ІІІ. Надання нічних сейфів клієнтам.

Останнім часом у банківській практиці широкого розповсюдження набуває лізинг. Термін "лізинг" запозичений з англійської "lease", що означає найм будь-якого виду, а поняття "лізинг" ("leasing") — найм рухомих речей.

Лізингові операції можна класифікувати за різними ознаками. Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, окремі види і форми лізингових угод встановлюються законом і можуть класифікуватись за такими ознаками:

1. Залежно від джерел придбання предмета лізингу:—

прямий — коли лізингодавець купує майно у виробника і передає його в оренду;—

зворотний — власник продає майно лізингодавцю, а потім бере його в оренду.

2. Залежно від предмета лізингу:—

лізинг рухомого майна;—

лізинг нерухомого майна.

3. Залежно від обслуговування:—

лізинг з обслуговуванням (надання лізингових послуг поєднується з наданням певних послуг, пов'язаних з утриманням і технічним обслуговуванням об'єкта лізингу);—

пакетний лізинг — система надання в оренду предмета лізингу (наприклад, будинок, магазин продають у кредит, а обладнання — за лізинговою угодою).

4. Залежно від ступеня окупності майна:—

лізинг з повною окупністю, коли протягом строку дії одного договору здійснюється повна виплата лізингодавцю вартості отриманого майна;—

лізинг з неповною окупністю, коли протягом дії одного договору окупається тільки частина вартості орендованого майна.

5. Залежно від умов амортизації:—

лізинг з повною амортизацією і, відповідно, з повною виплатою вартості об'єкта лізингу;—

лізинг з неповною амортизацією, а, значить, з частковою виплатою вартості.

Виходячи з наведених вище двох ознак класифікації (за ступенем окупності об'єкта лізингу й умов його амортизації), які пов'язані між собою, розрізняють фінансовий та оперативний лізинг:—

оперативний — лізинг з неповною окупністю;—

фінансовий — лізинг з повною окупністю.

Особливостями оперативного лізингу є:—

орендодавець не планує покрити всі свої витрати за рахунок надходжень від орендаря;—

строки зносу є більшими за строки угоди лізингу (тобто строк угоди не перевищує строк амортизації);—

ризик втрати, псування майна лежить в основному на лізингодавцеві;—

із закінченням встановленого строку майно, зазвичай, повертається лізингодавцю;—

сам об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця та обліковується у нього на балансі.

Оперативний лізинг може бути двох видів:

1) рейтинг — короткостроковий лізинг (від 1 дня до 1 року, без права наступного придбання лізингоодержувачем об'єкта лізингу);

2) хайринг — надання об'єкта лізингу на строк понад 1 рік без права викупу лізингоодержувачем об'єкта лізингу.

Оперативний лізинг допускає багаторазове надання об'єкта лізингу в оренду.

Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень і здатні забезпечити лізингодавцю прибуток.

Характерні особливості цього виду лізингу:—

вибір об'єкта лізингу здійснює лізингоодержувач;—

лізингоодержувач має право використовувати об'єкт лізингу протягом усього строку угоди;—

строк фінансового лізингу, як правило, не менше за строк повної амортизації об'єкта лізингу;—

витрати на утримання об'єкта лізингу несе лізингоодержувач;—

існує можливість викупу об'єкта лізингу після закінчення строку угоди.

У Законі України "Про фінансовий лізинг" (ст. 1) подано таке визначення: фінансовий лізинг — це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника), відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У лізинговій угоді беруть участь три сторони (рис. 10.1):— 

постачальник — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в подальшому буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;— 

лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавцями можуть бути спеціальні лізингові компанії або банки;— 

лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

Предметом лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних засобів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи.

Строк лізингу визначається сторонами договору і може залежати від строку служби устаткування, його фізичного та морального зносу, динаміки інфляційних процесів, рівня процентних ставок.

Лізингові платежі сплачують у порядку, встановленому законом, вони можуть включати:—

суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;—

платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;—

компенсацію процентів за кредитом;—

інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Рис. 10.1. Суб'єкти лізингу

В економічній літературі трапляється ще класифікація банківських послуг з виділенням таких їх груп: ліцензовані, неліцензовані, чисті, сурогатні, комісійні, гонорарні, спредові,балансові, позабалансові та ін.

До ліцензованих банківських послуг належать такі, надання яких потребує ліцензії Національного банку України. Такими послугами є касове обслуговування клієнтів, інкасація та перевезення грошових цінностей, ведення рахунків клієнтів, залучення депозитів юридичних і фізичних осіб тощо.

Чистими вважають послуги, що не несуть будь-якого ризику для активів банку, крім ризику операційних помилок. Це, зокрема, здійснення розрахунків за власні кошти клієнтів, інкасові послуги, інкасація готівки тощо.

Сурогатними називають послуги, кінцевий результат від здійснення яких може вплинути на активи банку. Наприклад, гарантії, непокриті чеки, аваль і акцепт векселів, підтверджені акредитиви тощо.

До комісійних належать послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії, а сам не сплачує ніяких комісій при їх наданні — це збереження цінностей у власному депозитарії, ведення реєстрів власників цінних паперів, емітованих клієнтами за їх дорученням тощо.

Гонорарними називають послуги, за надання яких банк одержує від клієнтів обумовлену наперед плату. Це лізинг, трастові, консультативні та інші подібні послуги.

До спредових належать послуги, чисті доходи від яких формуються як різниця між комісією, одержаною від клієнта, та комісією, сплаченою при організації конкретної послуги. Наприклад, видача готівки клієнтам за рахунок купленої в інших банках або в установі НБУ.

До балансових належать послуги, що обліковуються на балансових рахунках, — це кредитні, інвестиційні, валютні тощо. Водночас ці послуги можуть бути активними та пасивними.

До позабалансових відносять послуги, що не обліковуються на балансових рахунках (гарантії, поручительства, консультації тощо).

З розвитком телекомунікацій та технологій активно розвивається така послуга, як Інтернет-банкінг, що призначена для здійснення документообігу між банком і його клієнтами в електронному вигляді у будь-який час доби, з будь-якої точки земної кулі.

Нині розвиток нових видів банківських послуг пов'язаний з освоєнням ринку електронної комерції.

Список рекомендованої літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІП (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. №679 — XIV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 238.

3. Адамик В. її. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 278 с.

4. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 814 с.

5. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. — 2-ге вид., вип. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с.

6. Вовчак О. Д., Скаско О. /., Стасів А. М. Банківський нагляд: Навч. посіб. — Л.: Новий світ-2000, 2006. — 480 с

7. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Академія, 2000. — Т. 1. — 864 с.

8. Енциклопедія банківської справи України / Редкол.: В. С. Стельмах (голова) та ін. — К.: Молодь; Ін. Юре, 2001. — 680 с.

9. Епіфанов А. О.. Маслак Н. Г., Сало 1. В. Операції комерційних банків: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2007. — 528 с.

10. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Л.: ЛБІ НБУ, 2001. — 516 с.

11. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф. Ф. Бутинця. — К.: Кондор, 2004. — 461 с.

12. Реверчук С. К. Банківське виробництво в Україні і світі: послуги і продукти // Діловий вісник. — № 9. — 2005. — С. 24—25.

13. Снігурська Л. П. Банківські операції 1 послуги: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2006. — 456 с.

14. Тиркало Р. Ш., Щибоволок 3.1. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії. Експрес-діагностика, рейтинг: Навч. посіб. — К.: Слобожанщина, 1999. — 236 с.