Вертикальний і горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу виявити зміни у розподілі агрегованих статей балансу як у динаміці, так і у внутрішній структурі активних операцій балансу банку і визначити, за рахунок яких операцій зросла (зменшилася) прибутковість (збитковість), виявити зміни (збереження пріоритетів у банківській діяльності).

Аналіз зміни загальних активів за допомогою стандартних показників динаміки передбачає розрахунок таких із них:

Абсолютний приріст активів = Активи на кінець періоду - Активи на початок періоду.

Темп зростання активів = .

Темп приросту активів = 

Після аналізу динаміки загальних активів проводять горизонтальний аналіз окремих статей активу балансу.

Наступним етапом аналізу е структурний аналіз активів банку.

Для дослідження структури розміщення банківських ресурсів застосовують метод групувань. Групування активів банку здійснюють за такими ознаками:—

видами операцій;—

строками розміщення;—

ступенем ліквідності;—

ступенем ризику;—

впливом на рівень дохідності банку.

За видами операцій активи банку можна поділити на п'ять основних категорій (рис. 15.8):

Рис. 15.3. Основні категорії активів банку

За строками розміщення банківських ресурсів активи балансу банку поділяють на:—

поточні,—

строкові;—

квазістрокові.

Поточні активи — це активи на вимогу, які повертаються на першу вимогу кредитора.

Строкові активи — це кошти, розміщені банком на певний строк.

Квазістрокові активи — кошти, які не мають визначеного строку повернення і не можуть бути повернені на першу вимогу. Вони повертаються тільки за певних умов.

Для визначення відхилень за статтями балансу, що впливають на стійкість банку, проводиться групування статей активу балансу за спадним ступенем ліквідності активів.

Ліквідність — це спроможність банку швидко перетворювати свої активи в грошові кошти без втрати їх вартості з метою виконання боргових зобов'язань. При цьому за ступенем ліквідності статті активу балансу поділяють на п'ять основних груп (рис. 15.4):

Рис. 15.4. Розподіл активів за ступенем ліквідності

Розглянемо наведені категорії активів.

Первинні резерви — це всі касові активи, кошти на кореспондентському рахунку в НБУ.

Вторинні резерви, або "некасові", високоліквідні дохідні активи — це цінні папери, які можуть бути оперативно реалізовані на грошовому ринку та перетворені в грошову форму, тобто в первинні резерви з мінімальною втратою їх вартості.

Інші ліквідні активи — надані банком кредити та інші платежі, до погашення яких залишилося не більш одного місяця.

Малоліквідні активи — позикові активи, до погашення яких залишилося більше одного місяця.

Неліквідні активи — капіталізовані активи, фінансові інвестиції, у тому числі фінансові вкладення в асоційовані та дочірні компанії, дебіторська заборгованість та інші іммобілізовані кошти.

Первинні та вторинні резерви формують високоліквідні активи. Високоліквідні активи — це кошти в касі, у Національному банку України та в інших банках, цінні папери, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані у готівкові чи безготівкові кошти.

Аналізуючи активи за ступенем ліквідності, необхідно виділити частку кожної групи активів за цією ознакою в загальних активах банку. При цьому особливу увагу звертають на питому вагу абсолютно ліквідних активів у загальних та робочих активах. Питома вага абсолютно ліквідних активів у робочих активах має бути в межах 20—25 %. Склад робочих активів наведено на рис. 15.5:

Рис. 15.5. Склад робочих активів

До неробочих активів належать рахунки, що не приносять дохід банку. До їх складу входять:—

кошти в розрахунках;—

резерви;—

дебітори;—

кошти, вкладені у майно та господарські матеріали;—

видатки та збитки.

За рівнем ризику всі активи банку поділяють на п'ять груп залежно від рівня відрахувань коштів на створення резервів за ними:

I група — 0 %;

II група — 10 %;

ІІІ група — 20 %;

IV група — 50 %;

V група — 100 %.

Аналіз структури активних операцій поділяють на якісний і кількісний (коефіцієнтний).

На основі якісного аналізу активів і використання методу порівняння визначають пропорції між статтями балансу, тенденції їх зміни та простежують, якою мірою ці зміни та відхилення вплинули на ліквідність і прибутковість операцій банку.

Кількісний (коефіцієнтний) аналіз дає змогу оцінити в динаміці якість активів за такими критеріями, як дохідність, ризикованість, ліквідність, обіговість.

Дохідність активів може бути проаналізована за допомогою коефіцієнта дохідності(Кдох):

Кдох = 

Цей коефіцієнт характеризує ділову активність банку з погляду ефективності розміщення ресурсів. У міжнародній практиці вважається, що цей коефіцієнт має бути вище 93 %. Збільшення частки недохідних активів більше як на 7 % може призвести банк до банкрутства. Враховуючи специфіку розвитку українських банків, середнє значення цього коефіцієнта коливається в межах 70 %.

За ступенем ризикованості якість банківських активів можна проаналізувати за допомогою коефіцієнта ризикованості активів (Криз):

Криз = .

Збільшення цього коефіцієнта свідчить про зростання ризикованості банківських активних операцій.

Аналіз якості активів з позиції ліквідності можна провести за допомогою коефіцієнта ліквідності активів (Клікв. акт.):

Клікв. акт. = 

Зважуючи активи за ступенем ліквідності, необхідно відповідні активи помножити на такі коефіцієнти ліквідності:—

пролонговані кредити — на 0,3;—

прострочені та безнадійні кредити — на 0;—

прострочену та безнадійну дебіторську заборгованість — на 0;—

прострочену та безнадійну заборгованість за операціями з цінними паперами — на 0;—

основні засоби та нематеріальні активи — на 0,5;—

решта активів — на 1.

15.4. Аналіз доходів, витрат і прибутку банку

Комерційна основа здійснення банківських операцій полягає у тому, що вони проводяться з метою одержання прибутку.

Прибуток банку — це фінансовий результат діяльності банку, який розраховується як різниця між його доходами та витратами.

Доходи банку — це зростання економічних вигод упродовж звітного періоду у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).

Витрати банку — це зменшення економічних вигод упродовж звітного періоду у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи виплати власникам).

Критерії визнання доходу і витрат застосовуються окремо до кожної операції банку.

Доходи і витрати розглядаються як такі, що отримані банком у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (рис. 15.6):

Рис. 15.6. Класифікація видів діяльності банку

Дивіденди визнаються у разі встановлення прав на отримання платежу.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:—

сума завдатку під заставу або в погашення кредиту, якщо це передбачено відповідним договором;—

сума надходжень за договором комісії, агентським та аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;—

сума авансу в рахунок попередньої оплати послуг, товарів тощо;—

надходження, що належать іншим особам;—

надходження від первинного розміщення цінних паперів;—

сума податку на додану вартість, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:—

платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;—

попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг;—

погашення одержаних кредитів, повернення депозитів тощо;—

витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до чинного законодавства України.

У результаті операційної діяльності в банку виникають такі доходи і витрати:

1) процентні доходи і витрати;

2) комісійні доходи і витрати;

3) прибутки (збитки) від торговельних операцій;

4) непередбачені доходи і витрати;

5) відрахування в резерви;

в) доходи від повернення раніше списаних активів;

7) інші операційні доходи і витрати;

8) загальні адміністративні витрати;

9) податок на прибуток.

Розглянемо детальніше їх склад.

Процентні доходи і витрати — операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно до часу та суми активу чи зобов'язання зі застосуванням ефективної ставки процента.

Розрізняють такі види процентних доходів (витрат):—

доходи (витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків);—

доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, у тому числі за цінними паперами;—

доходи у вигляді амортизації дисконту (премії) за борговими цінними паперами.

Комісійні доходи і витрати — операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою.

Комісії за наданими (отриманими) послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов'язаного з ними фінансового інструмента поділяють на:

а) комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструмента. До них належать:—

комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов'язані зі створенням або придбанням фінансового інструмента, що не обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки:—

комісії за оцінку фінансового стану позичальника;—

комісії за оцінку гарантій, застав;—

комісії за обговорення умов інструмента;—

комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо;—

комісії, що отримані (сплачені) банком за зобов'язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту;—

комісії, що отримані (сплачені) банком від випуску боргових зобов'язань, що обліковуються за амортизованою собівартістю;

б) комісії, одержані (сплачені) під час надання послуг. До них належать:—

комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів;—

комісії за обслуговування кредитної заборгованості;—

комісії за резервування кредитної лінії, які розраховуються на пропорційній основі впродовж строку дії зобов'язання;—

комісії за управління інвестиціями тощо;

в) комісії, одержані (сплачені) після виконання певних дій, що визнаються як дохід (витрати) після завершення певної операції. До них належать:—

комісії за розподіл акцій (часток) клієнтів;—

комісії від розміщення цінних паперів за операціями з андерайтингу;—

комісії за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів;—

комісії синдикування кредиту;—

комісії