доведення виробленої вартості до кінцевого споживача (продаж товару з відстрочкою платежу), він не замінює грошей у реалізації цієї вартості: коли настає строк погашення кредиту, тільки гроші можуть забезпечити еквівалентний платіж за товар, хоч виступає він у формі погашення боргу;—

кредит за сферою використання є більш "вузькою" категорією, ніж гроші. Гроші обслуговують реалізацію всього ВВП (крім бартеру), розподіл і перерозподіл його вартості, а кредит обслуговує рух тільки частини ВВП у процесі відтворення. Тому учасниками грошових відносин є усі юридичні та фізичні особи суспільства, а кредитних відносин — тільки певна їх частина;—

рух грошей від одного економічного суб'єкта до іншого (у не кредитних відносинах) завжди супроводжується зміною власника відповідної вартості, представленої грошима: право власності на гроші переходить від платника до одержувача. При кредитному переміщенні вартості її власником завжди залишається кредитор. Навіть продаючи товари у кредит, продавець зберігає за собою право власності на них, яке підтверджується поверненням вартості при погашенні боргу покупцем.

Отже, кредит і гроші — це дві самостійні економічні категорії, кожна з яких має своє специфічне призначення, сферу використання та характер руху вартості.

Істотні відмінності є між кредитом і фінансами. На відміну від кредиту, фінанси формуються в процесі розподілу вартості, тоді як кредит — у процесі перерозподілу. Рух вартості у фінансових відносинах, пов'язаний зі зміною власності, не є зворотним і платним, визначається переважно неринковими, адміністративно-вольовими чинниками. Фінанси та кредит функціонують переважно паралельно, на відокремлених економічних сегментах, доповнюючи, а не підміняючи, один одного. І навіть у тих випадках, коли фінанси та кредит використовуються на одному й тому самому економічному сегменті, вони не знеособлюються, а зберігають свою видову специфіку.

Наприклад, при виконанні державного бюджету можуть використовуватися як суто фінансові відносини (податки та бюджетне фінансування), так і кредитні (державні позики). Проте, якщо фінансові відносини після закінчення бюджетного року в основному завершуються, то кредитні відносини будуть продовжуватися доти, доки держава не погасить усю суму державного боргу, пов'язаного з формуванням конкретного бюджету.

Істотно відрізняється кредит і від торгівлі, насамперед, нееквівалентним рухом вартості при кредитуванні. У торгівлі рух вартості здійснюється на еквівалентних засадах. Разом із тим кредит і торгівля теж тісно переплітаються: торгівля все частіше здійснюється в кредит, а кредит організовується на засадах торгівлі борговими зобов'язаннями.

Теоретичні концепції кредиту та їх розвиток

Із розвитком кредитних відносин та підвищенням їх ролі в житті суспільства кредит усе більше привертав до себе увагу науковців. Спочатку економічна думка зосереджувалася переважно на понятті кредиту, пізнанні його сутності. Лише з XVIII ст. розпочалися дослідження механізму зв'язків кредиту з суспільним виробництвом, що відкривало шлях для формування суто наукової теорії кредиту. Нині економічна наука визнає дві провідні теорії кредиту: натуралістичну та капіталотворчу.

1. Натуралістична теорія кредиту в загальних рисах зводиться до таких положень:—

об'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у натурально-речовій формі;—

кредит – це форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає у перерозподілі цих благ у суспільстві;—

позичковий капітал є реальним капіталом, тобто капіталом у речовій формі;—

банки є лише посередниками в кредиті, спочатку акумулюючи вільні кошти* а потім розміщуючи їх у позичку;—

пасивні операції банків є первинними порівняно з активними.

Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були класики політичної економії А. Сміт, Д. Рікардо, А. Тюрго, Дж. Мілль.

А. Сміт і Д. Рікардо вважали, що об'єктом кредиту є не грошовий капітал, а капітал у його речовій формі. Гроші, які позичаються, — це лише технічний засіб перенесення реального капіталу від одного економічного агента до іншого для використання фактично наявного капіталу; кредит не створює капітал, він тільки визначає, як цей капітал буде застосований.

На думку А. Сміта, банківські операції можуть сприяти розвитку виробничої діяльності в суспільстві не збільшенням капіталу, а його перетворенням на активний і продуктивний капітал, чого не було б за відсутності банків.

Погляди на кредит класиків політекономії розвивали і такі відомі економісти, як К. Маркс, Ж. Сей, А. Вагнер, А. Маршалл та ін.

Натуралістичний підхід до трактування сутності й ролі кредиту мав не тільки теоретичне значення, а й помітно впливав на банківську та грошову політику тієї доби. Це стосується, зокрема, так званої грошової школи, представники якої об'єдналися навколо акта Р. Піля (1844), котрий обмежував випуск банкнот в Англії вузькими рамками золотого забезпечення. Якщо позичковий капітал — це лише дзеркальне відображення реального капіталу, то випуск банкнот має обмежуватися їх повним золотим забезпеченням.

Заслугою натуралістичної теорії було те, що її представники не просто визнавали зв'язок кредиту з процесами виробництва, а виходили з первинності виробництва та вторинності кредиту; вони переконливо доводили, що кредит сам по собі не може створювати реального капіталу, що останній виникає тільки в процесі виробництва. З цих позицій прихильники натуралістичної теорії трактували процент як частину прибутку, створеного в процесі виробництва, визнавали залежність норми процента від норми прибутку. Усе це було кроком уперед у вивченні кредиту, сприяло розкриттю утопічності концепцій щодо його "чудодійної" сили у створенні капіталу, в розвитку суспільного виробництва.

Проте натуралістичний підхід мав і суттєві недоліки, зумовлені тим, що класики не змогли до кінця з'ясувати різницю між позичковим і реальним капіталом. Нагромадження позичкового капіталу вони розглядали