D - (S * Т * Р)/(100х 365),

де S — загальна сума вексельного зобов'язання;

Т — термін вексельного зобов'язання, при розрахунку терміну вексельного зобов'язання перший і останній день цього терміну прийнято вважати за один день;

Р— дохід за банківським векселем за домовленістю, але не більше максимально встановленого керівництвом банку. Покупка банківських векселів фіксується договором купівлі-продажу банківських векселів. Вексель оформляється в день надходження визначеної договором суми на рахунок установи банку,

Рис. 3.17. Обіг банківських векселів

1 — прийняття рішення про емісію банком векселів; 2 — визначення суни відсоткових ставок і строків погашення векселів, що емітуються; 3 — укладання договорів про виготовлення вексельних бланків; 4 — виготовлення бланків векселів; 5 — укладання договору купівлі-продажу векселя; 6 — перерахування суми в оплату векселя; 7 — оформлення банківського векселя; 8 — оплата державного мита за використання вексельних бланків; 9 — постачання продукції (послуг); 10 — індосамент векселя; 11 — надання кредиту; 12 — заставний індосамент векселя; 13 — погашення кредиту; 14 — зворотний індосамент векселя; 15— укладання договору про інкасування векселя; 16 — інкасовий індосамент векселя; 17 — підписання акта, пред'явлення векселя до платежу; 18— погашення векселя і відсотків по ньому, якщо вони передбачалися; 19 — перерахування коштів для погашення векселя; 20 — повернення векселя з поміткою "(Погашено"

якщо ця сума надійшла до закінчення операційного дня в банку, в іншому випадку — наступного робочого дня. Випуск банківського векселя спричиняє необхідність сплати держмита в розмірі й у терміни, визначені чинним законодавством, відповідає за своєчасність і повноту оплаченого мита відділ цінних паперів установи банку, який випустив вексель.

Банківський вексель є цінним папером, що вільно обертається, і спочатку з'являється як об'єкт інвестування (інструмент кредитування), може використовуватися останнім векселедержателем як об'єкт купівлі-продажу, платіжний засіб чи предмет застави. Передача банківських векселів здійснюється на підставі індосаменту — напису, що свідчить про волю векселедержателя (індосанта) щодо передачі векселя у власність іншій особі (індосату) при продажу, розрахунку, для забезпечення зобов'язань (застави) або для виконання доручення інкасо. Індосамент повинен бути повним і безперечним, частковий індосамент недійсний. Передача банківського векселя фізичній особі заборонена. Векселедавець не несе відповідальності за дієздатність проміжних індосантів і при погашенні, обліку, достроковому погашенні та заставі банківського векселя перевіряє правомірність тільки останнього векселедержателя.

Векселедавець — банк не може бути примушений прийняти суму в оплату векселя до настання платежу по ньому. Установи банку можуть здійснювати операції по обліку (обліковий кредит) чи достроковому погашенню банківських векселів, а також видавати кредити клієнтам під заставу цих векселів.

Після підписання кредитного договору та договору застави здійснюється емісія векселів номіналом, еквівалентним сумі наданого кредиту. У векселях визначається безумовне зобов'язання банку-емітента сплатити визначену суму векселедержателю або за його наказом іншій особі. Реєстр векселів с невід'ємною частиною кредитного договору. Позичальник зобов'язується сплатити банкові вартість послуг оформлення векселів, включаючи сплату державного мита.

Строк погашення векселів може бути меншим або більшим від терміну користування кредитом. Найбільш прийнятне (як для банку, так і для позичальника) використання векселя зі строком погашення після погашення кредиту, оскільки такий підхід дає змогу банкові застосувати нижчі відсоткові ставки порівняно зі звичайним кредитуванням.

Відповідно до діючого законодавства України комерційні банки можуть здійснювати діяльність по веденню реєстрів власників іменних цінних паперів, випущених у документарній формі на підставі дозволу, виданого Державною Комісією з цінних паперів і фондового ринку.

За законодавством України Національна депозитарна система складається з двох рівнів.

Нижній рівень — це реєстратори власників іменних цінних паперів і зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів.

Верхній рівень — це Національний депозитарій України (створений у 1999 р.) і депозитарії, які ведуть рахунки для зберігачів і здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, як свідчить дослідження, здійснює Національний банк України.

Комерційний банк, у якого є дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, має право здійснювати цей вид діяльності із залученням своїх відділень, філій і представництв. Це дозволяє деяким банкам створити розгалужену мережу реєстраторських послуг на основі вже створеної філіальної бази і максимально наблизитися до емітентів і власників іменних цінних паперів.

Комерційний банк як зберігач і реєстратор виступає прямим учасником Національної депозитарної системи. Ця діяльність, а саме: діяльність по збереженню й обслуговуванню обороту цінних паперів здійснюється щодо цінних паперів, випущених у бездокументарній формі. Депозитарна діяльність здійснюється відносно цінних паперів, випущених:*

у бездокументарній формі: акції підприємств; облігації підприємств; облігації внутрішніх республіканських позик і місцевих позик; інвестиційних сертифікатів; інших цінних паперів за окремими рішеннями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;*

у документарній формі, іменних або на пред'явника: акції підприємств; облігації підприємств; інвестиційних сертифікатів; ощадних сертифікатів; інших цінних паперів по окремих рішеннях Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;*

у документарній формі на пред'явника: облігації внутрішніх

державних позик; казначейські зобов'язання.

Здійснюючи депозитарну діяльність, банки як зберігачі забезпечують:*

зберігання цінних паперів;*

обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах;*

обслуговування операцій емітента, пов'язаних із випущеними ним цінними паперами;*

надання інших послуг, наприклад, знерухомлення цінних паперів, тобто переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищі банку з метою забезпечення їх подальшого обігу у вигляді облікових записів на рахунках банку. Для забезпечення зберігання цінних паперів банки здійснюють

такі депозитарні операції, як: прийом цінних паперів, їх зберігання, переміщення, інкасування, транспортування, інвентаризацію, видачу та деякі інші операції.

Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах банки як депозитарні установи здійснюють;*

адміністративні операції (відкриття і закриття рахунків у цінних паперах, зміну способу зберігання без зміни залишків на рахунку в цінних паперах);*

облікові операції (ведення рахунків у цінних паперах зі зміною кількості цінних паперів на рахунках, операції зарахування, описання, переказування та переміщення цінних паперів);*

інформаційні операції (видачу виписок із рахунку в цінних паперах та іншу інформацію за запитом клієнтів, не уповноважених). При обслуговуванні операцій-емітентів, пов'язаних із випущеними ними цінними паперами, банки можуть надавати їм такі послуги: викуп цінних паперів, випущених емітентом, для їх подальшого перепродажу або анулювання; дроблення або консолідацію цінних паперів (зміну номінальної вартості цінних паперів певного випуску з одночасною зміною їх вартості, але без зміни обсягу випуску); конвертацію цінних паперів, тобто обмін емітентом цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску; анулювання цінних паперів; погашення цінних паперів і виплату емітентом доходів за випущеними ними цінними паперами.

Можна зробити висновок, що цінні папери в портфелі комерційних банків України займають незначне місце. Якщо відбувалося зростання доходів банків по управлінню цінними паперами й організаційно-технічним обслуговуванням операцій із цінними паперами українських підприємств різних форм власності, то доходи банків від операцій із державними цінними паперами істотно зменшились у зв'язку з ризиком вкладання вільних коштів у державні цінні папери та низьким рівнем доходності Це обумовлено кризовими процесами в економіці України, що продовжуються, низькою активністю фондового ринку України та майже повною відсутністю вторинного ринку цінних паперів.

До банківських комісійних продуктів віднесено нами і операції банків з іноземною валютою. За надання цих операцій банки отримують комісію.

Українські комерційні банки вже протягом майже 9 років, включаючи докризовий період (1998 p.), утримують ведучі позиції по обсягу операцій на міжбанківському валютному і грошовому ринках України. Операціями, які проводять у даному випадку українські комерційні банки, є: відкриття і ведення кореспондентських рахунків лоро і ностро, здійснення платежів у іноземних валютах за розпорядженням клієнтів банків; виконання платежів банків-кореспондентів у національній і іноземній валютах, проведення документарних операцій по міжнародних розрахунках. Так наприклад, "Приватбанк", "ПУМБ", "Кредитпромбанк", "Укрінбанк", "Аваль", "Надра", "ВАбанк" мають кореспондентські відносини (кожний) із майже 50 банками-нерезидентами у більше ніж 15 країнах світу та практично з усіма українськими банками, що дозволяє їм виконувати операції у багатьох регіонах світу.

Серед операцій банків на валютних ринках слід визначити документарні операції — акредитиви, гарантії інкасо.

Акредитив — це умовне грошове зобов'язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера провести платіж на користь експортера (акцептувати його тратти) або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у встановлені терміни проти документів, указаних в акредитиві. Схема розрахунку акредитивом показана на рис. 3.18.

За ступенем банківського забезпечення платежу для продавця акредитиви поділяються на: підтверджені — тверде зобов'язання двох банків (один з яких, як правило, розташований у країні експортера, а другий — у країні покупця); непідтверджені — банк експортера обмежується.

Обидва акредитиви є безвідкличними, тобто такими, що не